ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 927/63/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКравчука Г.А., Сибіги О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід12.07.2016у справі№927/63/16Господарського судуЧернігівської областіза позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Ківшовата"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро"простягнення суми,за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро"доПриватного сільськогосподарського підприємства "Ківшовата"простягнення суми,

за участю

- позивача:Люлька О.М. (довіреність від 01.08.2016)- відповідача:Драчук С.В. (довіреність від 01.10.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне сільськогосподарське підприємство "Ківшовата" (далі - позивач), згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 29.02.2016, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" (далі - відповідач) 11 201,48 грн. пені, 166 644,91 грн. штрафу, 15 844 грн. плати за користування товарним кредитом, 6 527,89 грн. інфляційних втрат та 792,33 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25-26.12.2014 позивачем на виконання умов договору поставки зерна № 7 від 18.12.2014 було поставлено відповідачу насіння соняшнику на загальну суму 1 617 226,38 грн., що підтверджується видатковими накладними №16-№21, проте відповідачем було здійснено оплату отриманого ним товару з порушенням строків оплати, визначених п.п. 3.1, 3.2, 3.12 вказаного договору. За порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем було здійснено нарахування пені на підставі п. 6.2 договору, 60 % річних на підставі п. 6.8 договору, штрафу на підставі п. 2 додаткової угоди до договору, а також інфляційні втрати та три відсотки річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з зустрічним позовом в якому, на підставі статті 693 Цивільного кодексу України, просило стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Ківшовата" (далі - відповідач за зустрічним позовом) 721 239,80 грн. попередньої оплати, перерахованої відповідачу за зустрічним позовом протягом січня-вересня 2015 року на виконання умов договору поставки зерна № 7 від 18.12.2014.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 (суддя Репех В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.), первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 235,02 грн. пені, 66 780,21 грн. штрафу, 3 188,40 грн. 60 % річних, 159,42 грн. 3 % річних, 2 468,60 грн. інфляційних втрат.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві представник позивача вказує на безпідставність доводів викладених у касаційній скарзі та просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.12.2014 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 7 на поставку зерна, згідно з умовами п.1.1 якого продавець зобов'язався у строк передбачений договором передати у власність покупцю зернові та технічні культури (далі - товар) в кількості, асортименті, по цінах та на умовах, що обумовлюються в даному договорі або специфікації до нього, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Згідно з п.п. 1.3, 1.4 договору термін поставки товару протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації до договору. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що покупець сплачує продавцю вартість товару протягом 4-х місяців, починаючи з 6-го місяця від дати укладання договору, чотирма рівними частинами.

Строк оплати першого платежу починається з 6-го місяця від дати укладання договору. Оплата відбувається в наступні терміни:

- перший платіж у сумі 1/4 вартості поставленого товару (згідно п. 1.1 договору) сплачується не пізніше 5-го червня 2015 року;

- другий платіж у сумі 1/4 вартості поставленого товару (згідно п. 1.1 договору) сплачується не пізніше 5-го липня 2015 року;

- третій платіж у сумі 1/4 вартості поставленого товару (згідно п. 1.1 договору) сплачується не пізніше 5-го серпня 2015 року;

- четвертий платіж у сумі 1/4 вартості поставленого товару (згідно п. 1.1 договору) сплачується не пізніше 5-го вересня 2015 року.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що ціна на товар визначається в гривні та фіксується у відповідному еквіваленті в доларах США із зазначенням курсу долара до гривні, який діяв на день вибору ціни, продавцем згідно середнього курсу міжбанку. В специфікації зазначається як вартість товару в гривні, так і в еквіваленті в доларах США. Якщо ринкова ціна на товар знижується, то продавець має право використовувати для перерахунку будь-яку ціну в еквіваленті долара США, яка була застосована в попередніх періодах і вважати її максимально вигідною для нього. Всі подальші розрахунки можуть вестись по даній ціні, якщо ціна в наступних періодах залишатиметься нижчою від заданої, аж до завершення розрахункового періоду. У випадку підвищення ринкової ціни на товар на чергову дату перегляду ціни покупцем проводиться її перегляд до збільшення, відповідно до вимог п.п. 3.3, 3.4, 3.5 та 3.6 Договору

Загальна ціна за одну метричну тону товару складається з ціни, яку вибирає продавець відповідно вимог п. 3.3-3-11 договору та плюс 400 грн. за 1-ну метричну тону, яка сплачується покупцем протягом 5-ти днів з моменту отримання товаросупровідних документів на поставлений товар згідно базису поставки (п. 3.12 договору).

18.12.2014 між сторонами була підписана додаткова угода до договору №7, якою Розділ 3 "Порядок розрахунків" доповнено п. 3.13: "Продавець зобов'язується сплачувати додатково 7,7743% (коефіцієнт 1,07743) від вартості товару обумовленої згідно п. 3.-3.11 договору." Розділ 6 "Відповідальність сторін" доповнено п. 6.9 такого змісту: "У випадку порушення покупцем строків оплати, обумовлених у договорі, він (покупець) одноразово сплачує продавцю штраф у розмірі 30,0% від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання".

27.01.2015 сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору №7 на поставку соняшника в кількості 199,08 кг., на загальну суму 1 572 731,20 грн.

Визначено ціну 1-ї т товару у іноземній валюті, що складає 484,66 долара США та визначено курс гривні до іноземної валюти, що складає 16,30 грн. за 1 долар США.

Також судами встановлено, що на виконання умов договору №7 позивачем за видатковими накладними №16 від 25.12.2014 на суму 317953,79 грн., №17 від 25.12.2014 на суму 327 052,11 грн., №18 від 25.12.2014 на суму 263526,34 грн., №19 від 26.12.2014 на суму 227295,53 грн., №20 від 26.12.2014 на суму 242242,77 грн. та №21 від 26.12.2014 на суму 239155,84 грн. було поставлено відповідачу зерно соняшника на загальну суму 1 617 226,38 грн.

Поставлений товар був отриманий директором відповідача ОСОБА_6 на підставі довіреності на отримання товару №1349 від 24.12.2014, що підтверджується підписом, а також відтисками штампів підприємства на вказаних видаткових накладних.

Водночас судами встановлено, що відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем товар, проте з порушенням строків, встановлених пунктами 3.1, 3.2, 3.12 договору.

Задовольняючи частково первісний позов, суди попередніх інстанцій виходили з правильності розрахунку сум пені, штрафу, 60 % річних за користування товарним кредитом, 3 % річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за порушення ним строків виконання своїх договірних зобов'язань.

Проте, судові рішення прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи виходячи з наступного.

Як зазначав відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача та зазначає у касаційній скарзі, при здійсненні вказаних розрахунків, позивачем та судами не було враховано, що 05.07.2015 - дата другого платежу, встановлена п. 3.2 договору, припадає на вихідний день неділю, тоді як зазначеним пунктом договору сторонами було погоджено, що у разі, якщо платіжний день припадає на вихідний чи святковий день, то оплата має бути здійснена у перший, наступний за святковим/вихідним робочий день.

Оскільки за твердженням відповідача, на наступний робочий день 06.07.2015, з дотриманням умов п. 3.2 договору, ним було здійснено оплату товару, тому на його думку, правові підстави для стягнення з нього 42 890,61 грн. 30 % штрафу, 235,02 грн. пені та 11,75 грн. 3 % річних відсутні.

Крім того, відповідач зазначає про безпідставне стягнення з нього 3 188,40 грн. 60 % річних за користування товарним кредитом на підставі п. 6.8 договору, оскільки даним пунктом договору передбачено сплату 60 % річних за порушення умов п. 3.1 та п. 3.2 договору, тоді як позивачем здійснено нарахування 60 % річних за порушення ним умов п. 3.12 договору.

Разом з тим, зазначені відповідачем обставини судами попередніх інстанцій не досліджувались та відповідна правова оцінка їх не надавалась.

Між тим за загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

За вказаних обставин висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача 235,02 грн. пені, 66 780,21 грн. штрафу, 3 188,40 грн. 60 % річних, 159,42 грн. 3 % річних та 2 468,60 грн. інфляційних втрат, є передчасними.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не може встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку, що відповідно до вимог статті 1119 частини 1 пункту 3 наведеного кодексу, є підставою для скасування судових рішень в частині вирішення спору за первісним позовом і передачі справи в цій частині на новий розгляд.

Під час нового розгляду первісного позову суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас судами обґрунтовано відмовлено в задоволенні зустрічного позову з посиланнями на те, що 721 239,80 грн., яка є різницею між фактично сплаченою позивачем за зустрічним позовом сумою 2 338 466,18 грн. та сумою на яку відповідачем поставлено товар 1 617 226,38 грн., не є попередньою оплатою в розумінні статті 693 Цивільного кодексу України, на яку позивач за зустрічним позовом посилається як на підставу для задоволення його вимог, оскільки умовами укладеного між сторонами договору № 7 на поставку зерна від 18.12.2014 не передбачено попередньої оплати товару, а оплата поставленого 25.12.2014 та 26.12.2014 товару здійснювалась позивачем за зустрічним позовом в 2015 році, тобто після отримання товару.

Вказані обставини не спростовані заявником касаційної скарги.

Таким чином доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.12.2003 зі справи "Рябих проти Росії" повноваження вищих судів щодо перегляду судових рішень мають використовуватись задля виправлення судових помилок, а не для перегляду справи вищим судом.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже з урахуванням наведених вище положень законодавства та приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перегляд справи з наведених вище підстав здійснено судом апеляційної інстанції, а суд касаційної інстанції згідно вказаних приписів норм права та положень статті 111 ч.1 п.4 наведеного кодексу, перевіряє наявність чи відсутність порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій.

Таким чином доводи, викладені у касаційній скарзі в частині зустрічного позову, які спрямовані на перегляд справи вищим судом, не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги.

За вказаних обставин суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав вважати, що апеляційний господарський суд порушив чи неправильно застосував норми матеріального чи процесуального права при вирішенні спору за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.п.1, 3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.04.2016 у справі №927/63/16 в частині вирішення спору за первісним позовом, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

О.М. Сибіга