ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 910/19674/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк", на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року у справі № 910/19674/15 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія", м. Київ, про стягнення 286 385 582,82 грн.,

за участю представники сторін:

позивача - Мартян О.В. (дов. б/н від 05.10.15);

відповідача - Комаров Є.В. (дов. б/н від 21.10.15),

в с т а н о в и в:

У липні 2015 року позивач ПАТ "Дельта Банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк", пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Кримська девелоперська компанія" про стягнення 286 385 582,82 грн.

Вказував, що 24.06.14 між ПАТ "Дельта Банк" (кредитором) та ТОВ "Кримська девелоперська компанія" (позичальником) був укладений кредитний договір № ВКЛ-2010395/1 зі змінами та доповненнями, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 9 558 766,50 доларів США, а позичальник - повернути вказані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в строк до 10.02.15.

Зазначав, що свої договірні зобов'язання банком виконані вчасно та в повному обсязі.

Посилаючись на порушення відповідачами своїх договірних зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, позивач просив стягнути з відповідача 9 558 766 доларів США (210 497 992,68 грн.) заборгованості за кредитом, 881 501,54 долари США (19 411 951,78 грн.) процентів за користування кредитом, 53 512 626,77 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 2 963 011,58 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а всього - 286 385 582,82 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2015 року (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючого, Новікова М.М., Зубець Л.П.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на відсутність у позивача права вимоги за кредитним договором № ВКЛ-2010395/1 від 24.06.14, у зв'язку з частковим погашенням боргу поручителями та відступленням позивачем прав вимоги до боржника за вказаним кредитним договором ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 24.07.14.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів п. 3 ч. 1 ст. 512, ст.ст. 514, 553, 554, 556 ЦК України, п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", просить скасувати постановлені у справі рішення та постанову та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.06.14 між ПАТ "Дельта Банк" (кредитором) та ТОВ "Кримська девелоперська компанія" (позичальником) був укладений кредитний договір № ВКЛ-2010395/1 зі змінами та доповненнями, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит окремими частинами (траншами) на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 9 558 766,50 доларів США, зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 10.02.15.

24.07.14, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ "Дельта Банк" (кредитором), ТОВ "Кримська девелоперська компанія" (позичальником) та ОСОБА_9 (майновим поручителем) був укладений договір поруки № П-2010395-4, згідно якого ОСОБА_9 зобов'язався солідарно з ТОВ "Кримська девелоперська компанія" відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

03.12.14, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ "Дельта Банк" (кредитором), ТОВ "Кримська девелоперська компанія" (позичальником) та компанією S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED (поручителем) був укладений договір поруки № П-2010395/S17, згідно якого поручитель зобов'язалася солідарно з ТОВ "Кримська девелоперська компанія" відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

17.12.14, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ "Дельта Банк" (кредитором), ТОВ "Кримська девелоперська компанія" (позичальником) та компанією S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED (поручителем) був укладений договір поруки № П-2010395/S19, згідно якого поручитель зобов'язалася солідарно з ТОВ "Кримська девелоперська компанія" відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Зазначеними договорами поруки сторони погодили, що поручителі відповідають за зобов'язаннями боржника перед банком щодо погашення кредиту, процентів за користування кредитом, штрафів, пені, комісійних винагород в строки та на умовах, визначених у кредитному договорі.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 9 558 766,50 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів № 52959433 від 24.06.14 на суму 1 000 000 доларів США; № 53183335 від 25.06.14 на суму 1 000 000 доларів США; № 54222740 від 26.06.14 на суму 1 000 000 доларів США; № 55737224 від 27.06.15 на суму 1 000 000 доларів США; № 56654724 від 01.07.14 на суму 1 000 000 доларів США; № 56924140 від 02.07.14 на суму 1 000 000 доларів США; № 57095172 від 03.07.14 на суму 800 000 доларів США; № 57797985 від 08.07.14 на суму 2 758 766 доларів США.

Водночас, судами встановлено та наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень підтверджується, що 30.12.14 поручителі - ОСОБА_9 та компанія S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED (Республіка Кіпр), на виконання умов договорів поруки, сплатили банку 98 730,27 доларів США, 61 135,63 доларів США та 30 000 доларів США.

Приписами ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що у банку відсутнє право вимоги до боржника в частині виконаного поручителями кредитного зобов'язання.

Крім цього, судами встановлено, що 24.07.14 між ПАТ "Дельта Банк" (продавцем) та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого банк зобов'язався передати ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" право вимоги до ТОВ "Кримська девелоперська компанія", що випливає з кредитного договору № ВКЛ-2010395/1 від 24.06.14 із всіма змінами та доповненнями до нього, а саме: повернення заборгованості за кредитом в сумі 9 558 766 доларів США; повернення заборгованості за процентами в розмірі, що буде нарахований станом на дату здійснення новим кредитором оплати первісному кредитору, за загальною купівельною ціною, яка становить 37 000 000 грн.

Датою відступлення права вимоги є дата підписання акту приймання-передачі прав вимоги (п. 1.1 договору).

30.12.14 ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", на виконання умов договору купівлі-продажу прав вимоги, платіжними дорученнями № 72 та № 73 сплатив банку 31 537 112 грн. та 5 462 888 грн., що разом становить 37 000 000 грн.

30.12.14 ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" підписали акт приймання-передачі прав вимоги за кредитним договором, стягнення за яким є предметом даного спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Таким чином, починаючи з 30.12.14 право вимоги за кредитним договором № ВКЛ-2010395/1 від 24.06.14 перейшло від ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", що, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, свідчить про відсутність у позивача права вимоги про стягнення боргу за вказаним кредитним договором, а заборгованість по несплачених процентах, яка згідно розрахунку позивача на цю дату склала 105 539,25 доларів США, була погашена поручителями відповідача (позичальника), про що свідчать призначення платежів у платіжних дорученнях.

Встановивши відсутність порушення відповідачем кредитного зобов'язання, суди дійшли правильних висновків про відсутність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, які за своєю правовою природою є мірою відповідальності за невиконання чи порушення виконання зобов'язання.

Судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України № 150 від 02.03.15 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних № 51 від 02.03.15 (в редакції рішення виконавчої дирекції Фонду № 71 від 08.04.15) розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації в період з 03.03.15 по 02.09.15 та призначено Уповноважену особу на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.

15.06.15 та 30.07.15 за результатами перевірки укладених договорів позивач повідомив ТОВ "Кримська девелоперська компанія" про нікчемність правочинів, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором - договорів поруки № П-2010395-4 від 24.07.14, № П-2010395/S19 від 17.12.14, № П-2010395/S17 від 03.12.14 та договору купівлі-продажу прав вимоги від 24.07.14, з посиланням на ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з п.п. 3, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час укладення зазначених договорів) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Надавши належну правову оцінку вказаним договорам поруки та договору купівлі-продажу прав вимоги, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що останні відповідають вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України, а обставини, які згідно з п.п. 3, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є підставою до визнання договорів нікчемними відсутні.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано відмовлено в позові.

Доводи касаційної скарги про наявність правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми коштів за порушення ним договірного зобов'язання за кредитним договором № ВКЛ-2010395/1 від 24.06.14, не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваних судових актів судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк", залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2015 року у справі № 910/19674/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик