ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 910/5468/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Козир Т.П., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 31.05.2016у справі№ 910/5468/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"пропримусове виконання обов'язку в судовому засіданні взяли участь представники: - ПАТ "Київенерго" Кравчик С.М., - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Демчук О.В. ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі - ПАТ "Київенерго") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") про зобов'язання останнього виконати обов'язок в натурі шляхом списання пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають списанню на підставах, встановлених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Законом України "Про внесення змін до деяких законі України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що оформлено протоколом комісії ПАТ "Київенерго" № 1 від 31.07.2015.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі № 910/5468/16 (суддя Головатюк Л.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 (судді: Ткаченко Б.О. - головуючий, Зеленін В.О., Мартюк А.І.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У зв'язку з перебуванням судді Губенко Н.М. у відпустці з 21.11.2016, змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, сформовано наступний склад суддів: Барицька Т.Л. - головуючий суддя, судді: Картере В.І., Іванова Л.Б.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 06.06.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 14.05.2015, яким внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", зокрема, до статті 18, яку доповнено частиною 13 наступного змісту:

"Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України".

Звертаючись до господарського суду міста Києва з даним позовом, ПАТ "Київенерго" посилалося на невиконання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" покладеного на нього зобов'язання щодо списання нарахованих пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі судових рішень, як це передбачено приписами ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", на підставі протоколу комісії позивача від 31.07.2015 №1, створеної з метою реалізації положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України", яким були внесені зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Місцевий господарський суд, з яким правомірно та обґрунтовано погодився господарський суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні заявленого позову, виходив з того, що норми ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" не розповсюджують свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, у контексті списання пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за відсутності виконання ряду умов - погашення заборгованості, яка виникла до 01.01.2014, у період з 06.06.2015 по 06.09.2015 , відсутності реструктуризації заборгованості, яка виникла за період 01.01.2014 по 31.12.2014.

Так, колегія суддів зазначає, що з аналізу частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" випливає, що необхідними умовами для списання пені, штрафних та фінансових санкцій є:

- погашення заборгованості за природний газ спожитий до 01.01.2014, протягом трьох місяців з дня набрання Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", тобто з 06.06.2015 по 06.09.2015;

- погашення заборгованості за природний газ спожитий до 01.01.2014 у встановлені законом строки, надає право на реструктуризацію наявної заборгованості за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду).

Тобто, виконання та дотримання вказаних умов надає право теплогенеруючим та/або теплопостачальним організаціям вимагати від ПАТ НАК "Нафтогаз України" списати пеню, штрафні та фінансові санкції.

Судами було встановлено, що відповідно до платіжних доручень та акту звіряння розрахунків від 02.07.2015, ПАТ "Київенерго" сплачено в період з 06.06.2015 по 02.07.2015 на рахунки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" суми основного боргу за судовими рішеннями у справах № 910/21434/14, № 910/24089/14, № 910/21431/14 та № 910/12374/14.

Проте, як вірно було встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, на момент звернення ПАТ "Київенерго" до суду з позовом рішення у справі № 910/24089/14 не набрало законної сили, оскільки було скасовано разом з постановою апеляційного господарського суду, Вищим господарським судом України з передачею вказаної справи на новий розгляд.

Крім того, за змістом протоколу № 1 засідання комісії позивача з питань реструктуризації та списання заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" від 31.07.2015 ПАТ "Київенерго" прийняло рішення щодо списання пені, 3 % річних та інфляційних втрат за рішеннями, окрім зазначених чотирьох судових рішень у вказаних вище справах, ще у 19 справах, у яких борг за газ був погашений у 2013 та 2014 роках, тобто до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України", яким були внесені зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а тому, суди прийшли до вірного висновку про те, що немає підстав для списання пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Окрім того, як зазначалося вище, унормоване частиною 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" списання пені, штрафних та фінансових санкцій здійснюється лише за умови виконання вимог, викладених у даній частині, зокрема, за умови проведення реструктуризації заборгованості теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 по 31.12.2014, не погашеної на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості, яка (реструктуризація) є можливою за умови погашення, зокрема, теплогенеруючою організацією, заборгованості за спожитий до 1 січня 2014 року газ у встановлений Законом строк.

Отже, правомірною є позиція судів попередніх інстанцій, що списання зазначених сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів передбаченої цією частиною процедури реструктуризації заборгованості і не може розглядатися як самостійна підстава для списання поза вищевказаною процедурою (тобто, виконання теплогенеруючою організацією вказаних у ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" положень (обов'язків)).

При цьому, позивачем не було надано судам попередніх інстанцій належних та допустимих доказів виконання всіх умов, необхідних для списання пені, штрафних та фінансових санкцій, передбачених ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", на підставі представленого позивачем протоколу комісії позивача від 31.07.2015 №1.

Таким чином, судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду стосовно того, що дія частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" не поширюється на спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, у контексті списання пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань і за відсутності виконання ряду умов - погашення заборгованості, яка виникла до 01.01.2014, у період з 06.06.2015 по 06.09.2015 , відсутності реструктуризації заборгованості, яка виникла за період 01.01.2014 по 31.12.2014, з огляду на що і було відмовлено у задоволенні заявлених ПАТ "Київенерго" позовних вимог.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками судів щодо того, що Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не передбачена можливість списання 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки ці нарахування мають компенсаційний характер і не є штрафними та фінансовими санкціями, а вважаються компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період прострочення платежу. 3 % річних та інфляційні нарахування не є санкціями, а є частиною грошового зобов'язання та виступають специфічним способом відшкодування мінімального розміру реальних збитків, що є неминучими у разі прострочення грошового зобов'язання та стягуються незалежно від вини боржника.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на віднесення 3 % річних та інфляційних втрат до фінансових санкцій на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу-учасників Державного концерну "Укроборонопром" та забезпечення їх стабільного розвитку" є безпідставним, оскільки зазначений нормативно-правовий акт регулює інші правовідносини та є спеціальним, оскільки стосується заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонопром".

Доводи скаржника у касаційній скарзі щодо віднесення 3 % річних до фінансових санкцій на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" також є безпідставними, оскільки зазначений нормативно-правовий акт припинив свою дію з 01.07.2012 у зв'язку з закінченням строку його дії та розповсюджувався на чітко визначену заборгованість за природний газ, а саме лише на ту, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не була сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, що унеможливлює його застосування до спірних правовідносин.

Таким чином, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, що покладені в основу прийнятих у даній справі судових актів, а тому не є підставою для їх скасування. При цьому, в частині встановлення нових обставин та переоцінки доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі № 910/5468/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Т.П. Козир

В.І. Картере