ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 910/16891/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Чопик І.М. Власюк В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 12 серпня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2015 рокуу справі№ 910/16891/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"про стягнення 20 306,13 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 18 707,22 грн інфляційних витрат, 1 599,87 грн 3 % річних, а всього 20 306,13 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 (суддя - Карабань Я.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 (головуючий - Власов Ю.Л., судді - Станік С.Р., Хрипун О.О.), у задоволені позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов з урахування заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог задовольнити та стягнути з відповідача 30 428,55 грн, з яких 28 724,69 грн - інфляційні втрати, 1 703, 86 грн - 3 % річних.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, постановою Святошинського районного суду міста Києва від 09.04.2014 у справі № 3/759/1654/14 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18.03.2014.

09.07.2014 ТОВ "Епіцентр К" звернулося до Святошинського районного суду міста Києва із позовом про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, завданої внаслідок ДТП.

17.09.2014 приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" було залучено у справі як співвідповідача.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02.12.2014, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 11.03.2015, у справі № 759/11866/14-ц позов задоволено, зокрема стягнуто з ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ТОВ "Епіцентр К" 49 490,00 грн матеріальної шкоди.

На виконання рішення, 27.03.2015 Святошинським районним судом міста Києва видано виконавчий лист.

03.04.2015 постановою відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження на виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2014.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2014 відповідачем було виконано частково (відповідачем за платіжним дорученням № 5261 від 15.06.2015 було сплачено 18 022,32 грн).

Також в листі ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 22.05.2015 було зазначено, що на виконанні в відділі знаходиться зведене виконавче провадження, до складу якого входить 86 виконавчих проваджень, на загальну суму 1 882 065,90 грн. Всі виконавчі провадження однієї черги задоволення вимог стягувачів. Вживаються заходи щодо виконання рішень судів у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином рішення Святошинського районного суду міста Києва, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього інфляційні втрати та 3 % річних.

Проте, положення ст. 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав

Частина 3 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність

Отже, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Враховуючи те, що позивач просить стягнути з відповідача 3% річних і інфляційні втрат, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2014, яким стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, адже місцевим судом відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про збільшення позовних вимог і вказана помилка не була виправлена апеляційним судом, то вони є безпідставними, оскільки вказане клопотання могло бути подане позивачем до початку розгляду справи по суті, що ним здійснено не було.

Доводи позивача в касаційній скарзі про те, що під час розгляду справи було порушено його право, яке перебуває під захистом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також є безпідставними, оскільки судами були почуті сторони і прийнятті обґрунтовані і мотивовані судові акти, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Решта доводів касаційної скарги не може бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі рішення не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12 серпня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2015 року у справі за № 910/16891/15 - без змін.

Головуючий, суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова Суддя Л. Стратієнко