ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 911/632/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідачів: третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: прокуратури: Миколаєць Ю.М., Миколаєнко В.М. Ющенко І.М., Колода Є.Г. Демиденко О.А. Клюге Л.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій"на рішення та постановуГосподарського суду Київської області від 30 листопада 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2016 рокуу справі№ 911/632/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій"дорегіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, Броварської міської радитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:Фонд державного майна України, Управління освіти і науки Броварської міської ради, Пухівська сільська рада Броварського району Київської областіза участюпрокуратури Київської областіпро визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на нерухоме майно, а саме на п'ятиповерхову будівлю гуртожитку літ "А" площею 4 103 кв.м. за адресою м. Бровари, вул. Гагаріна 12-А; будівлю дитячого садка № 22 "Трембіта" площею 1 963,7 кв.м. за адресою м. Бровари, бульвар Незалежності, 8-А; двоповерхову будівлю дитячого садка "Малятко" літ "А-2" площею 916,5 кв.м. за адресою м. Бровари. вул. Гагаріна 14-А; базу відпочинку "Дружба", загальною площею 708,6 кв.м., за адресою Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Набережна 13; двоповерхову будівлю спортзалу літ " 63" площею 1 101,8 кв.м. за адресою м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова 2; двоповерхову будівлю їдальні літ "71" площею 1 183,7 кв.м. за адресою Київська обл., м. Бровари, Промвузол, вул. Порошкова, 2.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2015 (суддя - Антонова В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Рудченко С.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, 3-ї особи, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, наказом Фонду комунального майна Київської обласної ради народних депутатів № 60-П від 29.09.1993 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Броварський завод будівельних конструкцій", а наказом № 68-П від 29.10.1993 - план приватизації державного майна орендного підприємства "Броварський завод будівельних конструкцій".

Згідно з затвердженим планом приватизації орендного підприємства "Броварський завод будівельних конструкцій" у складі об'єкту приватизації було визначено перелік об'єктів соціально-побутового призначення, а саме: гуртожиток (м. Бровари, вул. Гагаріна, 17), дитячий садок № 22 (м. Бровари, вул. Незалежності, 6), база відпочинку "Дружба" (с. Пухівка, Київська обл.), спортзал (м. Бровари, промвузол, вул. Порошкова), їдальня (м. Бровари, промвузол, вул. Порошкова), житловий будинок (м. Бровари, вул. Грушевського, 17), медпункт (м. Бровари, промвузол, вул. Порошкова), відеозал з телестудією (м. Бровари, промвузол, вул. Порошкова).

Загальна вартість нерухомого майна становила 530 944,00 тис. крб.

Пунктом 11 плану приватизації орендного підприємства "Броварський завод будівельних конструкцій" визначено, зокрема, що об'єкти соціально-побутового призначення залишаються на балансі підприємства. Витрати з їх утримання покладаються на підприємство.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради № 280 від 16.11.1993 зареєстровано акціонерне товариство "Броварський завод будівельних конструкцій".

17.05.1995 між РВ ФДМУ по Київської області та організацією орендарів "Броварський завод будівельних конструкцій" було укладено договір купівлі-продажу пакету акцій акціонерного товариства Броварський завод будівельних конструкцій".

Відповідно до довідки РВ ФДМУ по Київській області № 13/879 від 18.07.1997 було реалізовано 259 474 штук акцій, що становить 100 % від статутного капіталу, державної частка в статутному капіталі позивача немає.

Наказом РВ ФДМУ по Київській області № 5-25-11/3 від 30.08.2000 "Про завершення приватизації відкритого акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій" завершено відповідний процес приватизації, доручено ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" здійснити видачу акцій (сертифікатів) покупцям.

30.08.2000 між РВ ФДМУ по Київській області та ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" складено і підписано акт прийому-передачі приватизованого майна орендного підприємства "Броварський завод будівельних конструкцій", згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв станом на 01.08.1993 державне майно вартістю 6 899 553,00 тис. крб. і майно, яке передано у господарське відання і використовується за призначенням без права відчуження: об'єкти соціально-побутового призначення вартістю 530 191,00 тис.крб., державний житловий фонд вартістю 753,00 тис. крб. - всього майна, що підлягає передачі, вартістю 6 368 609,00 тис. крб.

30.08.2000 РВ ФДМУ по Київській області видано ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" свідоцтво № 3-К, згідно з яким майно орендного підприємства "Броварський завод будівельних конструкцій", правонаступником прав та обов'язків якого є ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій", є колективною власністю акціонерів товариства, які придбали акції відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

На спірні об'єкти свідоцтво про право власності не видавалось.

У 2005 р. відбулося засідання інвентаризаційної комісії з проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій", про що було складено та підписано відповідний протокол, згідно з яким до переліку державного майна, що не увійшло до статутного фонду при приватизації ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій", віднесено дитячий садок (інвентарний № 000297, № 000298), базу відпочинку (інвентарний № 000296), їдальню (інвентарний № 000093), медпункт, спортзал (інвентарний № 000061), відеозал із телестудією, гуртожиток (інвентарний № 000299), житловий будинок (інвентарний № 000040).

Згідно з ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 у справі № 14/181-11 за позовом ПАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" до РВ ФДМУ про визнання права власності на нерухоме майно було зазначено, що за обставин, коли спірні об'єкти соціально-побутового призначення не увійшли до статутного фонду при приватизації ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій", а були передані позивачеві безоплатно у користування, відповідно до ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) у позивача не виникло право власності на спірне нерухоме майно за наслідками приватизації".

Як встановлено судами, на момент розгляду справи власником було вирішено передати право власності у встановленому законом порядку на спірні об'єкти територіальній громаді м. Бровари, що також підтверджується рішенням у справі № 911/996/15; рішенням Броварської міської ради Київської області № 253-10-06 від 21.07.2011; № 305-11-06 від 18.08.2011; № 1121-41-06 від 26.12.2013; рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 526 від 11.10.2011; № 659 від 13.12.2011; № 151 від 04.03.2014; № 228 від 15.04.2014, актом приймання-передачі, які недійсними не визнавались і про наявність яких був обізнаний позивач.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що він добросовісно, безперервно та відкрито володіє спірними приміщеннями більш ніж 10 років та просить визнати за ним право власності на ці приміщення на підставі ст. 344 ЦК України.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За нормами ЦК підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватися різними способами, які поділяють на дві групи: первинні, тобто такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Згідно з нормами ЦК до первинного способу набуття права власності належать, зокрема, набуття права власності за набувальною давністю на окремі об'єкти (ст. 344 ЦК).

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004, а п. 8 цих положень встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Частинами 1, 4 ст. 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 334 ЦК України можливе лише за наявності таких умов: по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги.

По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків.

По-четверте, відсутність інших осіб, які претендують на це майно та, по-п'яте, відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено.

Господарські суди встановивши, що спірне майно, яке було власністю держави (про що знав і позивач), було передано йому безоплатно у господарське відання для використання за призначенням без права відчуження, прийшли до правильного висновку, що позивачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено наявності необхідних умов для визнання за ним права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та правомірно і обґрунтовано відмовили у позові.

Доводи позивача в касаційній скарзі про те, що висновок судів про наявність у нього права господарського відання на спірні об'єкти суперечать ст. ст. 34, 43 ГПК України є безпідставними, адже отримання позивачем спірного майна безоплатно у господарське відання підтверджувалось наявними в матеріалах справи доказами, зокрема наказом РВ ФДМУ по Київській області № 5-25-11/13 від 30.08.2000, актом прийому-передачі приватизованого майна ОП "Броварський завод будівельних конструкцій" від 30.08.2000, протоколом інвентаризаційної комісії по проведенню інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" і також було встановлено у справі № 14/181-11.

При цьому, господарські суди прийшли до обґрунтованого висновку, що знаходження майна на балансі підприємства не спростовує того факту, що власником цього нерухомого майна є держава, яка може розпоряджатися спірним майном, і вказане не спростоване доводами касаційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 30 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2016 року у справі за № 911/632/15 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова