ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 921/1180/15-г/4

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року у справі № 921/1180/15-г/4 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" в інтересах будівельного управління "Житлобуд-2" товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" до Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 529 650,43 грн. за надані у 2010 - 2015 роках послуги з охорони об'єкту незавершеного будівництва за Типовим договором підряду на капітальне будівництво від 14.02.1987 року.

До прийняття рішення у справі позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 509 250,43 грн. у зв'язку з частковою оплатою боргу в сумі 20 400 грн.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.03.2016 року (суддя Бурда Н.М.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 509 250,43 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року (судді: Данко Л.С., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 14.02.1987 року між Будівельно-монтажним трестом "Тернопільпромбуд "Ордена Знак Пошани" (Підрядник) та Управлінням капітального будівництва Тернопільського облвиконкому (Замовник) укладено Типовий договір підряду на капітальне будівництво бібліотеки ім. В.П. Затонського на 950 тис. томів в м. Тернополі, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати роботи з будівництва нових, розширення, реконструкції, технічного переобладнання діючих підприємств, будов і споруд Обласної бібліотеки ім. В.П. Затонського на 950 тис. томів в м. Тернополі згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією, а Замовник зобов'язався передати підряднику в установленому порядку затверджену проектно-кошторисну документацію, обладнання, матеріали тощо та прийняти від підрядника за актом робочої комісії це підприємство, будову, споруду або його чергу і разом із підрядником та субпідрядними організаціями ввести в дію в установлений договором строк і оплатити виконані роботи за договірною ціною.

16.11.2011 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до контракту від 14.02.1987 року, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до контракту, зокрема, п. 2 доповнено п. 2.1. наступного змісту: "Строки виконання робіт на виділені кошти у 2011 році з дати підписання додаткової угоди і до 27.12.2011 року". Пункт 4 контракту доповнено п. 4.1. та п. 4.2. наступного змісту: "4.1. Залишкова кошторисна вартість об'єкта складає 31234537 грн. в т.ч. ПДВ. Сума договору становить 27 555 000 грн. Відомість визначення договірної ціни наводиться у додатку до цієї додаткової угоди". "4.2. Виділені кошти на виконання робіт на 2011 рік складають 1 448 000 грн. в т.ч. ПДВ. Відомість визначення договірної ціни наводиться у додатку до цієї додаткової угоди".

Крім того, сторони цією додатковою угодою доповнили пункт 5 договору від 14.02.1987 року підпунктами 5.1, 5.2, 5.3, 5.6 - 5.9, які визначають право замовника на дострокове в односторонньому порядку розірвання договору, право замовника на затримання платежів, обов'язки підрядника щодо здачі виконання робіт, усунення недоліків, форс-мажорні обставини.

29.11.2013 року, 11.12.2013 року, 15.05.2014 року та 16.09.2015 року між БУ "Житлобуд-2" ВАТ "Тернопільбуд" та УКБ ОДА було укладено ряд додаткових угод до контракту від 14.02.1987 року, якими вносилися зміни до п. 3.1 "Ціна договору" та п. 5.1 "Виконання Робіт" щодо строку виконання зобов'язання.

Між тим 05.01.2009 року між БУ "Житлобуд-2" ВАТ "Тернопільбуд" (Підрядник) та УКБ ОДА (Замовник) укладено договір про оплату за охорону об'єкту незавершеного будівництва № 2/2009, за умовами якого з огляду на відсутність фінансування по будівництву Обласної бібліотеки, на час вирішення питання фінансування об'єкту Підрядник забезпечує охорону об'єкту, а Замовник на цей час щомісячно забезпечує охорону об'єкту в 2009 році згідно поданого розрахунку. Термін дії Договору з 05.01.2009 року до відновлення фінансування об'єкту.

У липні 2010 року та 01.11.2010 року між сторонами підписано Додаток № 1 та Додаток № 2 до договору від 05.01.2009 року № 2/2009, у яких визначено вартість охорони незавершеного будівництва об'єкту Обласна бібліотека на 2010 рік, яка становить 92 237,60 грн., а також визначено розрахунок вартості охорони за 1 год., що становить до 01.11.2010 року - 7,38 грн., а з 01.11.2010 року - 10,65 грн. за 1 годину.

На підтвердження надання позивачем послуг охорони протягом 2010-2015 років загальну суму 680 873,43 грн. до матеріалів справи додані копії Актів приймання-передачі наданих послуг, довідок про вартість виконаних будівельних робіт (Форма КБ-3), розрахунків витрат на охорону об'єкта, надісланих на адресу УКБ Тернопільської ОДА відповідно до супровідних листів від 08.07.2015 року №82, від 08.07.2015 року №83, від 08.07.2015 року №84, від 08.07.2015 року №85, від 08.07.2015 року №86, від 08.07.2015 року №87, від 10.08.2015 року №93, від 14.09.2015 року №101, від 09.10.2015 року №110, від 27.10.2015 року №118, від 01.12.2015 року №130 для підписання та оплати.

Позивач неодноразово звертався до відповідача (листи від 04.03.2010 року №8, від 07.10.2010 року №35, від 09.04.2012 року №21, від 26.07.2012 року №79, від 14.12.2012 року №106, від 13.03.2013 року №25, від 11.02.2014 року №6, від 06.02.2015 року №10) з вимогою прийняти та оплатити виконані роботи по охороні об'єкту, однак відповідач надіслані для підписання документи не повертав та заборгованість у повному обсязі не погасив і лише 10.07.2015 року листом №01-5/249 повідомив БУ "Житлобуд-2" про неможливість оплатити кошти за охорону за 2010-2014 роки у зв'язку з тим, що не були виділені бюджетні призначення на такі цілі, не були підписані договори та акти виконаних робіт і, відповідно, не зареєстрована кредиторська заборгованість.

За розрахунками позивача заборгованість відповідача за надані йому послуги охорони складає 529 650,43 грн., з яких до початку розгляду справи ним оплачено 20 400 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги підрядника до замовника про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг з охорони.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення заборгованості обґрунтовано доведеністю обставин порушення відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг з охорони на підставі договору від 05.01.2009 року № 2/2009.

Апеляційний господарський суд відмовляючи в позові, виходив з того, що місцевий господарський суд в порушення норм процесуального права взяв до уваги договірні відносини за договором від 05 січня 2009 року № 2/2009, який не був ні доказом, ні підставою позову у даній справі, оскільки позовна заява ґрунтується на договірних відносинах за Типовим договором від 14.02.1987 року та відповідно до якого, станом на дату постановлення судового рішення у справі, заборгованість за охорону об'єкту у відповідача була відсутня.

Проте, розглядаючи позовні вимоги ТОВ "Тернопільбуд" про стягнення заборгованості з Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, які обгрунтовано, зокрема, Типовим договором підряду на капітальне будівництво від 14.02.1987 року, сторонами якого були Будівельно-монтажний трест "Тернопільпромбуд "Ордена Знак Пошани" та Управління капітального будівництва Тернопільського облвиконкому, господарські суди попередніх інстанцій всебічно не з'ясували обставини правонаступництва зазначених осіб, обмежившись лише висновком про те, що ТОВ "Тернопільбуд" є правонаступником усіх прав та обов'язків Будівельно-монтажного тресту "Тернопільпромбуд "Ордена Знак Пошани" відповідно до копії довідки Відділу державних реєстраторів від 10.06.2009 року ТМР № 751/02-2, не долучивши до матеріалів справи жодних статутних документів ні позивача, ні відповідача.

До того ж, за договором від 05.01.2009 року № 2/2009 підрядником є БУ "Житлобуд-2" ВАТ "Тернопільбуд", а позивачем за поданим позовом є ТОВ "Тернопільбуд", однак зробивши висновок про правонаступництво цих осіб, суди обох інстанцій таких обставин не з'ясували та правовстановлюючих документів, які б підтверджували їх, до справи не залучили.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про відмову в позові з огляду на неприпустимість зміни підстав позову під час апеляційного розгляду справи, оскільки договір від 05.01.2009 року № 2/2009 не був визначений позивачем підставою позову в суді першої інстанції, вдався до суто формального тлумачення змісту ст.ст. 22 та 101 ГПК України, і не звернув уваги на те, що хоча в позовній заяві й не було посилання на договір від 05.01.2009 року № 2/2009, однак на обгрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з охорони до позовної заяви було додано в якості доказів, зокрема, додаток № 2 до договору № 2/2009 на оплату охорони незавершеного будівництва, а до матеріалів справи відповідачем було долучено примірник договору № 2/2009, оцінку якому надано судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційний господарський суд фактично ухилився від перегляду справи по суті та від всебічної, повної і об'єктивної оцінки доказів в їх сукупності.

При цьому, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Разом з тим, згідно з ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Проте, обидві судові інстанції не встановили правової природи відносин між сторонами, з яких виник спір, і не визначилися, які норми матеріального права підлягають застосуванню до таких відносин.

До того ж, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі та покладаючи в основу своїх висновків про доведеність надання послуг охорони позивачем акти приймання-передачі наданих послуг, які не підписані відповідачем, правового обгрунтування таким висновкам не навів.

В той же час, суди попередніх інстанцій за наявності укладених між сторонами Типового договору підряду на капітальне будівництво від 14.02.1987 року та договору від 05.01.2009 року № 2/2009 про оплату за охорону об'єкту незавершеного будівництва з додатковими угодами до них, так і не з'ясували, з яких відносин виникла спірна заборгованість та якими належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, підтверджуються заявлені позовні вимоги.

Отже, не з'ясувавши відповідних обставин та не перевіривши їх належними і допустимими доказами, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 згаданого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та дійшли передчасних висновків як про задоволення позову, так і про відмову в позові.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 03.03.2016 року скасувати, і справу № 921/1180/15-г/4 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко