ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 910/5885/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Полякова Б.М., розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Плецької Юлії Вікторівнина постанову на рішеннявід 20.09.2016 Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 господарського суду м. Києвау справі№ 910/5885/16 господарського суду м. Києваза позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжядо публічного акціонерного товариства "Фідобанк", м. Київтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Глобал Фінанс", м. Київпровизнання припиненою застави

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Фідобанк" -Антоненко Н.С., довір.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 06.07.2016 (суддя - Сташків Р.Б.) у справі № 910/5885/16 в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, Позивач) до публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк", Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Глобал Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Глобал Фінанс", Третя особа) про визнання припиненою застави відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Плецької Ю.В. звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду м.Києва від 06.07.2016 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду м.Києва від 06.07.2016 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Плецької Ю.В. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 06.07.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звернення ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Плецької Ю.В. до ПАТ "Фідобанк" з даним позовом про визнання припиненою застави з підстав наявності у Позивача порушеного права - наявності спору щодо черговості задоволення вимог правонаступника Відповідача - ТОВ ФК "Глобал Фінанс" у справі № 26/5009/5608/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_4, не відповідає вимогам ст. 1 ГПК України щодо права на звернення до господарського суду. При цьому, місцевий суд вказав, що спір про визначення черговості задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство повинен розглядатися саме у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4, а не в окремому провадженні. До того ж, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що: Позивач не є заінтересованою особою, яка має право порушувати питання про визнання застави припиненою (з зазначених у позовній заяві підстав) у визначений пунктом 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів - припинення правовідношення; ПАТ "Фідобанк" на підставі ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі №26/5009/5608/11 перестав бути кредитором ФОП ОСОБА_4 у спірному зобов'язанні, відтак, не може порушувати права Позивача.

Поряд з викладеним, господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про припинення провадження у справі на підставі ст. 16, ч. 1 ст.80 ГПК України та направлення справи за підсудністю до господарського суду Запорізької області для подальшого її розгляду у межах справи № 26/5009/5608/11 про банкрутство Позивача, оскільки предмет спору в даній справі не підпадає під предмет спорів, які підлягають розгляду у виключній підсудності в справі про банкрутство.

З вказаними висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог повністю погодився апеляційний суд.

Заперечуючи наведені висновки місцевого та апеляційного господарського судів, Позивач зазначив, що в порушення приписів ст. 124 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 7,8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суди за наявності спору не розглянули його по суті, порушивши право на розгляд спору, який виник між сторонами, справедливим і повноважним судом. Разом з цим, за твердженням заявника касаційної скарги, оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) не містить заборон чи застережень відносно розгляду спорів банкрута з іншими особами іншими судами, ніж тим, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, даний спір підлягає розгляду в межах окремого провадження. При цьому, Позивач послався на те, що він, як сторона спірного договору застави, в силу приписів ст.1 ГПК України має право звернення до господарського суду, оскільки Відповідач не визнає припинення застави. Поряд з викладеним, ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Плецької Ю.В., вказала, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.07.2009 у цивільній справі № 2-764/09 розірвано договір про надання відновлювальної кредитної лінії №105-г/06 від 15.12.2006, а згідно норм ст. 593, ч. 2 ст. 653 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про заставу" припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, є підставою для припинення застави.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать вимогам законодавства та встановленим судами обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Припинення правовідношення є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів (п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Норми ст. 16 ЦК України кореспондуються з приписами ст. 20 ГК України.

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Зокрема, право на звернення до господарського суду, суб'єктний склад та порядок розгляду господарських спорів визначено нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 21.10.2015 у справі № 922/4316/14, від 21.10.2015 у справі № 922/5223/14, від 04.11.2015 у справі № 922/3131/14).

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2016 року ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Плецької Ю.В. звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Фідобанк" про визнання припиненою з 30.10.2013 застави рухомого майна, переданого ФОП ОСОБА_4 ПАТ "Фідобанк" на підставі договору застави № 105-г/06/02 від 15.12.2006, укладеного з метою забезпечення виконання підприємцем зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №105-г/06 від 15.12.2006 між Акціонерним банком «Факторіал-Банк» (правопопередник ПАТ "Фідобанк") та ФОП ОСОБА_4

Також з матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування своїх вимог Позивач послався на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.07.2009 у справі № 2-764/09 про розірвання договору№ 105-г/06 від 15.12.2006, виконання за яким забезпечувалось у т.ч. і спірним договором застави, та стягнення солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_7, Приватного підприємства "Ритом-пром" заборгованості за зазначеним Кредитним договором у розмірі 260456,69 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що обґрунтовуючи наявність порушеного права банкрута-підприємця, Позивач послався на наявність спору щодо черговості задоволення вимог правонаступника Відповідача - ТОВ ФК "Глобал Фінанс" у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4, та вказав, що спір щодо припинення застави рухомого майна банкрута не дає можливості визначити черговість задоволення вимог нового кредитора.

При цьому, місцевим судом було встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що постановою господарського суду Запорізької області від 28.09.2011 у справі № 26/5009/5608/11, порушеній в порядку норм ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013), ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Плецьку Ю.В. У даній справі про банкрутство кредиторські вимоги ПАТ "Фідобанк" були визнані на суму 263 091,25 грн. та включені до реєстру вимог кредиторів до третьої черги задоволення, оскільки були забезпеченні заставою, що підтверджується повідомленням ліквідатора банкрута №25/11-4 від 25.11.2011.

Як встановлено судом першої інстанції, у ліквідаційній процедурі у справі №26/5009/5608/11 відбулася реалізація частини заставного рухомого майна, за результатами якої з покупцем - ОСОБА_8 було укладено договори купівлі-продажу майна від 10.10.2013 і від 30.10.2013 та підписано акти приймання-передачі від 14.11.2013.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі № 26/5009/5608/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_4 було здійснено заміну кредитора - ПАТ "Фідобанк" на його правонаступника - ФК "Глобал Фінанс".

Встановивши зазначені обставини, господарський суд міста Києва, з яким погодився Київський апеляційний господарський суд, дійшли обґрунтованого висновку про те, що спір про визначення черговості задоволення вимог кредиторів, наявність якого стало підставою для звернення Позивача з даним позовом про визнання застави припиненою, повинен розглядатися саме у справі про банкрутство підприємця, а не в окремому провадженні.

Відповідає встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства висновок місцевого та апеляційного судів про те, що Позивач не є особою, яка має право звертатись до суду з даним позовом до Відповідача з підстав наявності спору щодо черговості задоволення вимог правонаступника Відповідача у справі про банкрутство Позивача у визначений пунктом 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту - припинення правовідношення.

Обраний Позивачем спосіб захисту порушених, на його думку, прав і охоронюваних законом інтересів щодо заявленої вимоги про визнання застави припиненою не відповідає приписам ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 1 ГПК України, обставинам справи та змісту існуючих правовідносин.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, враховуючи встановлені судами обставини справи, що, розглядається, касаційний суд погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для відмови в позові.

При цьому, касаційний суд зазначає, що з'ясовуючи наявність/відсутність у Позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано даний позов, місцевий та апеляційний господарські суди здійснили перевірку обставин справи та оцінку доводів сторін з дотриманням приписів ст.ст. 47, 43 ГПК України.

З огляду на визначені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги Позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Поряд з викладеним, погоджуючись з висновками місцевого та апеляційного судів, колегія суддів зазначає, що відмова у позові про визнання припиненою застави не порушує права Позивача на судових захист, оскільки право ФОП ОСОБА_4, за захистом якого вона зверталась - спір щодо черговості задоволення вимог правонаступника Відповідача - ТОВ "ФК "Глобал Фінанс" у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4, може бути захищене в інший, встановлений чинним законодавством спосіб.

Враховуючи наведене, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1116, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Плецької Юлії Вікторівни залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та рішення господарського суду м. Києва від 06.07.2016 у справі № 910/5885/16 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков

Постанова виготовлена та підписана 24.11.2016