ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 925/722/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представника ПрАТ "Драбівське" - Тимошенка Б.А. дов. б/н від 8 липня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПрАТ "Драбівське" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2016 року у справі Господарського суду Черкаської області за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ПрАТ "Драбівське", треті особи - ТОВ "Бул-Спрей", Арбітражний керуючий, ліквідатор ТОВ "Ріана-Реєстр" Клименко Олександр Юрійович про визнання права власності на акції, витребування акцій та припинення права власності на них,

УСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до ОСОБА_6 (далі - відповідач-1) та ПрАТ "Драбівське" (далі - відповідач-2) з позовом про визнання за позивачем права власності на прості іменні акції ПрАТ "Драбівське" у кількості 2061639 штук сумарною номінальною вартістю 515409 гривень 75коп. та витребування простих іменних акцій ПрАТ "Драбівське" у кількості 2061639 штук сумарною номінальною вартістю 515409 гривень 75 коп. у ОСОБА_6, припинити його право власності на зазначені прості іменні акції.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконним позбавленням позивача права власності на акції ПрАТ "Драбівське" та виключенням з реєстру акціонерів товариства.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 2 липня 2016 року відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.

Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 2 липня 2016 скасовано.

Матеріали справи передано на розгляд до Господарського суду Черкаської області.

У касаційній скарзі ПрАТ "Драбівське" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2016 року, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 2 липня 2016 року залишити без змін.

Посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм ст. 167 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України.

Вказує на те, що спір щодо права власності на частки у статутному капіталі ПрАТ "Драбівське" за своєю правовою природою є цивільно-правовим, не пов'язаний з реалізацією корпоративних відносин та за суб'єктним складом сторін не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача, відповідача-1 та третіх осіб у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги позивач, відповідач-1 та треті особи повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника ПрАТ "Драбівське", обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 2 липня 2016 року суд першої інстанції відмовив позивачу - ОСОБА_5 у прийнятті позовної заяви про визнання права власності на акції, витребування акцій та припинення права власності на акції на підставі п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що цей спір не є корпоративним, а пов'язаний з обігом цінних паперів, та за суб'єктним складом учасників справа не підвідомча господарським судам.

Однак, суд апеляційної інстанції підставно не погодився з вказаними висновками місцевого господарського суду та обгрунтовано скасував вказану ухвалу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Разом з тим, згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Таким чином, з огляду на приписи наведених норм процесуального закону, господарським судам підвідомчі справи і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

При цьому, справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пункт 8 ч. 1 ст. 2 та ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" визначають корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Акція, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акція є неподільною. Порядок реалізації прав співвласників акції (акцій) визначається Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до ч. 2 ст. 194 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Таким чином, акція є цінним папером, який одночасно посвідчує право його власника на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надає право на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Зазначені права власника акції є корпоративними, а спори щодо цих прав відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам України.

Враховуючи наведені положення, апеляційний господарський суд дійшов мотивованого висновку про те, що сутність цінного паперу полягає в особливому правовому зв'язку між правом на цінний папір та правами, які виникають з цінного паперу. Тобто, предметом розгляду спору, що виникає з корпоративних відносин та який пов'язаний з цінними паперами, може бути вимога щодо прав, які виникають з цінного папера, а спір про право на цінний папір, що пов'язаний з відносинами його обігу, за своєю правовою природою не є корпоративним.

Водночас, до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін спори про визнання права власності на акції, спори щодо укладення, розірвання, зміни, виконання, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права акціонерів на придбання акцій.

Вирішуючи питання, чи є спір таким, що виник з корпоративних відносин, а також таким, що підвідомчий господарським судам, необхідно враховувати не тільки суб'єктний склад сторін у справі, а й предмет спору та підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позовні вимоги щодо визнання права власності позивача на акції обгрунтовані незаконним набуттям відповідачем-1, який є фізичною особою, відповідних прав на такі акції за наслідками вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав на цінні папери, що в розумінні пп. 11 п. 1 ст. 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" є обігом цінних паперів, ці вимоги за своєю правовою природою не є такими, що виникають з корпоративних відносин, оскільки не пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності юридичної особи-емітента акцій, а пов'язані із захистом права власності позивача на акції як об'єкт цивільних прав у речових правовідносинах.

Поряд з цим, встановлено, що позивач у даній справі - ОСОБА_5 звертався до Соснівського районного суду м.Черкаси з позовом до ПрАТ "Драбівське", ОСОБА_6, ТОВ "Бул-Спрей" та ТОВ "Ріана-Реєстр" про визнання права власності на цінні папери, їх витребування та стягнення невиплачених дивідендів.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2015 року у справі №712/11391/14-ц в задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено повністю.

При цьому, судом було встановлено, що виходячи з обставин справи та норм п. п. 1, 3, 6, 7 ст. 7 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", ст. ст. 1, 5 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", правовідносини, що виникли між сторонами даного спору є пов'язаними з реалізацією прав на цінні папери та з обігом цінних паперів.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 жовтня 2015 року вказане рішення скасоване, провадження у справі закрито з огляду на те, що даний спір підвідомчий господарським судам.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) є частиною національного законодавства України.

За вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов'язків забезпечується і конкретизується у тому числі через право на судовий захист або доступ до суду та право на рівні процесуальні можливості сторін.

Право на судовий захист або доступ до суду кореспондує положення ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, яке є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно вимог ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Водночас, реалізація права на судовий захист або доступ до суду особи, яка вважає свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, невизнаними або оспорюваними, полягає у забезпеченні реальної можливості звернутись у встановленому Законом порядку за захистом таких прав.

З метою запобігання порушенню конституційних прав особи на судовий захист та усунення спорів щодо юрисдикції судам слід враховувати, що у разі, коли в ухвалі про закриття провадження у справі місцевим загальним судом визначено господарську юрисдикцію спору як такого, що виник з корпоративних правовідносин, така справа підлягає розгляду господарським судом.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що у місцевого господарського суду були відсутні підстави для відмови у прийнятті позовної заяви, яка, з урахуванням наведених обставин, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, законна та обґрунтована постанова апеляційного господарського суду прийнята за повного встановлення істотних обставини справи, надання їм належної правової оцінки у сукупності та вірного застосування норм ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова