ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 908/3025/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Алєєва І.В., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Водоканал"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015у справі№908/3025/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомКомунального підприємства "Водоканал"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 простягнення 10746,49 грн.за участю представників:

позивача: Дунаєнко О.О. (представник за дов. від 05.01.2015 №5),

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Водоканал" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 19.07.2013 по 21.08.2013 у розмірі 10 746,49 грн. Позивні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на відпуск води та прийом стоків в комунальну каналізацію укладеного між КП "Водоканал" та ФОП ОСОБА_4 від 01.09.2004, та норм Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", Правил користування системи центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах, затверджених наказам Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 №190, що призвело до нарахування заборгованості у розмірі 10746,49грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 19.07.2013 по 21.08.2013, за розрахунками витрат води як безоблікового водопостачання, за пропускною спроможністю труби вводу. Таке нарахування відбулося в наслідок несвоєчасного проведення відповідачем повірки засобу обліку води.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.07.2015 по справі №908/3025/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, КП "Водоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та судові витрати покласти на відповідача, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального права, якими регулюється питання водопостачання та водовідведення.

Зокрема, скаржник зазначає, що внесення змін до договору на відпуск води та прийом стоків в комунальну каналізацію від 01.09.2004, у якому сторони домовились керуватись положенням "Правил користування…" №65, затверджених у 1994році, після затвердження у 2008 році нових "Правил користування…" №190 було б не доцільним, так як дана процедура не призвела б до суттєвих змін п.2.2.3 Договору, адже в п.9.6 "Правил користування…" №65 та в п. 3.3 "Правил користування…" №190 міститься тотожний розрахунок витрат води.

У відзиві ФОП ОСОБА_4 просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.09.2004 між КП "Водоканал" (водоканал) і ФОП ОСОБА_4 (абонент) укладено договір №5965 на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію, в період з 01.09.2004 по 30.09.2009 по АДРЕСА_1 (магазин непродовольчих товарів).

Згідно п. 2.2.1 договору абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку та у відповідності з цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему міської каналізації м. Запоріжжя.

Згідно п.2.2.3 договору при відсутності або не встановленні облікового прибору в установлений водоканалом строк, розміщення абонентом водомірних вузлів або їх експлуатації з порушенням Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селах України, Правил експлуатації та технічних вимог та водовідведення у містах та селах України, Правил експлуатації технічних вимог до приладів обліку питної, технічної води, промислових та господарських фекальних стоків, водопостачання абонента вважається без обліковим, витрачання води та об'єм стоків в даному випадку визначається розрахунковим шляхом згідно з п.9.6 та 21.5 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селах України, починаючи від дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водомірного вузла.

Відповідно до п. 4.1 договору основним документом на оплату є акт.

Згідно з розділом 6 договору, договір вважається діючим до укладення нового договору. При цьому на 01.11 кожного наступного року Абонент надає водоканалу розрахунки об'ємів водопостачання та водовідведення.

ФОП ОСОБА_4 було встановлено засіб обліку марки Minomess d-15 мм, №4113184, держповірка 2 квартал 2010 року, який припломбований до трубопроводу пломбою з відтиском "В гранат", пломби здані під підпис відповідачу на збереження, про що 30.04.2010 складено Акт, який підписаний представниками сторін без зауважень.

Відповідно до даного Акту, на вводі водопроводу відповідача, покази водоміра в момент опломбування становлять 00255 м куб.

Відповідно до Акту технічного обстеження водопроводу від 20.08.2013 б/н, підписаного представниками КП "Водоканал" та ФОП ОСОБА_4, встановлено, що приміщення, яке належить ОСОБА_4, постачається питною водою із міської мережі водопостачання через загальний ввід житлового будинку. На вводі в приміщення установлений засіб обліку Minomess d-15 мм, №4113184, припломбований до трубопроводу пломбою "В гранат", термін держповірки засобу обліку закінчився у 2 кварталі 2013; показання на момент обстеження 00410м3, питна вода на майданчик абонента подається від водопровідної мережі житлового будинку; водомір у робочому стані; на водомірному вузлі відсутній спусковий кран та другий запірний вентиль.

Із змісту Акту також слідує, що КП "Водоканал" здійснено припис, за яким ОСОБА_4 зобов'язано у п'ятиденний строк зняти прилад обліку та провести держповірку водоміра, або встановити резервний держповірений водомір d=15 мм згідно проекту, до встановлення резервного засобу обліку та здачі його в експлуатацію, водокористування вважається без обліковим відповідно до п.2.2.3 договору.

22.08.2015 позивачем складено Акт технічного обстеження водопроводу, в якому відображено, що строк держповірки засобу обліку Minomess d-15 мм, №4113184, закінчився, засіб обліку експлуатується після закінчення строку держповірки, що є порушенням п. 5.14 "Правил користування…" та 2.2.3. договору.

Вказаний Акт містить розрахунок об'єму води та стоків, проведений розрахунковим шляхом згідно з п. 3.3, 3.4, 3.14 "Правил користування…", починаючи з дня виписки останнього Акту-рахунку - 18.07.2013, за період з 19.07.2013 по 21.08.2013, витрати води - 1037,707 м куб, період - 34 діб; об'єм води - 30,528 м.куб. х 34 діб = 1037,707 м куб; об'єм стоків за 34 діб = 1037,707 м куб..

Вказаний Акт підписано представником позивача в односторонньому порядку, представник відповідача від підпису відмовився.

Таким чином, на підставі вищезазначених Актів технічного обстеження відповідачу було виписано Акт-рахунок за період з 19.07.2013 по 21.08.2013 на загальну суму 10 746,49 грн., стягненя якої і є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 № 2918 послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст.23 Закону України №2918 підприємства питного водопостачання мають право, зокрема, сприяти впровадженню засобів обліку та регулюванню споживання питної води.

На час укладання договору його умовами зобов'язано абонента у визначений строк встановити засіб обліку води та передбачена відповідальність за недотримання абонентом прийнятих на себе зобов'язань, на підставі тих нормативно-правових актів, які діяли в той час.

Станом на час проведення представниками КП "Водоканал" технічного обстеження водопроводу та сантехнічного обладнання приміщення відповідача у 2013 році, порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення визначається та регулюється Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, пунктом 1.1 яких, встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Отже, як вірно зазначено судами, Правила № 190 є обов'язковими для застосування та виконання, як учасниками правочину, так і судом під час розгляду спору, оскільки положення попередніх Правил 1994 року втратили чинність та не регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п. 2.1 "Правил користування.." № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Розрахунок за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку (п. 3.1 "Правил користування.."№ 190).

Пунктами 3.3, 3.4 "Правил користування.." № 190 передбачено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (пункт 3.2. Правил № 190).

Самовільне водоспоживання це користування питною водою з міського водопроводу без дозволу Виконавця та/або без оформлення необхідних документів (в т.ч. без реєстрації у Виконавця в якості Споживача, ухилення чи відмова від укладення договору на надання послуг з водопостачання тощо).

Самовільне приєднання до систем водопостачання - приєднання до мереж централізованого комунального водопостачання, здійснене без письмового дозволу Виконавця.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинним законодавством не передбачено норми, відповідно до якої виробник, у разі не проведення споживачем вчасно повірки засобу обліку води, має проводити розрахунок витрат води згідно п.3.3 Правил, оскільки розрахунок витрат води згідно із зазначеним пунктом Правил проводиться виробником у випадку, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Крім цього, позивач, заявляючи позов про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 19.07.2013 по 21.08.2013 у розмірі 10 746,49 грн., не врахував, що п.1.1 та п.2.2.3 договору містять посилання не на п.п.3.3, 3.4 "Правил користування.." № 190, а на п.п. 9.6, 21.5 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 №65, які втратили чинність за наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06. 2008 №190.

Отже, як правильно стверджує суд першої та апеляційної інстанції, після затвердження наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України зміни до договору на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію №5965 від 01.09.2004 не вносились, а тому посилання позивача про наявність договірних зобов'язань відповідача оплачувати спожиту воду як безоблікову, відповідно до п.3.4 "Правил користування.." № 190 є безпідставним.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваному рішенні та постанові і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі №908/3025/15 залишити без змін.

Головуючий суддя : Г.П. Коробенко

Судді: І.В. Алєєва

Г.М. Мачульський