ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 916/4410/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту)на рішення та на постановуГосподарського суду Одеської області від 01.07.2016 Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2016у справі№ 916/4410/15Господарського судуОдеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту)до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест Лоджистік"; 2. Tegucigalpa Shipping & Trading Companyпростягнення 111838,30 доларів СШАза участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-1: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2016 у справі №916/4410/15 (суддя - Никифорчук М.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Діброва Г.І., судді - Принцевська Н.М., Ярош А.І.) рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2016 у справі №916/4410/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту), (Адміністрація) та ТОВ "Портінвест Лоджистік" (Агент) 31.12.2013 укладено договір про агентування суден №460-Па-ІЛФ-13, за умовами якого Адміністрація Іллічівського морського порту надає через Агента послуги судновласникам з обслуговування суден, відповідно до Зводу звичаїв, що діють в Іллічівському морському порту, а Агент своєчасно забезпечує перерахування авансових сум від судновласників на оплату портових зборів та інших витрат, що пов'язані з агентуємими суднами.

Пунктом 3.1 договору визначено, що порядок справлення, розміри ставок портових зборів, тарифів на спеціалізовані послуги підлягають державному регулюванню та визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, плати, тарифи. У разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, плати, тарифи сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами і доповненнями.

Положеннями п. 3.2 договору встановлено, що Адміністрація надає Агентові попередній дисбурсменстський рахунок для оплати портових зборів та інших послуг, які надані судну. Підставою для формування попереднього рахунку є письмова заявка Агента, яка оформлюється відповідно до зразку, наданого в договорі. Попередній рахунок оформлюється Адміністрацією в день, коли була подана заявка Агента. Агент забезпечує повну оплату попереднього рахунку не пізніше одного робочого дня до відходу судна в рейс. В разі неоплати попереднього дисбурсменстського рахунку, Адміністрація має право затримати судно в порту, при цьому відповідальність за претензії, які в такому випадку можуть виникнути у судновласника покладаються на Агента.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 01.10.2014 по 07.10.2015 судно "REGAL" (прапор Беліз, власник Tegucigalpa Shipping & Trading Company, м.Беліз, Беліз), під агентуванням ТОВ "Портінвест Лоджистік" перебувало в акваторії Іллічівського морського порту. Дане судно знаходилось в каботажному плаванні і виконувало каботажні перевезення між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та ДП "Маріупольський морський торговельний порт", тобто між двома українськими портами.

З метою оплати портових зборів, Агенту вручено рахунки на загальну суму 21864,39 дол. США, які були оплачені відповідачем в повному обсязі.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на те, що у вказаних рахунках було помилково розраховані ставки корабельного збору як для суден у каботажному плаванні, що суперечить Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 № 930/23462, яким затверджений Порядок справляння та розміри ставок портових зборів.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень ЦК України, Митного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до статті 26 Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини ХІ Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року" №728-ХІV від 03.06.1999 року, іноземне судно, що проходить через територіальне море, може обкладатись тільки зборами в оплату за конкретні послуги, надані такому судну.

Положеннями ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримуватися чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст. 97 Митного кодексу України встановлено, що під каботажем розуміється перевезення українських та іноземних товарів шляхом завантаження їх на морське (річкове) судно в одному пункті на митній території України і транспортування в інший пункт території України, де здійснюватиметься їх вивантаження.

Судно закордонного плавання - українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі (ст. 4 Митного кодексу України).

Відповідно, судно в каботажному плаванні - це судно, яке здійснює каботажні перевезення між портами України без виходу в порти інших держав.

Згідно зі ст. 131 Кодексу торговельного мореплавства України, перевезення між портами України здійснюються суднами, що плавають під Державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором за умови одержання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Статтею 132 Кодексу торгівельного мореплавства України передбачено, що перевезення між портами України й іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

Таким чином, щодо видів перевезення, діюче законодавство розрізняє два види перевезень: каботажні перевезення (перевезення між портами України, ст. 131 Кодексу торговельного мореплавства України, ст. 97 Митного кодексу України) та міжнародні перевезення (перевезення між портами України та іноземними портами, ст. 132 Митного кодексу України).

Частинами 1, 2 та 3 статті 22 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.

Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики.

Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону. Портові збори сплачуються Адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів в України встановлені Порядком справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 № 930/23462, пунктами 1.2, 1.3 якого передбачено, що згідно з частинами третьою - п'ятою статті 22 Закону України "Про морські порти України" портові збори сплачуються Адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом, а саме: причальний збір справляється на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача; канальний збір справляється на користь власника каналу; корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України "Про морські порти України". Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

З огляду на встановлені обставини справи та вищенаведене законодавство, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання позивача, що корабельний збір мав бути розрахований та сплачений по ставкам, які діють для суден закордонного (міжнародного) плавання, оскільки для суден, які виконують рейси у каботажному плаванні під іноземним прапором, ставки корабельного збору не встановлені. При цьому, ні наказ №316, ні положення Кодексу торгівельного мореплавства України, Митного кодексу України не передбачають можливість прирівняти судна у каботажному плаванні під іноземним прапором до суден закордонного (міжнародного) плавання.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, для розрахунку корабельного збору позивачем було застосовано ставку, як для суден в закордонному плаванні, внаслідок чого сумою заборгованості, яку позивач просить стягнути є різниця між раніше оплаченими рахунками та виставленими новими рахунками.

Водночас, п. 1.4 наказу №316 визначено, що сплата портових зборів здійснюється до виходу судна з морського порту, що, в свою чергу, виключає можливість донарахування портових зборів після виходу судна з порту.

Виходячи з викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем вірно було нараховано сплату портових зборів на загальну суму 21864,39 дол. США і подальше донарахування корабельного збору є неправомірним.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі №916/4410/15 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР