ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2015 року Справа № 904/7141/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Картере В.І.,суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошик та партнери"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2015у справі№904/7141/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кошик та партнери"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Правове підприємство "Кодекс-Безпека"; 2. Акціонерного товариства "Black Red White";за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ВМВ Компані";про стягнення 1 285 000 Євро (20 958 350 грн.) в судовому засіданні взяли участь представники:
- ТОВ "Кошик та партнери" Шуляк О.В.,
- ТОВ "Правове підприємство "Кодекс-Безпека" повідомлений, але не з'явився;
- АТ "Black Red White" Міртіросян А.Г.,
- ТОВ "ФК"Стандарт Кепітал" повідомлений, але не з'явився;
- ТОВ ВКФ "ВМВ Компані" повідомлений, але не з'явився;
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.12.2015 розгляд даної справи було відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.
Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.12.2015 №02-05/963 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Губенко Н.М., змінено склад колегії суддів для розгляду даної справи та сформовано наступний склад суду: головуючий суддя Картере В.І., судді Барицька Т.Л. (доповідач), Іванова Л.Б.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 у справі №904/7141/14 (суддя Ніколенко М.О.) частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошик та партнери" (надалі позивач/ТОВ "Кошик та партнери") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правове підприємство "Кодекс-Безпека" (надалі відповідач 1/ТОВ "Правове підприємство "Кодекс-Безпека") та до Акціонерного товариства "Black Red White" (надалі відповідач 2/АТ "Black Red White"); треті особи у справі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" (надалі ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал") та Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ВМВ Компані" (надалі ТОВ ВКФ "ВМВ Компані"); за рішенням, стягнуто з АТ "Black Red White" грошові кошти у розмірі 1 285 000,00 євро та судовий збір; в позові до відповідача 1 - відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 (судді: Орєшкіна Е.В., Кузнецова І.Л., Євстигнеєв О.С.), вказане рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.
ТОВ "Кошик та партнери" подало відзив на касаційну скаргу позивача, в якому заперечує проти її задоволення, просить оскаржувану постанову залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу було повідомлено про час та місце розгляду даної справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Предметом даного спору є вимога позивача про солідарне стягнення з ТОВ "Правове підприємство "Кодекс-Безпека" (відповідач 1) та з АТ "Black Red White" (відповідача 2) 1 285 000 Євро.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що на підставі договору про відступлення права вимоги №Ф-12/12/13-01 від 12.12.2013, до нього перейшло право вимоги до відповідача 1 (поручитель) та відповідача 2 (покупець) за договором купівлі-продажу цінних паперів №10/11-Б від 20.05.2011, в забезпечення виконання якого був укладений договір поруки №12/12/13.
Місцевий господарський суд, розглядаючи дану справу, встановив, що 20.05.2011 між відповідачем 2 (покупець) та ТОВ ВКФ "ВМВ Компані" (третя особа 2, продавець) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №10/11-Б, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити наступні цінні папери: акції прості іменні. Емітент ЦН: ПАТ "БРВ Київ". Номінальна вартість цінних паперів: 5 800 000,00 грн., загальна кількість цінних паперів: 5 800 000 шт.
Відповідно до п. 1.4. договору купівлі-продажу, вартість цінних паперів становить 1 285 000,00 євро, які покупець має перерахувати не пізніше 25 банківських днів з дати підписання цього договору на рахунок продавця, як зазначено у ст. 8 цього договору (п.2.1. договору).
В порушення вказаної умови договору купівлі-продажу, відповідач 2 (покупець) не здійснив оплати в установлений договором спосіб, при цьому, як зазначив місцевий господарський суд, умовами вказаного договору купівлі-продажу, обов'язок покупця сплатити вартість цінних паперів не ставився в залежність від строку виконання продавцем обов'язку з передачі покупцю цих цінних паперів.
На підставі ст. 537 ЦК України та ст. 23 Закону України "Про депозитарну систему України" продавець зарахував цінні папери, які є предметом договору купівлі-продажу у депозит нотаріуса, що свідчить про набуття АТ "Black Red White" прав на цінні папери, які є предметом договору купівлі-продажу цінних паперів, та підтверджується квитанцією №2 від 03.12.2013, виданою приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу
11.12.2013 між ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" (третя особа 1 у справі) та ТОВ ВКФ "ВМВ" (третя особа 2 у справі, продавець за договором купівлі-продажу цінних паперів) був укладений договір факторингу №Ф-11/12/13-01, відповідно до якого ТОВ ВКФ "ВМВ" відступила ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" права грошової вимоги до АТ "Black Red White" за договором купівлі-продажу цінних паперів №10/11-Б, в загальній сумі 1 285 000,00 євро; згідно з вказаним договором та актом приймання-передачі, ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" набуло право вимоги до АТ "Black Red White".
