ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 50/10-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолякова Б.М.,суддівКоваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі),розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь"на постанову та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 року господарського суду міста Києва від 30.06.2015 рокуу справі господарського суду№ 50/10-б міста Києва за заявою до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінком"пробанкрутство,В судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "Агрофірма Корсунь"- Гурін Д.А.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 червня 2015 року (суддя Головатюк Л.Д.), серед іншого, відмовлено СТОВ "Агрофірма Корсунь" у задоволені заяви про визнання кредитором ТОВ "Агроінком" на суму 2 200 000,00 грн. та відмовлено у задоволенні заяви про включення вказаних вимог до реєстру вимог кредиторів банкрута.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року (судді: Остапенко О.М. - головуючий, Верховець А.А., Шипко В.В.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 червня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судами процесуальними актами, скаржник Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року та прийняти постанову, якою задовольнити заяву СТОВ "Агрофірма Корсунь" про грошові вимоги в сумі 2 200 000,00 грн. та включити останні в реєстр вимог кредиторів.

Касаційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 23, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI).

Разом з тим, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінком" та голова комітету кредиторів АТ "АКС Інтернешенл" проти вимог касаційної скарги заперечують з підстав, викладених у відзивах та просять постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 червня 2015 року у справі № 50/10-б залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши пояснення учасника судового засідання, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25 грудня 2009 року Господарським судом міста Києва ухвалою порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінком".

17.03.2010 в газеті Голос України № 47(4797) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Агроінком".

Постановою Господарського суду міста Києва від 17 квітня 2012 року боржника визнано банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону банкрутство у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI положення цього Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону про банкрутство здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи, що провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінком" було порушено 25 грудня 2009 року, постанова про визнання боржника банкрутом прийнята 17 квітня 2012 року, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Закону України № 2343-ХІІ.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

21.05.2015 року від Сільськогосподарського ТОВ "Агрофірма Корсунь" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 2 200 000,00 грн.

Вимоги заяви ґрунтуються на тому, що 02.06.2009 року між боржником (орендодавець) та ТОВ "Заліське", правонаступником якого є ТОВ "Агрофірма Корсунь" (орендар), укладено договір № АК 11-5 оренди з правом викупу. Предметом оренди за договором є сільськогосподарська техніка. На виконання цього договору між сторонами складено акт прийому-передачі від 03.06.2009 року.

14.10.2009 року між боржником (продавець) та ТОВ "Заліське" (покупець) досягнуто домовленості щодо купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, яка була предметом за договором оренди з правом викупу № АК 11-5 від 02.06.2009 року. Таким чином між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 14/10/2009 року від 14.10.2009 року. За домовленістю сторін продаж вчинюється за ціною 2 200 000,00 грн.

В подальшому рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.06.2011 року у справі № 09/2443 визнано недійсним договір № АК 11-5 оренди з правом викупу від 02.06.2009 року.

На підставі цього, рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.12.2013 року у справі 06/5026/1799/2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2014 року за позовом ТОВ "Агроінком" витребувано з чужого незаконного володіння СТОВ "Агрофірма Корсунь" сільськогосподарську техніку, зобов'язавши останнього передати боржнику відповідне майно.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Нормами Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Враховуючи зазначене, суди дійшли правомірного висновку, що вимоги заявника у розмірі 2 200 000,00 грн. виникли на підставі укладених з боржником договору оренди з правом викупу № АК 11-5 від 02.06.2009 року, який в подальшому було визнано недійсним за рішенням суду та договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 14/10/2009 року від 14.10.2009 року, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство, а тому є конкурсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Судами встановлено, що скаржник звернувся з заявою про визнання грошових вимог до боржника лише 21.05.2015 року, після прийняття 17.04.2012 року постанови про визнання ТОВ "Агроінком" банкрутом.

Відповідно до п. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Агрофірма Корсунь" про визнання кредитором з вимогами до боржника на суму 2 200 000,00 грн. у зв'язку з пропуском строку для їх пред'явлення.

Посилання скаржника на порушення судами норм ст.ст. 23, 38 Закону про банкрутство в редакції 22.12.2011 року, є помилковими, оскільки до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Закону України № 2343-ХІІ.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведені вище обставини, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 червня 2015 року у справі № 50/10-б слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 50/10-б залишити без змін.

Головуючий: Б.М. Поляков

Судді: В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич