ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 916/2571/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року у справі № 916/2571/15 за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі його Іллічівської філії до державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 3% річних та інфляційних сум,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 261121,33 грн. інфляційних сум та 3% річних в сумі 34624,37 грн. за період з жовтня 2013 року по жовтень 2014 року за прострочення виконання зобов'язання з оплати за договором майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) від 30.09.2013 року № 640-0/100-П-ІЛФ-13 на підставі виставлених рахунків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.08.2015 року (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 261121,33 грн. інфляційних сум та 3% річних в сумі 34624,37 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року (судді: Разюк Г.П., Колоколов С.І., Петров М.С.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 30.09.2013 року між сторонами укладено договір майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 640-0/100-П-ІЛФ-13, відповідно до умов якого власник (позивач), на визначених договором умовах оплати, надає сервітуарію (відповідачу) право обмеженого користування належними власнику гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал № 1, довжиною 306,45 п.м., архівний номер паспорту 85103. Право користування сервітуарієм причалом обмежується виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт силами і засобами сервітуарія. Строк дії сервітуту період дії договору. Сервітуарій зобов'язаний своєчасно і на умовах договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом. Власник має право отримувати плату за сервітут, розраховану відповідно розділу 2 договору. Договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 21.08.2013 у відповідності до статті 631 ЦК України. Договір діє до 31.12.2013 але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктами 2.2, 2.3 договору встановлено, що плата за сервітут на причал № 1, розрахована за формулою визначеною у пункті 2.1 договору, на період дії договору складає 1 352 082,83 грн. (з ПДВ). Оплата сервітуту здійснюється сервітуарієм щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку власника. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному періоді.

Позивач виставив рахунки на загальну суму 1 352 082,83 грн., а саме: від 30.09.2013 року № ПР/4460 на суму 416 807,50 грн.; від 31.10.2013 року № ПР/9368 на суму 315 147,12 грн.; від 30.11.2013 року № ПР/9388 на суму 304 981,09 грн.; від 31.12.2013 року № ПР/12863 на суму 315 147,12 грн., які відповідач не оплатив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.2014 року у справі № 916/936/14, яке набрало законної сили, позов ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії про стягнення з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" заборгованості зі сплати за сервітут за договором від 30.09.2013 року № 640-0/100-П-ІЛФ-13 задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 352 082,83 грн.

Наведеним рішенням суду у справі № 916/936/14 встановлено факт виникнення між сторонами взаємних зобов'язань за договором майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами), зокрема, у позивача щодо надання відповідачу права обмеженого користування причалом № 1, розташованим в акваторії Іллічівського морського порту, а у відповідача - щодо внесення плати за сервітут. Крім того, судом встановлено порушення портом умов договору щодо оплати виставлених позивачем рахунків на загальну суму 1352082, 83 грн.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2014 року в справі № 916/936/14 було виконано відповідачем 20.10.2014 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги власника до сервітуарія про стягнення інфляційних сум та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати виставлених рахунків.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову мотивовано обгрунтованістю позовних вимог.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Враховуючи те, що судами встановлено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати виставлених рахунків за договором майнового сервітуту від 30.09.2013 року № 640-0/100-П-ІЛФ-13, на підставі ст.ст. 252, 254, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 35 ГПК України, перевіривши правильність нарахування заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних та 3% річних, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії 261 121,33 грн. інфляційних сум та 3% річних в сумі 34 624,37 грн.

Судом касаційної інстанції не приймаються доводи касаційної скарги про те, що господарським судом Одеської області розглянута справа № 916/936/14 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і у справі № 916/2571/15, оскільки предметом розгляду у справі № 916/936/14 були вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за сервітут за договором майнового сервітуту від 30.09.2013 року № 640-0/100-П-ІЛФ-13, а в даній справі предметом розгляду є вимоги про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за цим договором згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі №916/2571/15 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дав належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року - без змін.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова