ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 910/6686/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників: позивача Гребеник І.С. дов. від 24.03.2016 №24/03/16-г відповідача 1.Петренко С.В. дов. від 17.03.2016 №121 2. не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином) третьої особи на стороні позивача не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином) перевіривши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016у справі№910/6686/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив"доДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПриватного акціонерного товариства Комунального підприємства "Укренергомонтаж"простягнення 6107772,46 грн.та за зустрічним позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив"; 2.Приватного акціонерного товариства Комунального підприємства "Укренергомонтаж"провизнання недійсним договору від 18.03.2016 №2-18/03

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 6107772,46 грн. заборгованості за контрактом від 15.07.2011 року UE/001/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ним та Приватним акціонерним товариством Комунальне підприємство "Укренергомонтаж" було укладено договір про відступлення права вимоги № 2-18/03 від 18.03.2016, яке виникло з укладених між відповідачем та Приватним акціонерним товариством Комунальне підприємство "Укренергомонтаж" контракту № UE/001/2 від 15.07.2011, а тому у позивача виникло право вимоги до відповідача, що ґрунтується на порушенні відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2016 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство Комунальне підприємство "Укренергомонтаж".

05.05.2016 Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" та Приватного акціонерного товариства Комунальне підприємство "Укренергомонтаж" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 2-18/03 від 18.03.2016, відповідно до якого ПАТ КП "Укренергомонтаж" передав ТОВ "Енерго Актив", а останній в свою чергу прийняв право вимоги до ДП "НЕК "Укренерго" в розмірі 6170772,46 грн. основного боргу, а також інші вимоги, що виникли на підставі контракту № UE/001/2 від 15.07.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактично договір про відступлення права вимоги № 2-18/03 від 18.03.2016 є договором факторингу і оскільки ТОВ "Енерго Актив" не є фінансовою установою та не має ліцензії з надання фінансових послуг, а отже не може бути стороною даного договору, якай на підставі статті 227 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.05.2016 зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у даній справі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2016 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (колегія у складі суддів: головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді Майданевич А.Г., Гончаров С.А.), первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" задоволено повністю.

З Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" стягнуто 6107772,46 грн. основного боргу, 91616,59 грн. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суму міста Києва від 09.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 і прийняти нове рішення про відмову у задоволені первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 203, 215, 227, 1077-1079 Цивільного кодексу України, статті 43, 11128 Господарського процесуального кодексу України та неповним з'ясуванням обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Також заявник зазначає про неправильне та неповне дослідження доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.10.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 було визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" надішли пояснення до касаційної скарги, в яких останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 23.11.2016 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.07.2011 між Приватним акціонерним товариством Комунальне підприємство "Укренергомонтаж" (підрядник) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) був укладений контракт № UE/001/2 (надалі - Контракт), за умовами якого замовник доручає підряднику проектування, виробництво, випробування, поставку, монтаж, налагодження та введення в експлуатацію визначеного об'єкту, а саме "Реабілітація ПС 330 кВ "Першотравнева" (далі - об'єкт), а підрядник погоджується взяти на себе виконання вказаних робіт на умовах, визначених контрактом.

Стаття 2 Контракту встановлює, що замовник погоджується виплатити підряднику ціну контракту з урахуванням виконання підрядником його обов'язків, викладених нижче.

Усього ціна контракту - 114909849,33 грн., крім того ПДВ 22981969,87 грн., всього 137891819,20 грн., як вказано в таблиці цін № 5.

Доповненням № 4 від 15.04.2014 до Контракту внесено зміни до ціни, визначивши, що загальна ціна контракту становить 117397003,88 грн., крім того ПДВ - 23497400,78 грн., всього 140876404,66 грн.

Ціна контракту складається з: вартості установок і запасних частин, що поставляються з країни замовника - 84139010,66 грн., крім того ПДВ - 16827802,13 грн., всього - 100966812,79 грн., як вказано в таблиці цін № 2; вартості проектних послуг - 1331942,84 грн., крім того ПДВ - 266238,57 грн., всього - 1598331,41 грн., як вказано в таблиці цін № 3; вартості монтажних та інших послуг - 31926050,38 грн., крім того ПДВ - 6385210,08 грн., всього - 38311260,46 грн., як вказано в таблиці цін № 4.

Додаток 1 (зі змінами) до Контракту регулює питання щодо умов та порядку оплати.

Відповідно до вказаного додатку 1, замовник оплачує підряднику описаним нижче чином та у вказані строки, на основі розбивки цін.

Також, згідно з вказаним додатком 1, платежі у відповідності до таблиць цін № 2, 3, 4 цього контракту без ПДВ будуть здійснюватися за рахунок кредитних коштів Міжнародного банку реконструкції та розвитку в українських гривнях (UAH) на рахунок підрядника.

Таблиця № 4 додатку 1 передбачає:

У відношенні монтажу та інших послуг здійснюється наступні платежі:

Тридцять відсотків (30%) загальної суми вартості монтажних та інших послуг в якості авансового платежу протягом шістдесяти (60) днів після отримання двох оригіналів рахунку-фактури та безвідкличної гарантії на авансовий платіж на еквівалентну суму, виставлену на користь замовника по формі, наведеній в додатку 8 до контрактної угоди. Гарантія на авансовий платіж може бути скорочена пропорційно вартості робіт, виконаних підрядником, з підтвердженням факту виконаних робіт актом здачі прийняття монтажних та інших послуг, підписаного підрядником та замовником.

Шістдесят відсотків (60%) від фактичної вартості монтажних та інших послуг, виконаних Підрядником, протягом попереднього періоду (не менше місяця), після отримання Замовником заявки Підрядника, протягом шістдесяти (60) днів з моменту отримання наступних документів: два оригінали рахунку-фактури; п'ять оригіналів підписаного підрядником та замовником акту здачі-прийняття виконаних монтажних та інших послуг; п'ять оригіналів підписаної підрядником та замовником довідки про вартість виконаних послуг; п'ять відсотків від загальної суми вартості монтажних робіт, виконаних підрядником, по факту оформлення свідоцтва про завершення робіт, протягом шістдесяти (60) днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури; п'ять відсотків від загальної суми вартості монтажних робіт, виконаних підрядником, по факту оформлення акту готовності об'єкту до експлуатації, протягом шістдесяти (60) днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури.

Судами встановлено, що згідно акта здачі-приймання монтажних та інших послуг № 5 від 02.06.2014 підрядником замовнику надано послуги за контрактом на загальну суму 4179314,03 грн., в акті зазначено, що виключається з платежу у відповідності до положень додатку 1 до контракту: сума авансового платежу (30 %) - 1253794,21 грн.; 5% - 208965,70 грн. - мають бути виплачені по факту отримання свідоцтва про завершення робіт, протягом 60 днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури; 5% - 208965,70 грн. - мають бути виплачені по факту оформлення акту готовності об'єкту до експлуатації, протягом шістдесяти (60) днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури.

Всього за вказаним актом мато бути перераховано підряднику 2507588,42 грн.

У подальшому 24.12.2015 підрядником та замовником було підписано акт коригування № 5-1 до акта здачі-приймання монтажних та інших послуг № 5 від 02.06.2014.

Відповідно до вказаного акта коригування сторони погодили, що підлягає перерахуванню на рахунок підрядника за надані за актом послуги, сума в розмірі 1570237,29 грн.

На підставі вказаного акта коригування відповідачу було виставлено рахунок № 70 від 19.01.2016 на оплату наданих монтажних та інших послуг в розмірі 1 570 237,29 грн.

Рахунок № 70 від 19.01.2016 на виконання вимог додатку 1 було направлено замовнику листом № 532/01-16 від 19.01.2016.

Виходячи із викладено суди дійшли висновку, що відповідно до положень додатку 1 до Контракту, відповідач у строк до 21.03.2016 мав сплатити вартість наданих за актом здачі-приймання монтажних та інших послуг № 5 від 02.06.2014, що відповідно до акту коригування, становить 1 570 237,29 грн.

Згідно акта здачі-приймання монтажних та інших послуг № 6 від 24.12.2015 підрядником було надано послуги по контракту на загальну суму 1 116 987,01 грн.

В акті зазначено, що виключається з платежу у відповідності з положеннями додатку 1 до контракту: сума авансового платежу (30 %) - 335 096,10 грн.; 5% - 55849,36 грн. - мають бути виплачені по факту отримання свідоцтва про завершення робіт, протягом 60 днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури; 5% - 55849,36 гри. - мають бути виплачені по факту оформлення акта готовності об'єкта до експлуатації, протягом шістдесяти (60) днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури

Всього за вказаним актом має бути перераховано позивачу 670192,19грн.

На підставі вказаного акта № 6 від 24.12.2015 відповідачу було виставлено рахунок № 72 від 19.01.2016 на оплату наданих монтажних та інших послуг на суму 670192,19 грн.

Рахунок № 72 від 19.01.2016 на виконання вимог додатку 1 було направлено замовнику листом № 532/01-16 від 19.01.2016.

Отже, відповідно до положень додатку 1 до Контракту відповідач у строк до 21.03.2016 мав сплатити вартість наданих по акту здачі-приймання монтажних та інших послуг № 6 від 24.12.2015, що становить 670192,19 грн.

Відповідно до свідоцтва № 1 про завершення робіт від 29.12.2015 замовник має сплатити підряднику 2500507,58 грн. за встановлене обладнання та обов'язкові запчастини, та 903823,76 грн. за надані монтажні та інші послуги.

На підставі вказаного свідоцтва № 1 від 29.12.2015 було виставлено рахунок № 74 від 02.02.2016 на оплату 2500507,58 грн. та рахунок № 75 від 02.02.2016 на оплату 903823,76 грн.

Рахунки № 74 та 75 від 02.02.2016 на виконання вимог додатку 1 було направлено замовнику листом № 545/02-16 від 02.02.2016.

Отже, відповідно до положень додатку 1 до Контракту, відповідач у строк до 04.04.2016 за рахунками № 74 та № 75 мав сплатити 3404331,34 грн.

Таблиця № 3 додатку 1 передбачає у відношенні послуг по проектуванню здійснюються наступні платежі: десять відсотків загальної суми вартості проектних робіт в якості авансового платежу протягом шістдесяти (60) днів після отримання двох оригіналів рахунку-фактури та безвідкличної гарантії на авансовий платіж на еквівалентну суму, виставлену на користь замовника по формі, наведеній в додатку 8 до контрактної угоди; дев'яносто відсотків (90%) від загальної суми вартості проектних послуг по факту прийняття проекту менеджером проекту згідно пункту 20 ОУК протягом шістдесяти днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури та підписання замовником та підрядником акту прийому-передачі виконаних проектних послуг.

Згідно акта здачі-прийняття проектних послуг № У2 від 25.12.2015 підрядником було надано послуги по Контракту на загальну суму 25440,00 грн.

На підставі вказаного акта № У2 від 25.12.2015 було виставлено рахунок № 73 від 19.01.2016 на оплату наданих проектних послуг на суму 25440,00 грн.

Рахунок № 73 від 19.01.2016 на виконання вимог додатку 1 було направлено замовнику листом № 532/01-16 від 19.01.2016.

Отже, відповідно до положень додатку 1 до Контракту, відповідач у строк до 21.03.2016 мав сплатити вартість наданих по акту здачі-прийняття проектних послуг № У2 від 25.12.2015, що становить 25440,00 грн.

Таблиця № 3 додатку 1 передбачає:

У відношенні установок та обов'язкових запасних частин, що поставляються з країни замовника, здійснюються наступні платежі:

Десять відсотків (10%) від загальної суми в якості авансового платежу протягом шістдесяти (60) днів по отриманню двох оригіналів рахунку-фактури та безвідкличної гарантії на авансовий платіж на еквівалентну суму, виставлену на користь замовника по формі, наведеній в додатку 8 до контрактної угоди. Гарантія на авансовий платіж може бути скорочена пропорційно вартості установок та запасних частин, що доставляються на будівельний майданчик з підтвердженням факту доставки по товаросупровідній та вантажній документації. У зв'язку з збільшенням загальної вартості установок та обов'язкових запасних частин по таблиці цін № 2 на суму 6083649,23 грн. Замовник має додатково виплатити підряднику аванс в сумі 608364,92 грн. (включаючи ПДВ) по отриманню двох оригіналів рахунку-фактури та безвідкличної гарантії на авансовий платіж на еквівалентну суму, виставлену на користь замовника по формі, наведеній в додатку 8 до контрактної угоди.

Вісімдесят відсотків (80%) від загальної суми по факту доставки протягом шістдесяти (60) днів з моменту отримання наступних документів: п'ять оригіналів акта прийому-передачі установок та обов'язкових запасних частин, підписаного замовником та підрядником; п'ять оригіналів акта прийому-передачі установок підряднику в монтаж, підписаного замовником та підрядником; два оригінали рахунку-фактури підрядника; оригінал та дві копії пакувального листа, що вказує на вміст кожної упаковки; оригінал та дві копії гарантійного сертифікату виробника чи постачальника; оригінал та дві копії звіту про приймальний заводський контроль постачальника; оригінал та дві копії сертифікату походження.

Відповідно акта прийому-передачі № 31 установок та обов'язкових запасних частин, що поставляються з країни замовника від 24.12.2015 підрядник передав, а замовник прийняв установки та обов'язкові запасні частини на загальну суму 627209,99 грн.

На підставі вказаного акта № 31 від 24.12.2015 було виставлено рахунок № 71 від 25.01.2016 на оплату устаткування та запасних частин на суму 500 571,64 грн.

Рахунок № 71 від 25.01.2016 на виконання вимог додатку 1 був направлений відповідачу листом № 537/01-16 від 25.01.2016.

Отже, відповідно до положень додатку 1 до Контракту, відповідач у строк до 25.03.2016 мав сплатити вартість поставлених за актом № 31 від 24.12.2015, що становить 500571,64 грн.

При вирішенні спору судами встановлено, що 18.03.2016 між Приватним акціонерним товариством Комунальне підприємство "Укренергомонтаж" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 2-18/03 (надалі - Договір про відступлення), за умовами якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає права вимоги до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в розмірі 6170772,46 грн. основного боргу, а також інші вимоги, що виникли на підставі Контракту № UE/001/2 від 15.07.2011, який був укладений між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Приватним акціонерним товариством КП "Укренергомонтаж".

Відповідно до пункту 2.2 договору загальний розмір заборгованості боржника, право вимоги якої відступлено згідно із цим договором, становить 6170772,46 грн.

Порядок розрахунків сторони погодили у пункті 2.3 договору про відступлення, вказавши, що розрахунок за договором має бути здійснений новим кредитором протягом п'яти днів з моменту отримання оплати за основним зобов'язанням від боржника.

Згідно з пунктом 3.1 договору про відступлення первісний кредитор зобов'язується після підписання цього договору передати за актом прийому-передачі новому кредитору оригінали документів, що підтверджують основне зобов'язання (Контракту № UE/001/2 від 15.07.2011 "Реабілітація ПС 330 кВ "Першотравнева" з додатковими угодами до нього, акти прийому-передачі. свідоцтва про завершення робіт, виставлені рахунки, листи, претензії та відповіді на них тощо), а також інші документи, що засвідчують права, які передаються за даним договором, про що сторонами складається відповідний акт, який є підставою для переходу до нового кредитора прав вимоги за основним зобов'язанням.

Згідно акта прийому-передачі від 18.03.2016 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, перелік який наведений в цьому акті.

За умовами пункту 3.2 договору про відступлення новий кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором шляхом надсилання письмового повідомлення боржнику.

Судами встановлено, що позивач листом № 2-22/03 від 22.03.2016 повідомив відповідача про відступлення права вимоги за контрактом, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком № 1884 від 25.03.2016 (повідомлення надіслано на юридичну адресу відповідача - м. Київ, вул. С.Петлюри, 25).

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимога ТОВ "Енерго Актив" стягнути заборгованість, яка виникла з договору про відступлення права вимоги № 2-18/03 від 18.03.2016, укладеного між позивачем та Приватним акціонерним товариством Комунальне підприємство "Укренергомонтаж", яке виникло з укладених між відповідачем та Приватним акціонерним товариством Комунальне підприємство "Укренергомонтаж" контракту № UE/001/2 від 15.07.2011.

Предметом зустрічної позовної вимоги є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 18.03.2016, укладеним між позивачем та Приватним акціонерним товариством Комунальне підприємство "Укренергомонтаж", як такого, що не відповідає нормам чинного законодавства, з огляду на те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором факторингу, а новий кредитор не має ліцензії на надання відповідної фінансової послуги.

Задовольняючи первісні позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із доведеності позивачем за первісним позовом наявності боргу та не спростування відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилався позивач в обґрунтування позову.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суди дійшли висновку, що оскаржуваний договір не є договором факторингу, оскільки за вказаним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а тому відсутні підстави вважати, що метою укладення між відповідачами договору відступленні права вимоги є отримання прибутку.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного судів, покладені в основу прийнятих у справі судових рішень, передчасними, непереконливими та такими, які не можна вважати прийнятими за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи в їх сукупності, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище між ПАТ КП "Укренергомонтаж" та ТОВ "Енерго Актив" було укладено договір про відступлення права вимоги № 2-18/03 від 18.03.2016.

Зі змісту умов цього договору вбачається, що кредитор ПАТ КП "Укренергомонтаж" уступило грошову вимогу до боржника ДП НАК "Укренерго" в обмін на грошові кошти, які новий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Актив" зобов'язалося сплатити останньому, тобто за умовами оспорюваного договору фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги цієї особи до третьої особи (боржника).

Водночас слід зазначити, що правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги урегульовано главою 73 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

При цьому, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (частина 1 статті 1084 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення наведені у пункті 2.1 договору, відповідно до якого первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов'язків.

Разом із тим щодо суб'єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 Цивільного кодексу України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з визначенням термінів, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини 1 статті 1 Закону).

За змістом частини першої статті 4 цього Закону факторинг є фінансовою послугою.

При цьому частинами першою, другою статті 7 зазначеного Закону передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальності вартості фінансових активів.

Статтею 4 вказаного Закону до фінансових послуг віднесено, зокрема, факторинг.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили положення оспорюваного договору, не з'ясували правової природи цього правочину та відповідності його умов вимогам чинного законодавства, а відтак дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним та дійшли передчасного висновку про стягнення заборгованості за вказаним договором.

З наведеного вище слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не перевірили ґрунтовність юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.

Враховуючи, що в силу статті1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі № 910/6686/16 та рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2016 у даній справі скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

В. Швець