ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 24/25-908/5753/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача Мицько Р.М. (дов. від 12.08.2015 р. №83/16)відповідачаВєдєрнікова О.С. (дов. від 31.12.2014 р. №10)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р.у справі № 24/25-908/5753/14 господарського суду Запорізької областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"про стягнення 1 441 938 919 грн.

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" про стягнення 1 113 602 256, 53 грн., з яких: 934 521 527, 38 грн. основного боргу за поставлений природний газ на підставі договору від 27.12.2010 р. № 06/10-2891, а також 76 750 888, 70 грн. пені, 24 499 384, 13 грн. інфляції та 77 830 456, 32 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 193, 216, 217, 231, 232, 264, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 625, 712 Цивільного кодексу України, а також тим, що відповідачем були порушені строки виконання зобов'язання за договором поставки природного газу від 27.12.2010 р. №06/10-2891.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до суду із заявою про збільшення позовних вимог та просила стягнути 934 521 527, 38 грн. основного боргу, 76 750 888, 70 грн. пені, 396438952, 03 грн. інфляції та 34227550, 90 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 р. у даній справі (суддя Азізбекян Т.А.), позов задоволено: стягнуто з публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - основний борг за поставлений природний газ в сумі 934 521 527, 38 грн., пеню в розмірі 76 750 888, 70 грн., інфляції в розмірі 396 438 952, 03 грн., 3% річних в сумі 34 227 550, 90 грн. та 73 080, 00 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. (колегія суддів: головуючий Колядко Т.М., судді Татенко В.М., Бойченко К.І.), рішення господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 р. задоволено частково, зазначене рішення частково змінено та абзац другий резулятивної частини:"пеню в розмірі 76 750 888, 70 грн." замінено на словосполучення "пеню в розмірі 23 025 266, 61 грн.", доповнено резулятивну частину наступним абзацом: "в іншій частині позову відмовити". В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. скасувати в частині відмови у стягненні 53 725 622, 09 грн. пені, прийнявши в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 53 725 622, 09 грн. пені задовольнити; в іншій частині постанову залишити без змін.

Свою касаційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" обґрунтувала тим, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Також, не погоджуючись із прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. скасувати в частині стягнення пені, 3% річних від простроченої суми боргу та суми, на яку збільшився основний борг, внаслідок інфляційних процесів, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол", Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надає додаткові пояснення, які просить врахувати при вирішенні даного спору, а також просить скаргу залишити без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2015 р. касаційні скарги у справі прийнято до провадження та призначено до розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 23.12.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2010 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) і ВАТ "Концерн Стирол" (покупець) укладено договір № 06/10-2891 поставки природного газу з додатками та додатковими угодами, за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортний природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно п. 1.2. договору, постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 1 848 000 куб. м., в тому чисті по місяцях. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр, приведений до стандартних умов (t-20 град. За Цельсієм Р = 760 мм. рт.ст.).

Сторони домовились, що відповідно до встановленого порядку оперативно змінювати обсяги поставки газу в зв'язку з непередбаченими обставинами (аварії трубопроводів, стихійного лиха) (п. 1.3.).

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2187, 20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф па транспортування природного газу магістральними трубопроводами 104, 90 три., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 425, 84 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2 911, 01 грн.

Загальна вартість цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 3.1.1.)

Згідно п. 3.2. договору сторони домовились, що ціна за 1000 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи.

Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що оплат за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк поставки газу з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно (п. 5.1.).

Розділом 6 договору визначено, що Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ (п. 6.1., 6.1.1.). Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку газу у строки, встановлені цим договором (п. 6.3., 6.3.1.).

Згідно п. 10.1., цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частіні поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Розділом 2 додатку №1 до договору поставки природного газу № 06/10-2891 від 27.12.2010 р. передбачено, що обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених па підставі показів комерційного вузла обліку газу покупця, з урахуванням п. 1.5.1 цього додатку (п. 2.1.).

Обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1 цього Додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання- передачі. ІІриймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та Покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого Постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, Покупець зобов'язується надати Постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця і погоджені газотранспортним підприємством технічних актів приймання-передачі газу (п. 2.2.).

У разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично про транспортованих обсягів газу. (п. 2.3.).

30.10.2010 р. Дочірня компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) і Відкрите акціонерне товариство "Концерн Стирол" (покупець) уклали додаткову угоду № 1 до договору № 06/10-2891 поставки природного газу, згідно якої пункт 3.1. викладено в наступній редакції:

" 3.1. Ціна з 1 січня 2011 року за 1000 куб.м, природного газу становить 2 282, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%;

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 194,90 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб.м, природного газу - 2 522,54 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 3 027,05 грн.

У зв'язку з тим, що Відкрите акціонерне товариство "Концерн Стирол" було перейменовано (відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства") у Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол", 01.02.2011 р. сторони уклали додаткову угоду № 2, якою по тексту договору слова "Відкрите акціонерне товариство "Концерн Стирол" замінено словами "Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол".

З огляду на матеріали справи, на виконання умов договору № 06/10-2891 від 27.12.2010 р. постачальник передав, а відповідач прийняв протягом січня - березня 2011 року природний газ, на загальну суму 1 158 521 527, 38 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами прийому - передачі природного газу, а саме: від 31.01.2011 р. на суму 396 634 190, 26 грн., від 28.02.2011 р. на суму 364 075 782, 61 грн. та від 31.03.2011 р. на суму 397 811 554, 51 грн.

Проте, Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" у порушення умов договору розрахувалось за отриманий природний газ лише у сумі 224 000 000, 00 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 934 521 527, 38 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 згідно якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Договір № 06/10-2891, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки, особливості укладення, зміни та виконання якого врегульовані у ст. 712 Цивільного кодексу України та загальними положеннями статей Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини, що виникають на підставі договору купівлі-продажу

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Глава 50 Цивільного кодексу України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, та те, що Публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" були порушені умови виконання зобов'язання за договором поставки природного газу від 27.12.2010 р. №06/10-2891, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 934 521 527, 38 грн.

Натомість, колегія суддів касаційної інстанції зауважує про інші обставини, які не були враховані при вирішенні даного спору.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів.

За приписами ст. 1 наведеного Закону періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону. Дія Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено Донецьку область, м. Горлівка, де проводило свою господарську діяльність Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол", яке згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано за адресою: 84610, Донецька обл., місто Горлівка, вул. Горлівської Дивізії, 10.

В подальшому, 05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 р. №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Проте, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 р. був затверджений новий перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до даного переліку включено Донецьку область, м. Горлівка.

Проте, при вирішенні даного спору вищевикладене судом апеляційної інстанції враховано не було.

Приписами п. 2 статті 141 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо".

За змістом ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним та достатнім доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, до Донецького апеляційного господарського суду під час вирішення господарської справи від Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" надійшли уточнення до яких були додані: копія мирової угоди від 16.09.2015 р., копія сертифікату Торгово-промислової палати України №4649 від 02.09.2015 р. №2855/05.04-4, копія експертного висновку №9/1 від 08.09.2015 р.

В своїх уточненнях до апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" просило врахували вищевказані документи та зауважувало на ту обставину, що сертифікат Торгово-промислової палати України №4649 від 02.09.2015 р. до суду першої інстанції надано не було, оскільки він був виданий лише 02.09.2015 р., коли в умовах триваючої дії форс-мажорних обставин у товариства з'явилась об'єктивна можливість звернутись до Торгово-промислової палати України із заявою.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції вказує про те, що зі змісту касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" вбачається, що сертифікатом Торгово-промислові палати в Україні №4649 від 02.092015 р. №2855/05.04-4 було засвідчено настання обставин форс-мажору (непереборної сили), а саме: акти тероризму, військові дії на території м. Горлівки Донецької ПАТ "Концерн Стирол " щодо зобов'язань з оплати за природний газ за договором поставки природного газу від 27.12.2010 р., які унеможливлюють їх виконання.

Також, зі скарги вбачається, що період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 15.04.2014 р., дата закінчення: тривають, дату встановити неможливо.

Проте, у колегії суддів касаційної інстанції немає можливості використати свої процесуальні права виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, адже до матеріалів справи апеляційним судом було долучено лише копію мирової угоди від 16.09.2015 р., натомість сертифікат Торгово-промислової палати України №4649 від 02.09.2015 р. №2855/05.04-4 та копія експертного висновку №9/1 від 08.09.2015 р. в матеріалах справи відсутні.

Акт, який засвідчує відсутність документів на час подачі, які вказані в додатках в матеріалах справи також відсутній.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що мирова угода від 26.09.2015 р. у відповідності до ст.78 Господарського процесуального кодексу України не була затверджена господарським судом.

Але, приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції визнав винятковими обставинами укладення мирової угоди від 26.09.2015 р., якою сторони передбачили, що боржник зобов'язується сплатити основний борг рівними частинами впродовж 24 місяців, починаючи з місяця, наступного за місяцем закінчення антитерористичної операції.

Також, апеляційний господарський суд залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат зауважив про те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, як то передбачено ст. 617 Цивільного кодексу України, адже ним не доведено підстави звільнення від такої відповідальності внаслідок випадку або непереборної сили, а відсутність коштів таким випадком не вважається.

З викладеного вбачається, що суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведених вище положень законодавства, взагалі не дослідив наявність чи відсутність форс-мажорних обставин, не встановив чи підпадає територія Донецької області, м. Горлівка під визначення Закону № 1669-VII від 02.09.2014 р. "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", не з'ясував чи є інші обставини, які б звільняли сторін від виконання договірних зобов'язань, а також не установив правові наслідки порушення зобов'язання з вини відповідача.

А тому, у колегії суддів касаційної інстанції відсутні підстави визнати постанову апеляційної інстанції такою, що повністю відповідає вимогам законодавства, адже, з'ясування вказаних питань має суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржуване в касаційному порядку судове рішення наведеним вимогам не відповідає.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. у справі №24/25-908/5753/14 в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних скасувати, в цій частині справу направити на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова