ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 910/13336/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Медична торгівельна компанія." на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року у справі № 910/13336/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медична торгівельна компанія." до Київської міської клінічної лікарні № 10 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 60 850,56 грн., 29 151,78 грн. інфляційних сум, 3% річних в сумі 2 147,48 грн. та пеню в сумі 945,71 грн. у зв'язку з порушенням виконанням зобов'язання з оплати товару за договором про закупівлю товару від 21.10.2013 року № 2/13РУ та договором про закупівлю товару від 21.10.2013 року № 1/13РУ.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2015 року (суддя Пукшин Л.Г.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року (судді: Рябухи В.І., Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

У судовому засіданні було оголошено перерву на 23.12.2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 21.10.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Медична торгівельна компанія." (постачальник) та Київською міською клінічною лікарнею №10 (покупець) укладено договори № 1/13РУ та № 2/13РУ про закупівлю товарів, за умовами яких постачальник зобов'язався протягом листопада-грудня 2013 року поставити покупцю товари, зазначені у специфікаціях до договорів, а покупець - прийняти та оплатити товари, які постачаються згідно з умовами договорів.

У п. 1.2 договору від 21.10.2013 року № 1/13РУ сторонами визначено найменування товару (код ДК016-2010) 21.20.2 "Препарати фармацевтичні, інші".

У п. 1.2 договору від 21.10.2013 року № 2/13РУ сторони визначили найменування товару (код 016-2012) 32.50.1 "Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні".

Відповідно до п.п. 2.1 договорів постачальник повинен передати (поставити) покупцю товар (товари), з запасом терміну придатності 80% від загального терміну зберігання, та якість якого (яких) відповідає умовам, що відповідають вимогам, встановленим до нього загальнообов'язковими на території України нормами і правилами, і підтверджуються сертифікатом якості, відповідності або іншим подібним документом, виданим виробником товару.

Ціна договору від 21.10.2013 року № 1/13РУ становить 53 487 грн., без ПДВ (п. 3.1 договору).

Ціна договору від 21.10.2013 року № 2/13РУ, з урахуванням додаткової угоди від 31.12.2013 року № 1, становить 62 354,80 грн. (п. 3.1 договору).

Пунктами 4.1 договорів визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України з відтермінуванням платежу 14 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за товар здійснюються протягом двох банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій рахунок.

За п.п. 5.4 договорів датою постачання товару є дата приймання покупцем партії товару в місці постачання у відповідності з п. 5.2 цих договорів, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на всіх примірниках видаткової накладної та печаткою установи на підставі відповідної довіреності.

21.10.2013 року сторонами підписано специфікації до вказаних угод (додатки № 1): Препарати фармацевтичні, інші (за кодом ДК016-2010) 21.20.2) та Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні (за кодом 016-2012) 32.50.1.

Позивач на виконання умов договорів поставив відповідачу товар на загальну суму 115 841,80 грн., а саме:

- за договором від 21.10.2013 року № 1/13РУ на суму 53 487 грн., згідно з видатковими накладними від 04.11.2013 року № ТК-0227 на суму 31 000 грн та від 18.11.2013 № К-0275 на суму 22 487 грн.;

- за договором від 21.10.2013 року № 2/13РУ на суму 62 354,80 грн., згідно з видатковими накладними від 04.11.2013 року № ТК-0226 на суму 29 087 грн., від 18.11.2013 року № ТК-0276 на суму 1 024,80 грн., від 12.12.2013 року № ТК-0373 на суму 31 408,88 грн. та від 25.12.2013 № 05228 на суму 834,12 грн.

Відповідач оплатив поставлений товар, відповідно до умов розділу 4 договорів за банківськими реквізитами розділу 13, що підтверджується платіжними дорученнями:

- від 12.05.2014 року № 486 на суму 15 000 грн.; від 29.08.2014 року № 813 на суму 1 558,32 грн.; від 29.08.2014 року № 814 на суму 7 487 грн.; від 02.12.2014 року № 1286 на суму 29 441,68 грн.;

- від 29.08.2014 року № 810 на суму 834 грн.; від 29.08.2014 року № 811 на суму 1024,80 грн.; від 29.08.2014 року № 812 на суму 29 087 грн.; від 02.12.2014 року № 1285 на суму 31 408,88 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних сум та пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати одержаного товару.

Висновок судів обох інстанцій про відмову в позові обгрунтовано доведеністю виконання покупцем зобов'язань за спірними договорами щодо оплати поставленого товару на банківський рахунок постачальника, узгодженого сторонами в укладених між ними договорах поставки, в той час як постачальником не доведено обставин узгодження з покупцем в установленому законом порядку зміни його банківських реквізитів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування, кошти державних та місцевих фондів, кошти державного оборонного замовлення, кошти державного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, кошти державного матеріального резерву, кошти Аграрного фонду, кошти Фонду соціального захисту інвалідів, кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями.

Частиною 5 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" встановлено заборону укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 цього Закону замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

За ч. 4 ст. 40 зазначеного Закону забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судами обох інстанції встановлено, що в межах укладеного між сторонами договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 115 841,80 грн.

Проте, суди не звернули увагу, що сума поставок товарів медичного призначення за договорами перевищує 100 тисяч гривень, тобто встановлену законом суму вартості предмета закупівлі, у зв'язку з чим у державного підприємства виникає обов'язок проведення процедури державної закупівлі, та не з'ясували, з урахуванням правового статусу сторін, чи підпадають спірні правовідносини під дію Закону України "Про здійснення державних закупівель" на час їх виникнення, і не навели зазначеним обставинам правової оцінки.

Водночас, положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Тоді як згідно з п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору, суд, у будь-якому випадку, має перевірити правомірність цього договору на час його укладення, однак суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України не дослідили в судовому процесі повно і об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності, дійшовши висновку про відмову в позові про стягнення заборгованості за договорами, предметом яких є закупівля товарів за державні кошти.

Разом з тим, у п. 1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 зазначено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Медична торгівельна компанія." задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2015 року скасувати, і справу № 910/13336/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова