ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 910/24108/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Іванової Л.Б.,

за участю представників:

ПрАТ "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" - Босюка А.О.,

ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" - Мандрикіна Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016

та на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2016

у справі № 910/24108/14 господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 49 340,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" (надалі - ПрАТ "АСК "Скарбниця") звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (надалі - ПрАТ "СК "Провідна"), в якій просило суд стягнути з останнього на користь позивача 49 340,80 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2016 (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (головуючий суддя Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.), позовні вимоги ПрАТ "АСК "Скарбниця" задоволено частково: стягнуто з ПрАТ "СК "Провідна" на користь ПрАТ "АСК "Скарбниця" страхове відшкодування в розмірі 47 090,80 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 743,69 грн.; в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 24.05.2016 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2016 р., а у задоволенні позовної заяви ПрАТ "АСК "Скарбниця" - відмовити, посилаючись при цьому на порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У письмових поясненнях, поданих до Вищого господарського суду України, позивач - ПрАТ "АСК "Скарбниця" вказує на правильність висновків господарських судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на що просить залишити прийняті у даній справі рішення та постанову без змін, а касаційну скаргу ПрАТ "СК "Провідна" - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили, що:

- 10.09.2013 між ПрАТ "АСК "Скарбниця", як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником, укладено Договір страхування транспортних засобів № 90/1401/АТ/13 (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобіля марки "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску;

- Договором від 10.09.2013 передбачено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник;

- згідно з п. 4. Договору розмір страхової суми встановлюється на рівні 100 % дійсної ринкової вартості транспортного засобу (ТЗ) та становить відповідно 95 840 грн.;

- відповідно до п. 9. Договору строк дії договору встановлено з 12.09.2013 по 11.09.2014;

- в силу п. 13.8. Договору при повній загибелі (конструктивній чи фактичній) страхове відшкодування виплачується в межах страхової суми з вирахуванням зносу за період дії цього договору, чи без такого, франшизи та дійсної ринкової вартості залишків пошкодженого ТЗ.

- за змістом п. 13.9. Договору під повною загибеллю розуміють випадки, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ (включаючи вартість витрат по рятуванню та транспортування ТЗ до місця ремонту) складає не менше 70 % страхової суми чи дійсної вартості ТЗ на момент страхування.

- пунктом 13.10. Договору сторонами погоджено, якщо, незважаючи на повну загибель ТЗ, страхувальник побажає залишити за письмовою згодою вигодонабувача ТЗ у своєму розпорядженні, страховик виплачує 50% страхової суми без вирахування зносу з моменту початку страхування та вирахуванням франшизи, вартості проведених досліджень, експертиз та ін.;

- 29.06.2014 о 00 год. 30 хв. на 625 км 930 м дорозі М-06 Київ-Чоп у с. Гірне Стрийського району відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки "DAEWOO", реєстраційний номер НОМЕР_2, не врахував дорожню обстановку, не справився з керуванням, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем марки "Mitsubishi2, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали технічні пошкодження, що підтверджується відомостями № 9405475 про дорожньо-транспортну пригоду, які сформовані АІПС ДТП станом на 01.07.2014;

- 01.07.2014 ОСОБА_6 звернувся до позивача з заявою про пошкодження транспортного засобу, в якій повідомив про факт ДТП;

- відповідно до звіту № Ю-00096 від 09.07.2014, складеного оцінювачем ОСОБА_7 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 13125/12 від 19.03.2012), вартість (розмір) матеріального збитку, завданого власнику пошкодженням колісного транспортного засобу - автомобіля марки "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 98 075,10 грн. Крім того, зазначеним звітом встановлено, що вартість відновлювального ремонту становить 154 911,13 грн.;

- 24.07.2014 р. страхувальник ОСОБА_4 подав до ПрАТ "АСК "Скарбниця" заяву, в якій виявив бажання залишити пошкоджений автомобіль "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_1, у своєму розпорядженні, а також 28.07.2014 подав до позивача заяву на виплату страхового відшкодування, в якій просив виплатити страхове відшкодування на його особистий рахунок;

- 30.07.2014 позивачем було складено страховий акт № 45/К/14, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 49 340,80 грн.;

- на підставі складеного страхового акту № 45/К/14 від 30.07.2014 та заяви страхувальника, позивач сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 49 340,80 грн. на рахунок ОСОБА_8, що підтверджено відповідною копією платіжного доручення №1800 від 30.07.2014 р.;

- постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.07.2014 у справі № 456/2565/14-п, яка набрала законної сили 12.08.2014, встановлено порушення ОСОБА_5 вимог п.п. 2.10., 12.1. Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу;

- на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "DAEWOO", державний номер НОМЕР_2, була застрахована ПрАТ "СК "Провідна" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/4134189 із встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн., франшизи - 500 грн.;

- 19.08.2014 представник позивача звернувся до ПрАТ "СК "Провідна" із претензією № 257 від 18.08.2014 про відшкодування шкоди у розмірі 49 340,80 грн., яка залишилася без реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з останнього суми страхового відшкодування у розмірі 49 340,80 грн.

Звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, ПрАТ "АСК "Скарбниця" посилалося на те, що згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. А оскільки, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля "DAEWOO", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована ПрАТ "СК "Провідна" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/4134189, то у позивача виникло право на звернення до відповідача з вимогою про стягнення суми відповідного страхового відшкодування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд міста Києва, з яким погодився і Київський апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт конструктивної загибелі пошкодженого в ДТП транспортного засобу - автомобіля марки "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_1, а також право страхувальника на підставі п. 13.10. Договору залишити пошкоджений транспортний засід у своєму розпорядженні. При цьому, судами було встановлено правомірність виплати позивачем страхового відшкодування в розмірі 47090,80 грн., а отже, в межах саме цієї суми до ПрАТ "АСК "Скарбниця" перейшли права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду (у даному випадку - до відповідача).

Вищий господарський суд України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди дали належну оцінку встановленим обставинам справи та дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Абзацом 3 частини 1 статті 988 ЦК України передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Як зазначалося вище, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована позивачем за договором страхування транспортних засобів № 90/1401/АТ/13 від 10.09.2013, відповідно до п. 13.10. якого, якщо, незважаючи на повну загибель ТЗ, страхувальник побажає залишити за письмовою згодою вигодонабувача ТЗ у своєму розпорядженні, страховик виплачує 50 % страхової суми без вирахування зносу з моменту початку страхування та вирахуванням франшизи, вартості проведених досліджень, експертиз та ін.

Зважаючи на те, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, страхувальник ОСОБА_4 виявив бажання залишити пошкоджений автомобіль "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_1, у своєму розпорядженні, на підставі відповідної заяви від 24.07.2014, суд касаційної інстанції погоджується з правомірним висновок судів про наявність підстав для виплати позивачем страхового відшкодування саме на підставі пункту 13.10. Договору страхування.

Водночас, місцевий та апеляційний господарські суди здійснили вірний перерахунок розміру даного страхового відшкодування, яке ПрАТ "АСК "Скарбниця" повинно було виплатити ОСОБА_4, з урахуванням п. 13.1.3. Договору страхування, за змістом якого відшкодування передбачених цим договором витрат страхувальника, пов'язаних зі страховим випадком, зокрема, евакуації ТЗ з місця страхового випадку, можливе лише в розмірі не більше 500 грн., з огляду на що судом було встановлено, що вказане страхове відшкодування становить 47 590,80 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом положень статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Місцевим та апеляційним господарськими судами було правильно встановлено, що ОСОБА_5, якого визнано винним у вчинені ДТП, уклав з ПрАТ "СК "Провідна" Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) № АС/4134189, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "DAEWOO", реєстраційний номер НОМЕР_2, на підставі якого відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації автомобіля марки "DAEWOO", реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем.

Так, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Водночас, за умовами п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, господарський суд міста Києва та Київський апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшли висновку, що до позивача переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а саме до відповідача, у межах визначених договором страхування транспортних засобів № 90/1401/АТ/13 від 10.09.2013 та фактично здійснених позивачем витрат в сумі 47 590,80 грн., з урахуванням обмеження, встановленого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо франшизи, з огляду на що позовні вимоги ПрАТ "АСК "Скарбниця" про стягнення страхового відшкодування були задоволені частково у розмірі 47 090,80 грн. (за вирахуванням 500 грн. франшизи).

Вищий господарський суд України відхиляє доводи ПрАТ "СК "Провідна" про необхідність застосування до правовідносин між сторонами даної справи положень п. 30.2. ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який визначає розмір страхового відшкодування як різницю між вартістю транспортного засобу до та після настання ДТП, оскільки Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, тоді як між позивачем та ОСОБА_4 було укладено добровільний договір страхування транспортних засобів, на підставі якого і була здійснена ПрАТ "АСК "Скарбниця" виплата страхового відшкодування у відповідному розмірі (п. 13.10. Договору страхування транспортних засобів №90/1401/АТ/13 від 10.09.2013).

Отже, зважаючи на вищевикладене та враховуючи встановлені судами обставини в межах розгляду даної справи, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ПрАТ "АСК "Скарбниця" про стягнення з ПрАТ "СК "Провідна" страхового відшкодування у розмірі 47 090,80 грн.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, правові підстави для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі № 910/24108/14 залишити без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2016.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Т. Барицька Л. Іванова