ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 910/6704/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.10.2015р. у справі господарського суду№910/6704/15-г міста Києва за позовомПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"дожитлово-будівельного кооперативу "Хімік-20"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 51 267,80грн. Маляр Н.В. дов. №34 від 01.10.2015 Кравець Д.М. дов. б/н від 03.04.2015

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" про стягнення 51267,80грн заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 25.02.2003 №01928/4-02, з яких: заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 40084,29 грн., інфляційні втрати у сумі 5178,23 грн., 3% річних у сумі 1686,03 грн., пеня у сумі 310,80 грн. та штраф у сумі 4008,43 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 (суддя Спичак А.М.), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 (головуючого судді Рябухи В.І., суддів Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ЖБК "Хімік-20" на користь ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" 13584,72грн. основного боргу, 929,17грн. інфляційних нарахувань, 481,23грн. 3% річних, 1358,47грн. штрафу та 582,78грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПАТ"Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на невірне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача 26499,57грн. основного боргу, 4249,06грн. інфляційних втрат, 1204,80грн. 3% річних, 310,82грн. пені, а також 2649,96грн. штрафу і прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в оскаржуваній частині задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач в повному обсязі виконав умови договору, а судами не досліджено всіх обставин справи щодо невиконання відповідачем умов договору в частині оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що призвело до винесення необґрунтованих судових рішень. Касатор вважає, що судові рішення прийняті виключно на користь відповідача.

У відзиві на касаційну скаргу ЖБК "Хімік-20" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення правильними і обґрунтованими, зазначає, що гарячу воду він отримує від іншої юридичної особи, а саме від ПАТ "Київенерго", з яким укладено договір, а в Договорі з позивачем АК "Київводоканал" не передбачено послуги з гарячого водопостачання.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 25.02.2003 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Водоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-20" (абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №01928/4-02 (далі - Договір), за яким постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65).

Вказані вище Правила втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила №190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил №190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватися один раз на квартал.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п.21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п.3.1 Договору).

Пунктами 3.4, 3.5 Договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

У п.7.1 Договору визначено, що він є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту підписання сторонами. Додаткових угод про внесення змін до договору не укладалось.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, в яких визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

Згідно з пунктом 3.7 Правил №190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Суди встановили, що ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення.

За умовами п.2.1 Договору постачальник зобов'язався: забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТУ 2874-82 "Вода питна" та приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Відповідач ЖБК "Хімік-20" є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої повинна відповідати ДСанПіН 2.2.4-171-10.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.1 Правил №190 встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

В матеріалах справи наявні акти про зняття показників з приладів обліку за спірний період.

Згідно з п.3.13 Правил №190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За змістом наведених Правил №190 розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

З доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення з 01.01.2012 по 30.06.2014 у сумі 40084,42грн. обліковується позивачем за кодами 2-10 (холодна питна вода) та 2-50010 (питна вода на підігрів).

З довідки структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі" ПАТ"Київенерго" щодо балансової належності теплового пункту, який обслуговує ЖБК "Хімік-20" за адресою: вул. Драгоманова, 20 В судами встановлено, що теплопостачання та гаряче водопостачання житлових будинків здійснюється від Центральної теплової мережі на вул. Драгоманова, 20в, яка перебуває у володінні та користуванні (на балансі) ПАТ "Київенерго" та в експлуатації СВП "Київські теплові мережі".

Враховуючи, що теплові пункти не знаходяться на балансі відповідача ЖБК "Хімік-20", суди дійшли вірного висновку, що в останнього відсутній обов'язок сплачувати вартість води, що йде на підігрів.

Умовами Договору не передбачено як надання послуг з постачання гарячої води, так і надання послуг з постачання холодної води, що йде на підігрів.

Додаткових угод з позивачем про внесення змін до договору та постачання гарячої води не укладалось.

Крім того, доказів які підтверджують факт реєстрації за позивачем лічильників по коду 2-50010 матеріали справи не містять.

Відтак, приймаючи до уваги наведене вище, суди попередніх інстанцій визнали недоведеним факт наявності у відповідача боргу у сумі 8482,68грн., що обліковується за кодом 2-50010 (постачання питної води, що використовується для підігріву), у зв'язку з чим суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги в цій частині, з чим погодився апеляційний суд.

Що стосується заборгованості відповідача, яка обліковується за кодом 2-10 на суму 26177,32грн., щодо надання послуг з холодного водопостачання та водовідведення, а також за кодом 2-50010 (водовідведення гарячої води), то суди виходили з того, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.530 ЦК України, враховуючи п. 3.4 Договору, звернення позивача з платіжними документами до банківської установи є підставою для здійснення відповідачем розрахунків за надані послуги.

Відповідно до п.2.2 п.п."д" Договору при зміні банківських та казначейських реквізитів абонент повідомляє про це постачальника у семиденний термін. Банківські реквізити ЖБК "Хімік-20" оновлені тільки в березні 2015 на підставі листа абонента від 26.03.2015 №5885/0/13/24-15.

Постачальник за умовами Договору може виконати свій обов'язок з надсилання дебетово-інформаційних повідомлень тільки після виконання абонентом свого зобов'язання надати оновлені реквізити, а у зв'язку з невиконанням абонентом свого обов'язку щодо оновлення банківських реквізитів, у позивача була відсутня можливість виконати обов'язок по надсиланню дебетово-інформаційних повідомлень.

ПАТ "Акціонерна компанія "Київвводоканал" надсилало відповідачу претензію від 24.01.2013 №23 про сплату боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення.

Відтак, оскільки позивач на адресу відповідача надсилав претензію про сплату заборгованості, останній був обізнаним про наявність у нього заборгованості з січня 2012 по січень 2013 включно (показники обсягів використаної води за січень 2013 були зняті 16.01.2013).

З огляду на те, що судом було встановлено про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості за період з січня 2012 по січень 2013, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 13584,72грн. (9228,17грн. по холодному водопостачанню та водовідведенню та 4356,55грн. з відведення гарячої води), з чим погодився апеляційний суд.

13.10.2015 позивач ПАТ "Акціонерна компанія "Київвводоканал" подав апеляційному суду зведені тристоронні акти за спожитий обсяг холодної води на підігрів та теплової енергії для потреб гарячого водопостачання за період 2011 - 2014 рр., які не були подані місцевому суду і не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ці акти не прийняті судом апеляційної інстанції до розгляду по суті на підставі ст.101 ГПК України, оскільки справа в суді першої інстанції розглядалась протягом чотирьох місяців, неодноразово відкладалась, а подані в апеляційний суд акти знаходились в іншому відділі позивача ПАТ "Акціонерна компанія "Київвводоканал", що не являється достатньою підставою для прийняття зведених тристоронніх актів, як додаткових доказів.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення з відповідача 310,82 грн. пені та 4008,43грн. штрафу, суди попередніх інстанцій підставно керувались приписами ст.ст. 549, 610, 611, 612 ЦК України.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

З огляду на те, що судами встановлено прострочення відповідачем оплати наданих послуг на суму 13584,72грн., то судами правомірно було здійснено перерахунок штрафу, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню штраф у сумі 1358,47грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені місцевий господарський суд відмовив з огляду на те, що позивачем здійснено нарахування пені на суму заборгованості, яка не підлягає до стягненню з відповідача на користь позивача, з чим погодився апеляційний суд.

Решта позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 5178,23грн. інфляційних втрат та 1686,03грн. 3% річних визнані судами такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних на прострочену заборгованість за період надання послуг з січня 2012 по січень 2013, з урахуванням встановлених вище обставин суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 481,23грн. та інфляційні втрати в сумі 929,17грн.

Відповідачем до винесення рішення по справі було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності відносно вимог про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, умовами статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З наявних в матеріалах справи документів судами встановлено, що відповідач ЖБК "Хімік-20" періодично здійснював часткову оплату наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що в свою чергу свідчить про визнання боржником свого боргу та перевивання строку позовної давності.

Враховуючи, що строк позовної давності переривався, місцевий господарський суд правомірно відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності, з чим погодився апеляційний суд.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015р. у справі №910/6704/15-г господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова