ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 924/151/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Подільська інвестиційна компанія"на постановуРівненського апеляційного господарського судувід22.09.2016у справі№924/151/16Господарського судуХмельницької областіза позовомСатанівської селищної радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Подільська інвестиційна компанія"треті особи1.Управління культури, національностей, релігії та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації 2.Міністерство культури Українипророзірвання договору

за участю

- позивача:Бровчук М.В. (довіреність від 21.11.2016)- відповідача:Шкурупій В.В. (довіреність від 09.11.2016)- третя особа-1:Лукашук В.С. (довіреність від 22.09.2016)- третя особа-2:Яцишен Д.В. (довіреність від 29.04.2016),

В С Т А Н О В И В:

Сатанівська селищна рада (далі - позивач) звернулась у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська інвестиційна компанія" (далі - відповідач), у якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 10.02.2011, укладений між позивач та відповідачем, яка розташована на території позивача за адресою: смт Сатанів, вул.Базарна площа, 13 та зобов'язати відповідача протягом одного тижня з дня набрання чинності рішення суду звільнити орендовану земельну ділянку шляхом передання її позивачу за актом приймання-передачі, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому її одержано.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що настали істотні зміни обставин в орендних правовідносинах, які склалися між сторонами, що є винятковим випадком та відповідно до законодавства є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2016 (суддя Смаровоз М.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді Гудак А.В., Юрчук М.І.), це рішення суду скасовано, позов задоволено частково, розірвано вказаний договір та зобов'язано відповідача протягом одного місяця з дня набрання рішення суду законної сили звільнити земельну ділянку передавши її за актом приймання-передачі позивачу у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому її одержано, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.02.2011 між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку викупленого комплексу будівель та споруд ринку, яка знаходиться у смт Сатанів по вул. Базарна площа, 13, Городоцького району Хмельницької області, загальною площею 0,8477 га, у тому числі, під складами 0,0291 га, під проходами та дворами 0,6981 га, під капітальними спорудами 0,1205 га.

Пунктами 3, 4 договору визначено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, будівлі та споруди, а також інші об'єкти інфраструктури, проходи та двори. Земельна ділянка передається в оренду разом з викупленим комплексом будівель та споруд.

Відповідно до пункту 8 договору він укладений на 49 років.

Згідно пункту 15 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування викупленого комплексу будівель та споруд ринку.

Пунктом 21 договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до пунктів 37, 38 договору він припиняється в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

18.09.2014 комісією у складі начальника управління культури, національностей та релігій Хмельницької облдержадміністрації, начальника відділу управління культури, національностей та релігій Хмельницької облдержадміністрації, головного спеціаліста управління культури, національностей та релігій Хмельницької облдержадміністрації, начальника відділу містобудування та архітектури облдержадміністрації, наукового співробітника відділу охорони пам'яток історії та культури у Хмельницькій області, начальника реакційно-видавничої групи по підготовці до видання Тому Зводу пам'яток історії та культури України по Хмельницькій області, доцента кафедри теорії та історії держави і права Хмельницького університету управління і права складено акт обстеження території пам'яток архітектури національного значення та дотримання режиму традиційного характеру історичного середовища на території селища Сатанів Городоцького району Хмельницької області, згідно яким було оглянуто три пам'ятки архітектури національного значення - Міська брама (ох. № 753), Синагога (ох. № 755), Замок (ох. № 754) та зроблено висновок про те, що необхідно встановити пам'ятний знак загиблим євреям безпосередньо на території місця масових розстрілів, а також рекомендувати позивачу здійснити часткове перенесення ринку; встановити Пам'ятний знак з облаштуванням невеликого скверу, який дасть можливість зберегти історичну пам'ять про сотні мешканців Сатанова єврейської національності, які загинули від рук окупантів.

Рішенням Хмельницької обласної ради від 26.12.2014 № 14-28/2014 затверджено "Програму збереження об'єктів культурної спадщини Хмельницької області на 2015-2020 роки", відповідно до якої, зокрема, передбачено встановлення пам'ятного знаку жертвам холокосту на території смт Сатанова Городоцького району.

10.03.2015 Міністерством культури України видано голові ради Хмельницького обласного осередку Українського добровільного культурно-просвітницького правозахисного благодійного товариства "Меморіал" ім. В. Стуса дозвіл № 22-022-П/15 на проведення археологічних розвідок, розкопок, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території Хмельницької області - виявлення необлікованих місць поховань жертв Першої і Другої світових воєн, політичних репресій та голодоморів.

Згідно протоколів проведення громадських слухань членів Сатанівської селищної територіальної громади від 13.12.2015, 14.12.2015, 15.12.2015 вирішено створити у смт Сатанів по вул. Базарна площа, 13, парк "Пам'яті", "Пам'яті жертв Холокосту", "Пам'яті жертв Другої світової війни", розірвати договір оренди землі та вилучити частини земельної ділянки для суспільних потреб.

18.12.2015 позивачем прийнято рішення № 17/1/2015 про створення парку "Пам'яті жертв Холокосту" на земельній ділянці, яка має історичну та культурну цінність і знаходиться у смт Сатанів по вул.Базарна площа, 13 та розірвання договору оренди землі від 10.02.2011, який укладено між позивачем та відповідачем на підставі пункту 37 договору, у зв'язку з необхідністю виділення цієї земельної ділянки для суспільних потреб згідно з вимогами чинного законодавства.

Листом від 25.12.2015 № 02-25/378/2015 позивач направив відповідачу для ознайомлення рішення № 17/1/2015 про створення у смт Сатанів по вул.Базарна площа, 13 парку "Пам'яті жертв Холокосту", розірвання договору оренди землі та вилучення частини земельної ділянки для суспільних потреб.

Згідно протоколу від 05.02.2016 № 1/16 засідання експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України вирішено занести до Державного реєстру нерухомих пам'яток України підвали житлового будинку (мур), розташованого у смт Сатанів по вул. Базарна площа, як пам'ятку архітектури місцевого значення.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки від 18.04.2016 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за відповідачем у смт Сатанів по вул. Базарна площа, 13 зареєстровано право власності на об'єкти нерухомості (комплекс будівель) загальною площею 427,9 кв.м.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом Міністерства культури України від 18.08.2016 № 701 залишки підвальних приміщень будинку по вул. Базарна площа, 13 у смт Сатанів Сатанівської селищної ради Городоцького району Хмельницької області занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення та видом археологія, об'єкт культурної спадщини, з присвоєнням йому охоронного номеру 2778-Хм.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.08.2016 між Управлінням культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької обласної державної адміністрації та позивачем укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини, згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання щодо охорони приміщень - "Залишки підвальних приміщень будинку", які занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України наказом Міністерства культури України від 18.08.2016 № 701, що розташовується за адресою: вул.Базарна площа, 13 у селищі Сатанів Хмельницької області та використовувати їх виключно під охорону з культурно-пізнавальною, дослідницькою та освітньою метою. Наведений об'єкт культурної спадщини має паспорт та обліковується згідно відповідної картки.

Своє рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд мотивував тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для розірвання спірного договору. При цьому суд першої інстанції відзначив, що на час розгляду справи відсутні докази про занесення відомостей до Державного реєстру нерухомих пам'яток України щодо підвалів будинку, розташованого у смт Сатанів, як архітектури місцевого значення, відтак позивачем не доведено, що орендована відповідачем земельна ділянка має історичну цінність.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки позивач уклав охоронний договір згідно умов якого він зобов'язався використовувати пам'ятку виключно під охороною з культурно-пізнавальною, дослідницькою та освітньою метою, він не може використовувати спірну земельну ділянку за призначенням, так як перенесення з цієї ділянки пам'ятки архітектури на інше місце призведе до втрати її історичної цінності, відтак згідно із статтею 652 Цивільного кодексу України ці обставини є підставою для його розірвання та повернення ділянки позивачу.

Однак з такими правовими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи із наступного.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Під розірванням господарського договору слід розуміти припинення зобов'язань, які сторони прийняли на себе за договором.

Відповідно до статті 652 цього кодексу, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.02.2014 у справі №6-167цс13, яка відповідно до приписів статті 11128 ГПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як встановлено місцевим господарським судом 18.09.2014 комісією у складі начальника управління культури, національностей та релігій Хмельницької облдержадміністрації, начальника відділу управління культури, національностей та релігій Хмельницької облдержадміністрації, головного спеціаліста управління культури, національностей та релігій Хмельницької облдержадміністрації, начальника відділу містобудування та архітектури облдержадміністрації, наукового співробітника відділу охорони пам'яток історії та культури у Хмельницькій області, начальника реакційно-видавничої групи по підготовці до видання Тому Зводу пам'яток історії та культури України по Хмельницькій області, доцента кафедри теорії та історії держави і права Хмельницького університету управління і права складено акт обстеження території пам'яток архітектури національного значення та дотримання режиму традиційного характеру історичного середовища на території селища Сатанів Городоцького району Хмельницької області, згідно яким було оглянуто три пам'ятки архітектури національного значення - Міська брама (ох. № 753), Синагога (ох. № 755), Замок (ох. № 754) та зроблено висновок про те, що необхідно встановити пам'ятний знак загиблим євреям безпосередньо на території місця масових розстрілів, а також рекомендувати позивачу здійснити часткове перенесення ринку; встановити Пам'ятний знак з облаштуванням невеликого скверу, який дасть можливість зберегти історичну пам'ять про сотні мешканців Сатанова єврейської національності, які загинули від рук окупантів.

Рішенням Хмельницької обласної ради від 26.12.2014 № 14-28/2014 затверджено "Програму збереження об'єктів культурної спадщини Хмельницької області на 2015-2020 роки", відповідно до якої, зокрема, передбачено встановлення пам'ятного знаку жертвам холокосту на території смт Сатанова Городоцького району.

Отже комісією зроблено висновок про те, що необхідно встановити пам'ятний знак загиблим євреям безпосередньо на території місця масових розстрілів, а також рекомендувати позивачу здійснити часткове перенесення ринку, встановити Пам'ятний знак з облаштуванням невеликого скверу, який дасть можливість зберегти історичну пам'ять про сотні мешканців Сатанова єврейської національності, які загинули від рук окупантів, а рішенням Хмельницької обласної ради затверджено "Програму збереження об'єктів культурної спадщини Хмельницької області на 2015-2020 роки", відповідно до якої, зокрема, передбачено встановлення пам'ятного знаку жертвам холокосту на території смт Сатанова Городоцького району.

Між тим, 18.12.2015 позивачем прийнято рішення № 17/1/2015 про створення парку "Пам'яті жертв Холокосту" на земельній ділянці, яка має історичну та культурну цінність і знаходиться у смт Сатанів по вул.Базарна площа, 13, а також про розірвання договору оренди землі від 10.02.2011, який укладено між позивачем та відповідачем на підставі пункту 37 договору, у зв'язку з необхідністю виділення цієї земельної ділянки для суспільних потреб згідно з вимогами чинного законодавства.

За вказаних обставин рішення позивача виходить за межі висновків комісії, яка лише рекомендувала позивачу здійснити часткове перенесення ринку, та за межі висновків комісії і рішення Хмельницької обласної ради, якими вирішено встановити пам'ятний знак жертвам холокосту.

Разом з тим, як правильно зазначено місцевим господарським судом, положення статті 651 Цивільного кодексу України передбачають, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Отже договір може бути не лише розірвано, а і змінено, що не суперечить висновкам комісії стосовно рекомендації на адресу позивача здійснити часткове перенесення ринку.

Як встановлено місцевим господарським судом відповідно до облікової картки на об'єкт (пам'ятки) культурної спадщини (підвали житлового будинку, початку 18-го століття) габаритні розміри об'єкта становлять 7,6 м довжиною та 3,6-4,7 м шириною, тоді як позивачем було прийнято рішення від 18.12.2015 № 17/1/2015 про необхідність виділення для суспільних потреб земельної ділянки площею саме 0,3 га (3000 кв. м), при цьому, як встановлено судом першої інстанції, від позивача не надходило жодних пропозицій до відповідача щодо внесення змін до договору оренди в частині зменшення площі орендованої земельної ділянки.

Також, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем було прийнято рішення від 18.12.2015 № 17/1/2015 про створення парку "Пам'яті жертв Холокосту на земельній ділянці площею 0,30 га, кадастровий номер 6821255500:01:024:0015, яка, як зазначав позивач, має історичну та культурну цінність, із розірванням вказаного договору оренди, тоді як відповідно до "Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105, парк це самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад 2 га, відтак, площа парку, який вирішив створити позивач, за будь-яких обставин не може становити 0,3 га, як це зазначено в його рішенні.

Ці обставини позивачем не спростовані.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) визначено три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, вбачається, що втручання в право власності відповідача не було пропорційним, позивач вийшов за межі висновків як комісії від 18.09.2014, так і рішення Хмельницької обласної ради від 26.12.2014, і прийнявши рішення про розірвання договору оренди та звернувшись у суд із відповідним позовом, не врахував габаритні розміри об'єкта культурної спадщини, визначені в обліковій картці на об'єкт (пам'ятки), які є значно меншими від площі, якою користується відповідач, та на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна - (комплекс будівель) загальною площею 427,9 кв.м, що належать йому на праві власності.

Таким чином порушено справедливу рівновагу, яка передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності).

Не вирішивши питання можливості зміни договору оренди позивач вирішив його розірвати, не зважаючи при цьому, що на орендованій земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать відповідачу, однак визначення подальшої долі цих об'єктів, щодо можливості знаходження їх на земельній ділянці, позивачем не розглядалось.

За вказаних обставин дії позивача стосовно прийнятого рішення мають розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України N 475/97-ВР від 17.07.1997.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права, отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд прийняв незаконне рішення, яке не може бути залишене в силі, і встановлених судом першої інстанції обставин справи не спростував.

Витрати із сплати судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська інвестиційна компанія" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 скасувати, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.04.2016 у справі №924/151/16, залишити в силі.

Стягнути з Сатанівської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська інвестиційна компанія" 3307 (три тисячі триста сім) грн. 20 коп. витрат на сплату судового збору з касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Хмельницької області видати наказ.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук