ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 922/1469/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-ТІМ"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016у справі№ 922/1469/16 Господарського суду Харківської області за позовомкерівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській областідотовариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-ТІМ" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаХарківський національний медичний університетпровизнання недійсним договору та повернення майна

за участю представників сторін:

прокуратури: Зарудяна Н.О.,

позивача:не з'явився,

відповідача: Болибік І.О.,

третьої особи: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-ТІМ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Харківський національний медичний університет, про визнання недійсним договору оренди №5936-Н від 13.07.2015, який було укладено між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-ТІМ"; припинення зобов'язання за договором оренди №5936-Н від 13.07.2015 на майбутнє; зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-ТІМ" звільнити нежитлові приміщення - кімнати з №1 по №23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського медичного університету загальною площею 334,35 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 (вартістю 1 704 400 грн.) та повернення їх регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016, позов задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір оренди державного майна №5936-Н від 13.07.2015, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім". Припинено зобов'язання за договором оренди №5936-Н від 13.07.2015 на майбутнє. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" звільнити нежитлові приміщення - кімнати з №1 по №23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими будівлями Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського медичного університету загальною площею 334,35 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6 (вартістю 1704400 грн.), та повернути їх Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" на користь прокуратури Харківської області судовий збір в сумі 269440 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів, товариство з обмеженою відповідальністю "Інверс-ТІМ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.07.2015 між регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інверс-ТІМ" (орендар) було укладено договір оренди державного майна №5936-Н, згідно з умовами якого орендар отримав в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення - кім. з №1 №23 у підвалі 3-поверхової будівлі з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-х поверховими Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ, інв. №10310001, пам'ятка архітектури, реєстровий номер майна - 01896866.1.АААЛБ045 (далі - майно), загальною площею 334,35 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Трінклера, 6, що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 13.03.2015 і становить 1 704 400 грн.

Згідно з п.1.2. договору майно передано в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 10.1. договору його укладено на строк 2 роки 11 місяців, що діє з 13.07.2015 до 13.06.2018.

Звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, прокурор Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області посилався на те, що приміщення використовується відповідачем для здійснення комерційної діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, що заборонено законодавством, а оспорюваний договір суперечить чинному законодавству України, зокрема, ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту".

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, встановивши, що орендовані за договором оренди №5936-Н від 13.07.2015 приміщення передані відповідачу для діяльності, яка не пов'язана з навчально-виховним процесом, що є порушенням ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" та відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України - підставою для визнання договору недійсним. Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України визнання договору недійсним є підставою для зобов'язання орендаря звільнити об'єкт оренди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно із ч. 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Частиною 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" визначено, що матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

В той же час, за вимогами ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти (ст. 28 Закону України "Про освіту").

Таким чином, відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкт освіти не може використовуватися не за призначенням, а може бути переданий в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Крім того, Закон України "Про освіту" в даному випадку є спеціальним по відношенню до даних правовідносин, отже саме його норми повинні застосовуватись до даних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-Тім" є неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, діяльність ресторанів, обслуговування напоями.

Беручи до уваги вказані вище норми законодавства, колегія суддів зазначає, що спірним договором оренди фактично змінено цільове призначення частини приміщення навчального закладу та визначено його використання під кафе, тобто для проведення господарської (підприємницької) діяльності орендарем. Мета використання спірного приміщення з освітньою діяльністю не пов'язана.

Відтак, передача в оренду приміщень Харківського національного медичного університету, який є об'єктом державної власності та фінансується з державного бюджету, для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суперечить вимогам чинного законодавства.

Встановивши, що орендовані за договором оренди №5936-Н від 13.07.2015 приміщення передані відповідачу для розміщення кафе, яке не пов'язано з навчально-виховним процесом, що є порушенням ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", суди дійшли правильних висновків про визнання спірного договору недійсним.

Положеннями ст. 216 ЦК України унормовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Дійшовши висновків про недійсність договору оренди №5936-Н від 13.07.2015, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний, обґрунтовано зобов'язав відповідача звільнити орендовані приміщення.

А отже, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інверс-ТІМ" використовує приміщення для проведення господарської (підприємницької) діяльності, що не є здійсненням освітньої діяльності та використовується не за призначенням, що суперечить нормам ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту",

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інверс-ТІМ" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі №922/1469/16 - без змін.

ГоловуючийНєсвєтова Н.М. Судді:Вовк І.В. Стратієнко Л.В.