ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 905/280/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного підприємства

"Украинский продукт"

на постанову Донецького апеляційного господарського

суду від 30.09.2015 року

у справі № 905/280/15

господарського суду Донецької області

за позовом Приватного підприємства

"Украинский продукт"

до відповідача Публічного акціонерного товариства

акціонерний банк "Південний"

треті особи: 1) Приватний нотаріус Одеського

міського нотаріального округу

Буракова Олександра Ігорівна;

2) Відділ примусового виконання рішень

Департаменту державної виконавчої

служби Міністерства юстиції України

про визнання виконавчого напису таким,

що не підлягає виконанню

за участю представників:

позивача - Ципляка П.С.

відповідача - Гороха А.А.

третіх осіб - 1) не з"явились

2) не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року Приватне підприємство "Украинский продукт" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Південний" про визнання виконавчого напису Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Буракової Олександри Ігорівни від 15.04.2015 року № 763 таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.08.2015 року (суддя Мальцев М.Ю.) позов задоволено повністю; визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Буракової Олександри Ігорівни від 15.04.2015 року № 763 таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Південний" на користь Приватного підприємства "Украинский продукт" 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 року (судді: Кододова О.В., Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в позові; стягнуто з Приватного підприємства "Украинский продукт" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 009,70 грн.

В касаційній скарзі Приватне підприємство "Украинский продукт", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у даній справі, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що між Приватним підприємством "Украинский продукт" та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Південний" укладено кредитний договір № СС2014-00010 від 27.02.2014 р. та додаткові угоди до нього, згідно яких банк в період з 27.02.2014 року по 12.05.2014 року надав позичальнику кредит у загальному розмірі 15 000 000 грн., який останній зобов"язався повернути не пізніше 25.07.2014 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 25 % річних.

Залишок неповернутих кредитних коштів склав 14 000 000 грн., а розмір процентів за період з 01.06.2014 року по 26.03.2015 року - 2 923 835,97 грн., а всього станом на 27.03.2015 року загальна сума боргу склала 16 923 835,97 грн.

Відповідач звернувся до позивача з вимогою від 02.02.2015 року про усунення порушення основного зобов'язання, яка залишена без задоволення, внаслідок чого 27.03.2015 року банк звернувся до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бураковій О.І. із заявою за вих. № 86-12872 про вчинення виконавчого напису на цьому кредитному договорі.

15.04.2015 року нотаріусом вчинено виконавчий напис за № 763 щодо стягнення з позивача на користь відповідача 14 000 000 грн. заборгованості за кредитом, 2 923 835,97 грн. заборгованості за відсотками, які підлягали стягненню за період з 27.02.2014 року по 26.03.2015 року, та 2 500 грн. витрат за здійснення виконавчого напису.

Відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження, здійснено арешт коштів боржника, винесено постанову про стягнення виконавчого збору та виставлено платіжну вимогу щодо стягнення грошових коштів за вищевказаним виконавчим написом.

Позовні вимоги обгрунтовані незаконністю вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису, оскільки його вчинено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", яка визнана незаконною та нечинною на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року у справі №826/20084/14.

Вказаною постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, зокрема, доповнено перелік стягненням заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин - кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав, що вчинення спірного напису є безпідставним, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р. у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині пункту 2, яким доповнено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів новим розділом про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Також суд першої інстанції, посилаючись на приписи статті 18 Цивільного кодексу України та статті 87 Закону України "Про нотаріат", зазначив про неправильність вчинення спірного виконавчого напису за відсутності належного боргового документа.

Переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого господарського суду щодо задоволення позову про визнання виконавчого напису Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Буракової Олександри Ігорівни від 15.04.2015 року № 763 таким, що не підлягає виконанню, зазначивши, при цьому, про відсутність підстав вважати його незаконним, та дійшов обгрунтованого висновку про правильність його вчинення з огляду на наявність заборгованості за кредитним договором та вчинення нотаріусом таких дій, що відповідають Постанові Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", положення якої на момент вчинення виконавчого напису були діючими.

Так, апеляційною інстанцією правильно проаналізовано законодавство, чинне на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, правильність його застосування місцевим господарським судом, і встановлено наступне.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 19 статті 34 та статтею 88 Закону України "Про нотаріат" вчинення виконавчого напису визначено нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси, та визначено умови вчинення виконавчих написів, згідно якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно пунктів 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.

Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наведені норми чинного законодавства свідчать, що нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який ідеться в Переліку документів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відповідно до пункту 2 яких доповнено перелік стягненням заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин - кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 року у справі № 826/20084/14 вищезазначені зміни визнані нечинними з моменту прийняття та зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова адміністративного суду набирає законної сили після спливу десятиденного строку на її оскарження, тобто після 30.03.2015 року.

Проте, 25.03.2015 року постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 року у справі № 826/20084/14 оскаржена в апеляційному порядку особою, яка не брала участь у справі, щодо якої суд вирішив питання про її законні інтереси, - ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року, яка набрала законної сили з моменту її проголошення, залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 року у справі № 826/20084/14.

Таким чином, апеляційною інстанцією правильно встановлено строк набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 року у справі № 826/20084/14, а саме - 14.05.2015 року, тобто з моменту перегляду її в апеляційному порядку.

Як зазначалось вище, спірний виконавчий напис вчинено нотаріусом 15.04.2015 року, тобто до набрання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 року у справі № 826/20084/14 законної сили (набрала законної сили моменту перегляду її в апеляційному порядку - з 14.05.2015 року).

За вказаних обставин, висновок апеляційної інстанції про правомірність дій нотаріуса та відповідність його дій чинній на момент вчинення виконавчого напису Постанові Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" є правильним.

Крім того, в подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.11.2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року у справі № 826/20084/14, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, скасовуючи судові акти попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 24.11.2015 року зазначив про те, що норми Закону України "Про нотаріат" не зобов'язують нотаріуса перевіряти безспірність заборгованості боржника перед кредитором, а також наявності спору. Нотаріус має перевірити тільки наявність документів, що свідчать про таку безспірність, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України. Безспірність в розумінні статті 88 цього Закону є не доведеність боргу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, за яких визнається безспірна наявність боргу.

Нотаріусу для підтвердження реальності наявності боргу при вчиненні виконавчого напису має бути надано банком графік погашення заборгованості та виписка по рахунку клієнта із зазначенням усіх платежів по кредиту та прострочення по виплаті. У випадку ненадання банком таких документів, нотаріус відповідно до частини 1 статті 46 Закону України "Про нотаріат" має право самостійно витребувати такі документи.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, на позивача покладено обов'язок довести відсутність (або інший розмір) заборгованості за кредитним договором, якщо ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу, зокрема, надати докази погашення заборгованості за кредитним договором та/або зробити власний контррозрахунок належних до сплати сум.

Проте, як встановлено апеляційною інстанцією, Приватним підприємством "Український продукт" не надано документальних підтверджень відсутності розміру заборгованості за кредитним договором на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого напису Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Буракової Олександри Ігорівни від 15.04.2015 року № 763 таким, що не підлягає виконанню, та підставно відмовив в задоволенні позову боржника.

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

За таких обставин прийнята постанова апеляційної інстанцій відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Украинский продукт" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 року у справі № 905/280/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко