ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 905/2601/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Коробенка Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід21.10.2015у справі№905/2601/14Господарського судуДонецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Красноармійськтепломережа"простягнення суми

за участю

- позивача:Єгоров В.С. (довіреність від 13.05.2014),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) просило стягнути з Комунального підприємства "Красноармійськтепломережа" (далі - відповідач) 77 535,56 грн. пені, 19 891,14 грн. три відсотки річних, 319,57 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу розрахувався за придбаний газ не вчасно, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню, передбачену умовами договору, три відсотки річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.05.2014 (суддя Зекунов Е.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 62 028 грн. три відсотки річних в розмірі 19 891 грн., в іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.10.2015 у зв'язку зі знаходженням матеріалів справи №905/2601/14 в м. Донецьк, на території зони проведення антитерористичної операції, і неможливістю доступу до них втрачену справу №905/2601/14 частково було відновлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ломовцева Н.В., судді Бойченко К.І., Татенко В.М.) рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті судами рішення в частині відмови у задоволення позовних вимог про стягнення 15 507,12 грн. пені, в цій частині прийняти нове рішення, яким вимоги про стягнення 15 507,12 грн. пені задовольнити, в іншій частині судові рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17 грудня 2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір №13/2226-ВТЕ-6 на купівлю-продаж природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсягах, на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для компенсації втрат теплової енергії у процесі її виробництва, транспортування, постачання та на витрати пов'язані з технічними потребами покупця (п.1.2. договору).

Кількість та якість газу узгоджена сторонами у розділі 2 договору.

Згідно пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до пункту 11.1 договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

Додатковою угодою №1 до договору на купівлю-продаж природного газу від 17 грудня 2012 року №13/2226-ВТЕ-6, укладеною між сторонами 16 липня 2013 року пункти 5.2 та 5.5 статті 5 договору викладено у наступній редакції: "П. 5.2 Договору - ціна за 1000 куб.м. становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. П.5.5 договору - загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу".

Договір на купівлю-продаж природного газу разом з додатками до нього підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені їх печатками.

Позивач на виконання умов договору та додаткової угоди до нього протягом січня 2013 року - липня 2013 року поставав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 677 731 грн. 23 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2013, від 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 31.05.2013, 30.06.2013, 31.07.2013, які підписано сторонами та скріплено печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Відповідно до п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу належним чином не виконував, за поставлений газ вчасно не розраховувався, у зв'язку з чим, позивачем нараховано 77 535 грн. 5 коп. - пені, 19 891 грн. 14 коп. - 3 % річних та інфляційні втрати - 319 грн. 57 коп.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що розрахунок позивачем пені та трьох відсотків річних є обґрунтованим та арифметично вірним; інфляційні втрати не підлягають стягненню, оскільки позивачем їх нараховано частково за місяці, коли була дефляція, а інші періоди складають менше місяця, що виключає нарахування інфляційних втрат; розмір пені підлягає зменшенню на 20% у зв'язку з наявністю обставин, що є підставою для зменшення штрафних санкцій відповідно до вимог законодавства.

У касаційному порядку позивачем оскаржено судові рішення лише в частині відмови у стягненні пені.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Судами встановлено, що основним споживачем послуг відповідача є населення, яке складає 80% від загальної кількості споживачів; тарифи для населення встановленні без урахування економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, є збитковими для відповідача; відповідач знаходиться у важкому фінансовому стані, що підтверджується Звітом про фінансові результати за 2013 рік, де дебіторська заборгованість складає - 15 168,0 тис. грн., кредиторська - 42 147,0 тис. грн., а збитки за 2013 рік складають - 20 998,0 тис. грн.; значна частина дебіторської заборгованості відповідача, яка суттєво вплинула на своєчасність розрахунків з позивачем, складає заборгованість населення та бюджетних організацій.

Тому суди, взявши до уваги, що сума основного боргу є погашеною; додатковий фінансовий тягар у вигляді примусового стягнення штрафних санкцій може призвести до банкрутства відповідача і поставить під загрозу можливість забезпечення теплом споживачів міста Красноармійська; ненадання позивачем доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором; а також майнові інтереси сторін, дійшли висновку про можливість зменшення нарахованої пені відповідачу на 20%.

Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).

Згідно із положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, наведеними нормами передбачено право суду зменшити розмір неустойки у двох випадках - коли належні до сплати санкції надмірно великі порівняно із збитками, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, судами не встановлено, що прострочення відповідача заподіяло збитки.

Таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню ті положення статті 551 Цивільного кодексу України, які стосуються інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами у розумінні наведеної норми можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не лише боржника), які заслуговують на увагу.

Отже судам було надано належні та допустимі докази на підтвердження тяжкого майнового стану відповідача, які судами досліджено та враховано, і така обставина як тяжкий майновий стан боржника за приписами статті 551 Цивільного кодексу України має істотне значення.

Крім того, судами враховано ступінь виконання зобов'язання боржником, а саме те, що сума основного боргу є погашеною.

Таким чином суди дійшли до правильного висновку про те, що розмір неустойки може бути зменшений.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2015 у справі Господарського суду Донецької області №905/2601/14, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.П. Коробенко