12.12.2013 між ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" та ТОВ "Кошик та партнери" (позивач у справі) був укладений договір про відступлення права вимоги №Ф-12/12/13-01, відповідно до якого, ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" уступило ТОВ "Кошик та партнери" своє право вимоги боргу за договором купівлі-продажу цінних паперів №10/11-Б, а ТОВ "Кошик та партнери" набуло право вимоги до боржника (АТ "Black Red White") щодо належного виконання всіх зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів (п. 1.4. договору); при цьому, ТОВ "Кошик та партнери" набуло статус кредитора за вказаним договором купівлі-продажу та право вимоги до АТ "Black Red White" у сумі 1 285 000,00 євро.
Отже, встановивши наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач має право дійсної вимоги до відповідача 2 в силу невиконання останнім своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів, які (зобов'язання) в силу ст. 193 ГК України та ст.ст.525, 526 ЦК України є обов'язковими до виконання.
Відхиляючи подану АТ "Black Red White" заяву про застосування строків позовної давності, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач 2 (АТ "Black Red White") вчиняв дії, з якими закон пов'язує переривання строку позовної давності, а саме: подання вказаним товариством зустрічної позовної заяви до Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №10/11-Б свідчить про визнання ним свого боргу за вказаним договором.
Стосовно позовної вимоги до відповідача 1 (поручителя), то як встановив місцевий господарський суд, право такої вимоги у позивача виникло на підставі укладеного між відповідачем 1 та позивачем договору поруки №12/12/13, відповідно до якого відповідач 1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань в сумі 1 285 000,00 євро за договором купівлі-продажу цінних паперів №10/11-Б. В той же час, як зазначив місцевий господарський суд, позивач пред'явив даний позов поза межами шестимісячного строку, встановленого у ст. 559 ЦК України, а тому, у позові до відповідача 1 слід відмовити.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи вказане рішення у частині задоволеної позовної вимоги про стягнення з АТ "Black Red White" (відповідача 2) 1 285 000,00 євро, виходив з того, що, по-перше, умовами договору купівлі-продажу цінних паперів встановлений інший порядок, як щодо сплати за цінні папери, які є предметом вказаного договору, так і щодо порядку їх передачі покупцю, аніж зарахування на депозитний рахунок нотаріуса, по-друге, застосування такого способу виконання зобов'язання як внесення боргу у депозит нотаріуса, є можливим саме боржником (ст. 537 ЦК України), яким у даному випадку за договором купівлі-продажу є АТ "Black Red White", а не ТОВ ВКФ "ВМВ Компані", яке здійснило зарахування цінних паперів у депозит нотаріуса; по-третє, виходячи з умов договору купівлі-продажу цінних паперів, 25.06.2011 почався перебіг строку позовної давності, який сплинув 25.06.2014, в той час як з позовом позивач пішов лише у вересні 2014 року, тобто поза межами трирічного строку, а подання АТ "Black Red White" зустрічного позову до Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України не може свідчити про переривання строку позовної давності, оскільки не є дією, яка свідчить про визнання АТ "Black Red White" свого боргу за договором купівлі-продажу цінних паперів, а навпаки свідчить про заперечення вказаного товариства проти такого боргу.
Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
У частині 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, загальна сума договору купівлі-продажу цінних паперів від 20.05.2011 мала бути сплачена покупцем продавцеві в порядку, встановленому п. 2 вказаного договору, а саме: не пізніше 25 банківських днів з дати підписання договору покупець перераховує кошти (загальну суму договору) на рахунок продавця (банківським днем, згідно з п. 2.2. договору купівлі-продажу є робочий день для банків у Франції (Париж), Польщі (Варшава) та Україні (Київ)).
Пунктом 3.3. договору купівлі-продажу цінних паперів сторони узгодили, що передача цінних паперів від продавця до покупця буде здійснюватися через ПАТ "КІБ Креді Агріколь" та ПАТ "Національний депозитарій України".
