ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 24/886

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2015 року у справі №24/886 за позовом державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме", комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України, за участю військової прокуратури Центрального регіону України, про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, зобов'язання скасувати реєстрацію об'єктів, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме" до державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариство обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Мет-інвест" про визнання добросовісним набувачем об'єктів нерухомості та визнання права власності на них, -

Встановив:

У грудні 2006 року державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме" та комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про витребування нерухомого майна - цілісного майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19 з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме"; визнання права власності на вказане майно; зобов'язання комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" скасувати реєстрацію спірних об'єктів нерухомого майна за товариством з обмеженою відповідальністю "Реноме".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реноме" звернулось до суду з зустрічним позовом до державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про визнання добросовісним набувачем об'єктів нерухомості та визнання права власності на них.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24 квітня 2008 року у справі №24/886 в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

У жовтні 2015 року Фонд державного майна України (далі - Фонд) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив звільнити його від сплати судового збору, поновити строк апеляційного оскарження, рішення господарського суду міста Києва від 24 квітня 2008 року скасувати й прийняти нове про задоволення первісного позову та про відмову в зустрічному позові. При цьому, Фонд вказував на те, що він є особою, яка не брала участі у справі, однак господарський суд вирішив питання про його права та обов'язки, а тому, відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, Фонд має право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні клопотання Фонду про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 24 квітня 2008 року у справі №24/886 повернуто Фонду без розгляду по суті.

У касаційній скарзі Фонд державного майна України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2015 року скасувати, справу направити до цього ж суду для розгляду апеляційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Реноме", вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Заслухавши пояснення представників Фонду, сторін, Міністерства оборони України, прокурора, який висловився в підтримку доводів касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що Фондом, в порушення вимог ч. 3 ст. 94 ГПК України та пп. 4 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", не додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору, а також доказів на підтвердження доводів викладених у клопотанні про звільнення його від сплати судового збору.

Також, апеляційною інстанцією зазначено, що згідно вимог ч. 2 ст. 93 ГПК України при поданні апеляційної скарги Фондом, як органом державної влади, порушено присічний (річний) строк для її подання, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню без розгляду на підставі вказаної норми процесуального права.

Такі висновки суду попередньої інстанції є правильними.

Частиною 1 ст. 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, цей строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті визначено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Встановивши, що апеляційна скарга на рішення господарського суду від 24 квітня 2008 року, подана Фондом, який є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом і відноситься до органів державної влади, у жовтні 2015 року, тобто після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення, який є присічним строком для подання скарги, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню на підставі ч. 2 ст. 93 ГПК України.

Посилання Фонду у касаційній скарзі на не врахування судом апеляційної інстанції положення абзаців 7, 8 п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" є безпідставними з огляду на те, що в оскаржуваній ухвалі судом досліджено положення вказаних норм та з врахуванням п. 9 Закону України №192-VIII від 12 лютого 2015 року "Про забезпечення права на справедливий суд", з прийняттям яких вони втратили чинність, їм надана правильна правова оцінка.

Згідно ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору. В протилежному випадку, апеляційна скарга, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 цього Кодексу, не приймається до розгляду і повертається апелянту.

Однією з підстав повернення апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 24 квітня 2008 року у справі №24/886 є несплата Фондом судового збору.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою, зокрема звільнити її від сплати судового збору.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Окрім того, Прикінцевими положеннями Закону України № 484-VІІІ від 25 травня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набув чинності 1 вересня 2015 року, на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Таким чином, апеляційною інстанцією правильно відмовлено Фонду державного майна України у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні скаржником положень норм права, а інші твердження, зазначені в касаційній скарзі, зводяться до оцінки наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, прийняту у справі ухвалу апеляційної інстанції слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2015 року у справі №24/886 - без змін.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко