ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 910/17726/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.Асуддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідачів: Шапран Л.І. Яворенко С.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 21 вересня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2015 рокуу справі№ 910/17726/15за позовомдержавного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Залізний Кулак", товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія"Сонар"про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 р. державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Залізний Кулак", товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія"Сонар" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги укладеного 02.06.2015 між ТОВ "Залізний Кулак і ТОВ "Охоронна компанія"Сонар".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 (суддя - Чебикіна С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 (головуючий - Суховий В.Г., судді - Жук Г.А., Рудченко С.Г.), у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 та прийняти нове рішення, яким визнати договір про відступлення права вимоги від 02.06.2015 недійсним.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 27.01.2015 між ТОВ "Залізний кулак" (виконавець) та державним територіально - галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (замовник) було укладено договір № ПЗ/Т-1540/НЮ, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити цілодобову охорону території та об'єктів локомотивного депо Київ-Пасажирський, відповідно до Інструкції про порядок організації, забезпечення та здійснення охорони території та об'єктів локомотивного депо Київ-Пасажирський (додаток 2), яка є невід'ємною частиною договору, при цьому замовник зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг виконавця згідно з умовами цього договору.

У п. 10.1. договору визначено строк дії договору з 01.01.2015 до 12.02.2015.

Згідно з п. 11.1. договору текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або сплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання сторін за договором.

02.06.2015 між ТОВ "Залізний кулак" (первісний кредитор) та ТОВ "Охоронна компанія "Сонар" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання послуг з охорони № ПЗ/Т-1540/НЮ від 27.01.2015, укладеним між первісним кредитором та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (боржник).

Листом від 02.06.2015 ТОВ "Залізний кулак" повідомило позивача про укладення договору про відступлення права вимоги.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що в порушення умов договору про надання послуг з цілодобової охорони території та об'єктів депо № ПЗ/Т-1540/НЮ від 27.01.2015 та ст. 516 ЦК України відповідачем 1 не було отримано попередньої згоди позивача на передачу відповідачу 2 будь-яких матеріалів, інформації та відомостей щодо договору № ПЗ/Т-1540/НЮ, а тому укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір від 02.06.2015 згідно з вимогами ст. 215 ЦК України є недійсним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Господарські суди прийшли до правомірного висновку, що положення договору про надання послуг з цілодобової охорони території та об'єктів депо № ПЗ/Т-1540/НЮ від 27.01.2015 не містять умов щодо заборони здійснення відступлення права вимоги за вказаним правочином або здійснення її за згодою боржника та що позивачем не було доведено, що наслідком укладання оспорюваного договору є розголошення відповідачем 2 конфіденційної інформації щодо позивача. При цьому, встановили, що спірний договір лише визначає обсяг прав вимоги, які набуваються відповідачем 1, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, а також те, що чинне законодавство не пов'язує можливість визнання недійсним договору відступлення права вимоги з обставинами розголошення або нерозголошення конфіденційної інформації за зобов'язаннями, у яких здійснюється заміна кредитора, місцевий господарський суд, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 215, 203 ЦК України для визнання оспорюваного договору недійсним.

Щодо посилання позивача на те, що договір від 27.01.2015 ним виконано частково, на рахунок відповідача 1 перераховано 185 661,00 грн, а відповідно до п. 1.2. договору про відступлення права вимоги відповідач 2 одержує право вимагати від залізниці належного виконання всіх зобов'язань за первісним договором, що суперечить ст. 514 ЦК України, то вони були предметом розгляду апеляційного суду, який прийшов до обґрунтованого висновку, що ці доводи є безпідставними, адже у даному випадку виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконання.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі відповідно до вимог закону та встановлених обставин, судових рішень не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу державного територіально - галузевого об'єднання "Південно - Західна залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2015 року у справі за № 910/17726/15 - без змін.

Головуючий, суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова Суддя Л. Стратієнко