Продавець (ТОВ ВКФ "ВМВ") протягом 3 банківських днів з дати зарахування коштів, що складають загальну вартість цінних паперів на свій банківський рахунок, зобов'язаний надати розпорядження про списання цінних паперів у кількості, зазначеній в п. 1.4 договору, зі свого рахунку в цінних паперах № A 300798-UA40303622 у зберігача - ПАТ "КІБ Креді Агріколь", на рахунок в цінних паперах покупця №300798-PL20314500 у зберігача - ПАТ "КІБ Креді Агріколь" (п.3.1 договору купівлі-продажу цінних паперів).
Згідно з п. 3.2 договору купівлі-продажу покупець (АТ "Black Red White") протягом 5 банківських днів з дати отримання підтвердження про зарахування коштів, що складають загальну вартість цінних паперів, на банківський рахунок продавця, зобов'язаний надати розпорядження про зарахування цінних паперів у кількості, зазначеній в п. 1.4 договору купівлі-продажу цінних паперів, на рахунок в цінних паперах №300798-PL20314500 у зберігача ПАТ "КІБ Креді Агріколь".
Отже, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, договором купівлі-продажу сторони узгодили попередню оплату покупцем (АТ "Black Red White") цінних паперів, після якої (попередньої оплати) вже продавець (ТОВ ВКФ "ВМВ") мав вчинити відповідні дії з передачі покупцю цінних паперів в установлений договором спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
В той же час, як встановив суд апеляційної інстанції, відповідач 2 (покупець, АТ "Black Red White") свій обов'язок з оплати вартості цінних паперів в установлений договором строк (протягом 25 днів з дати підписання договору, тобто, до 20.06.2011), не виконав, чим порушив умови договору купівлі-продажу цінних паперів.
При цьому, під час розгляду даної справи, відповідач 2 подав заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна діяльність строком три роки.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вірно встановив суд апеляційної інстанції, виходячи з умов договору купівлі-продажу цінних паперів від 20.05.2011, про що вказувалося вище, строк позовної давності починається з 25.06.2011, оскільки саме до вказаної дати продавець мав здійснити перерахування грошових коштів за вказаним договором купівлі-продажу, позаяк, враховуючи наведені норми, що регулюють початок та перебіг строку позовної давності, є вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що строк позовної давності щодо вимоги про оплату за договором купівлі-продажу цінних паперів №10/11-Б від 20.05.2011 сплив 25.06.2014 року, тоді як позивач звернувся з позовом до суду в вересні 2014 року, тобто з пропущенням такого строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Згідно з п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд правомірно не погодився із висновком суду першої інстанції про те, що поданням зустрічного позову до Міжнародного комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №10/11-Б від 20.05.2011 під час розгляду справи АС №398п/2011 за позовом ТОВ ВКФ "ВМВ Компані" до АТ "Black Red White" про стягнення 1 389 208, 22 євро, АТ "Black Red White" засвідчило визнання ним свого боргу перед ТОВ ВКФ "ВМВ Компані" (що, на думку місцевого суду перервало перебіг строку позовної давності), навпаки, подання зустрічного позову є запереченням проти вимоги, яка була викладена в позові ТОВ ВКФ "ВМВ Компані" про стягнення з АТ "Black Red White" заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Отже, апеляційний господарський суд, встановивши наявність факту порушення відповідачем 2 положень договору купівлі-продажу цінних паперів, проте, врахувавши сплив позовної давності за вказаним договором, правомірно відмовив у задоволенні позову до відповідача 2 про стягнення з останнього заборгованості за цим договором.
Згідно з ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до приписів п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Виходячи з наведених положень, є вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що наведені позивачем причини пропуску ним строку позовної давності, як то: вчинення в позасудовому порядку дій щодо стягнення з відповідача 2 заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів, не є тими обставинами, які не залежали від позивача та робили неможливим вчасне звернення із даним позовом, позаяк, є правомірною відмова суду апеляційної інстанції у визнанні наведених позивачем причин поважними та відновленні строку.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про неправомірність застосування судом першої інстанції до даних правовідносин положень ст. 537 ЦК України, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі:
1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;
2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку;
3) відсутності представника недієздатного кредитора.
Згідно з ч. 2 вказаної норми, нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.
Статтею 509 ЦК України унормовано, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, боржником у зобов'язанні є особа, яка має обов'язок виконати на користь кредитора певну дію або утриматися від виконання певної дії. Тобто боржник - це зобов'язана сторона. В свою чергу кредитором є сторона зобов'язання, яка має право вимагати вчинення на свою користь певної дії або утриматися від її вчинення. Тобто кредитор - це уповноважена сторона.
Таким чином, як вірно встановив суд апеляційної інстанції, боржником за договором купівлі-продажу зі сплати вартості цінних паперів є саме АТ "Black Red White" (покупець за вказаним договором), а кредитором саме за цим зобов'язанням є продавець, оскільки саме він має право вимагати здійснення оплати за цінні папери.
Виходячи з наведеного, є вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що зарахування ТОВ ВКФ "ВМВ" цінних паперів у депозит нотаріуса на підставі ст. 537 ЦК України, не може покладати на покупця (АТ "Black Red White") обов'язку з оплати цих цінних паперів, оскільки в цьому зобов'язанні боржником є саме АТ "Black Red White", а ТОВ ВКФ "ВМВ" - кредитором, в той час, як вказана норма регулює виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори саме боржником, а не кредитором.
Крім того, статтею 328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, п. 3.4 договору купівлі-продажу цінних паперів сторони погодили, що право власності на цінні папери переходить від продавця до покупця в момент зарахування цінних паперів на рахунок в цінних паперах покупця у зберігача покупця. Документом, що підтверджує факт зарахування цінних паперів на рахунок покупця у цінних паперах у зберігача ПАТ "Кіб Креді Агріколь", є виписка з рахунку покупця у цінних паперах у зберігача ПАТ "Кіб Креді Агріколь".
Як встановив суд апеляційної інстанції та з чим погоджується суд касаційної інстанції, в матеріалах справи відсутні, а позивач та інші учасники судового процесу не надали доказів передання цінних паперів відповідачу 2 у встановлений договором купівлі-продажу цінних паперів спосіб, та відповідно, переходу від продавця до покупця права власності на ці папери.
Поряд з цим, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позові до відповідача 1 у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для пред'явлення вимоги (позову), встановленого у ст. 559 ЦК України, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Пунктом 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 ЦК України), то господарським судам слід мати на увазі таке.
До відповідних додаткових вимог належать, крім зазначених у цій нормі, порука і притримання, а також інші види забезпечення виконання зобов'язань, які можуть бути встановлені договором або законом (частина друга статті 546 ЦК України). Водночас до них не відноситься гарантія, яка не залежить від основного зобов'язання. Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.
Отже, встановивши, що за основним зобов'язанням (договором купівлі-продажу цінних паперів від 20.05.2011) сплинув строк позовної давності, то, виходячи із наведених положень, цей строк сплинув і стосовно додаткової вимоги - договору поруки, за яким відповідач 1 поручився за виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів від 20.05.2011, суду апеляційної інстанції слід було відмовляти у задоволенні позову до відповідача 1 також у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а не у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку, встановленого у ст. 559 ЦК України.
В той же час, такі порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права не призвели до прийняття неправомірного рішення, та в силу наданих суду касаційної інстанції повноважень, можуть бути виправлені останнім без скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про неправомірне незастосування судом апеляційної інстанції ст. 537 ЦК України є безпідставними, з підстав, наведених у даній постанові, оскільки, як вказувалося вище, боржником зі сплати грошових коштів за цінні папери в порядку попередньої оплати, був саме покупець (відповідач 2), і саме він, у разі ухилення продавця від отримання цих коштів, міг би внести їх у депозит нотаріуса на підставі вказаної норми, а ніяк не навпаки, коли кредитор (особа, яка мала отримати ці кошти як попередню оплату за договором, а вже після їх отримання - здійснити дії по передачі цінних паперів покупцю), в односторонньому порядку фактично змінює умови договору щодо порядку оплати (попередньої оплати), зараховуючи цінні папери у депозит нотаріуса і вимагаючи здійснити їх оплату, але вже не попередню, як було обумовлено в договорі (ст. 693 ЦК України), а як за отриманий покупцем товар (ст. 655 ЦК України).
Інші доводи касаційної скарги також зводяться як до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин, так і до вигідного тлумачення для скаржника норм права; проте, такі доводи не є підставами для скасування оскаржуваної у даній справі постанови, оскільки не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошик та партнери" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі №904/7141/14 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Картере
Судді: Т.Л. Барицька
Л.Б. Іванова