ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 904/7733/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській областіна ухвалувід 07.04.2015 господарського суду Дніпропетровської області на постановувід 09.07.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/7733/13 господарського суду Дніпропетровської областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Приват", м. Дніпропетровськ ліквідатор Власова С.А., м. Дніпропетровськ комітет кредиторів1. публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"; 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Агроцентр", м. Дніпропетровськв судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "ПриватБанк"Басій К.С., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2013 за заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" порушено справу № 904/7733/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Приват" у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI); визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 155 815 084,40 грн.; призначено розпорядника майна та інше.

Постановою від 22.04.2014 визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Власову С.А., зобов'язано її вчинити певні дії.

11.12.2014 Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - кредитор) звернулась до боржника з поточними грошовими вимогами в сумі 137 401 879,24 грн., які становлять штрафні санкції за порушення валютного законодавства за період з 31.01.2014 по 01.09.2014 при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 29.10.2013 № 29/10.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 (суддя Полєв Д.М.) грошові вимоги кредитора до боржника визнано частково в сумі 33 388 574,04 грн. із включенням до реєстру в шосту чергу. Решту грошових вимог в сумі 104 013 305,20 грн. відхилено з посиланням на імперативні приписи ст. 38 Закону про банкрутство, якою прямо встановлено правові наслідки визнання боржника банкрутом у вигляді не виникнення у нього будь-яких нових податкових зобов'язань.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 (судді: Білецька Л.М. - головуючий, Лисенко О.М., Парусніков Ю.Б.) ухвалу від 07.04.2015 залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у визнанні грошових вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким його грошові вимоги визнати у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм процесуального права, а саме ст. ст. 1, 23 Закону про банкрутство, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені в межах ліквідаційної процедури грошові вимоги кредитора становлять заборгованість боржника зі сплати штрафних санкцій (пені) за порушення боржником валютного законодавства в загальній сумі 137 401 879,24 грн. за період з 31.01.2014 по 01.09.2014, які виникли на підставі акту документальної перевірки від 15.09.2014 № 2130/04-65-22-06/33563700 та податкового повідомлення-рішення кредитора від 14.11.2014 № 0004312206.

Розглядаючи заявлені грошові вимоги по суті, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив виключно з факту наявності вищевказаних акта та податкового повідомлення - рішення кредитора та керувався положеннями ст. 38 Закону про банкрутство, яка виключає виникнення в ліквідаційній процедурі жодних додаткових зобов'язань банкрута (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

У той же час судами не враховано наступного.

Зі складеного кредитором акта документальної перевірки боржника від 15.09.2014 № 2130/04-65-22-06/33563700 вбачається, що спірні вимоги кредитора виникли у зв'язку з невиконанням боржником вимог валютного законодавства при реалізації умов зовнішньоекономічного контракту від 29.10.2013 №29/10 (далі - контракт). Так, на виконання вказаного контракту боржником (покупець) було перераховано на користь Bramlaw Holdings Limited (продавець, Кіпр) 17 190 233,86 дол. США з метою придбання сільськогосподарської техніки та комплектуючих.

Отже, вказаний контракт, за яким відбулося відчуження грошових коштів боржника на суму понад 17 мільйонів доларів США, є значним та був укладений боржником в особі Генерального директора вже після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном.

Відповідно до ч. 8 ст. 22 Закону про банкрутство керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо, зокрема розпорядження у будь-який спосіб майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).

При цьому згідно зі статтею 83 ГПК України, застосування якої відбувається із урахуванням вимог ст. 41 цього Кодексу, суд при розгляді справи має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Проте судами не досліджено правову природу виникнення спірної податкової заборгованості (із дослідженням відповідних первинних документів, у т.ч. оригіналу контракту від 29.10.2013 №29/10) та не з'ясовано дотримання боржником вимог чинного законодавства при укладенні правочину, який став підставою для виникнення відповідних податкових зобов'язань останнього.

У той же час укладення боржником одразу після порушення справи про банкрутство зазначеного контракту без згоди розпорядника майна може свідчити про умисне штучне зменшення обсягу ліквідаційної маси з метою ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами у процедурі банкрутства.

Таким чином, суди припустились порушення норм ст.ст. 47, 43 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті вимог.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа в частині розгляду грошових вимог кредитора - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, перевірити відповідність контракту вимогам чинного законодавства, за результатами чого з'ясувати доцільність застосування повноважень, встановлених п. 1 ст. 83 ГПК України, та розглянути справу у відповідній частині згідно з вимогами чинного законодавства.

Крім того, при здійсненні подальшого провадження у справі місцевому господарському суду слід перевірити наявність або відсутність ознак неплатоспроможності боржника, визначених у ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, зокрема безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника.

Так, у підтвердження вказаної обставини ініціюючим кредитором - ПАТ КБ "ПриватБанк" до заяви про порушення даної справи про банкрутство долучено рішення Постійно діючого третейського суду при товарній біржі "УМТБ" від 06.11.2012 №1/5-12 про стягнення з боржника 154 387 940,74 грн. боргу.

Виходячи з визначення безспірних вимог кредиторів, наведеного в абз. 2 ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, законодавець пов'язує здійснення виконавчого провадження щодо боржника виключно з наявністю судового рішення, яке набрало законної сили та яким відповідно до вимог у тому числі ГПК України може бути підтверджено факт наявності відповідного грошового зобов'язання боржника. При цьому при встановленні обсягу безспірних грошових вимог до боржника у підготовчому засіданні господарський суд не розглядає ці вимоги по суті, а лише констатує їх існування керуючись приюдиційними фактами, встановленими у судовому рішенні позовного провадження про стягнення відповідної суми боргу з боржника.

У той же час відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство), яка визначає підстави звільнення від доказування в господарському процесі, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У свою чергу ч. 2 ст. 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на приписи статей 34, 35 ГПК України, які у справі про банкрутство підлягають застосуванню з урахуванням ст. 41 цього Кодексу, рішення третейського суду не може бути доказом безспірності грошових вимог до боржника та, відповідно, підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому у п. 11 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство передбачено в якості однієї з підстав для припинення провадження у справі про банкрутство не встановлення господарським судом ознак неплатоспроможності боржника.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 41, 43, 83, 1115 - 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2 Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 у справі №904/7733/13 скасувати.

3. Справу №904/7733/13 в частині розгляду заяви Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до боржника передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич