ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 910/1381/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В.(головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 року у справі № 910/1381/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон" до комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 114085,83 грн. основного боргу, 89215,12 грн. суми інфляційних втрат, 8612,32 грн. - 3% річних та 87924,09 грн. пені у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, які випливають із договорів про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких №№ 06/11-12, 06/12-12,06/13-12 та 06/14-12 від 16.02.2012 року щодо повної та своєчасної оплати отриманих товарів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2016 року (суддя Демидов В.О.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 114 085,83 грн., 89 215,12 грн. інфляційних нарахувань, 8 612,32 грн. 3% річних, 53 804,77 грн. пені ; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 року (судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А., Тарасенко К.В.) зазначене рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені з 53 804,77 грн. на 53 979,73 грн.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними, та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 16.02.2012 року між відповідачем (замовник) та позивачем (постачальник) за наслідками проведення процедури з закупівель/конкурсних торгів, що проводилась керуючись оголошенням №210760 (ПАЛ) було укладено договори про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких: за наслідком повідомлення про акцепт за лотом №3 укладено договір № 06/11-12; за наслідком повідомлення про акцепт за лотом №2 укладено договір № 06/12-12; за наслідком повідомлення про акцепт за лотом №1 укладено договір № 06/13-12; за наслідком повідомлення про акцепт за лотом №4 укладено договір № 06/14-12.

Відповідно до умов п. 2.1 договорів постачальник протягом дії договору про закупівлю зобов'язується передавати у власність замовника "Продукти нафтоперероблення рідкі" за бланками дозволами (смарт-картками) код за ДК 016-97 23.20.1, а саме: за договором-1 - бензин А76/80, за договором-2 бензин А92, за договором-3 бензин А95, за договором-4 дизельне паливо.

Згідно із п. п. 2.2, 2.3 договорів асортимент, кількість та ціна за відповідну одиницю товару визначається відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), що є його невід'ємною частиною. Для кожної окремої видачі ПММ за бланками дозволами (старт-картками) в рамках договору постачальник виставляє замовнику окремий рахунок на підставі заявки, в якій визначена кількість ПММ для поповнення за бланками дозволами (старт-карток). Обсяги закупівлі товару, що підлягають постачанню за цим договором, можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

За умовами п.п. 3.1, 3.3, 3.4 договорів постачальник повинен відпустити замовнику товар, якість якого відповідає сертифікату відповідності та паспорту якості, які надаються замовнику. Перехід права власності на товар відбувається в момент фактичного отримання ПММ на підставі авторизованої відповіді у кількості, що вказана у квитанції терміналу, в повному обсязі згідно з договором та рахунком по ціні відповідно до специфікації. Замовник перераховує кошти на бланки дозволу (старт-карти), про що складається акт приймання-передачі. Відпуск ПММ постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей за бланками дозволами (старт-картками) через термінал.

Відповідно до п. 4.1 договорів, ціна (середня за 1 літр) за договором-1 становить 10,30 грн. у тому числі ПДВ - 1,72 грн., за договором-2 - 10,80 грн. у тому числі ПДВ 1,80 грн., за договором-3 - 11,08 грн. у тому числі ПДВ 1,85 грн., за договором-4 - 10,78 грн., у тому числі ПДВ 1,80 грн.

За умовами п. 4.2 договорів ціна товару визначається щомісячно, згідно з додатком №1 до договору (відповідно до пропозиції конкурсних торгів) в національній валюті України за 1 літр товару з урахуванням усіх податків, зборів та інших витрат, але не вище рівня середньої роздрібної ціни за 1 літр товару по м. Києву та Київському регіону на основі цінової інформації наданої ТОВ "УкрПетролКонсалтинг".

Загальна вартість товару, що поставляється згідно з цими договорами становить: за договором-1 - 741 600 грн., у тому числі ПДВ 123 600 грн., за договором -2 - 1 555 200 грн., у тому числі ПДВ 259 200 грн., за договором -3 - 2 393 280 грн., у тому числі ПДВ 398 880 грн., за договором -4 - 388 080 грн., у тому числі ПДВ 64 680 грн. (п. 4.3 договорів).

Згідно із п. 5.1, 5.3 договорів замовник проводить оплату за фактично отриманий товар протягом 30-ти банківських днів, відповідно до договору та виставленого рахунку-фактури. Оплата товару за договорами здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Кожного місяця сторони здійснюють звірку взаєморозрахунків. Постачальник складає та направляє замовнику акт звірки взаєморозрахунків, а замовник протягом 2-х банківських днів з моменту отримання акта здійснює звірку розрахунків та повертає постачальнику акт, підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою (п. 5.4 договорів).

Постачальник зобов'язується поставити товар замовнику, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "Incoterms 2010: EXW" (Товар завантажений в автомобільний транспорт замовника через термінал АЗС).

Відповідно до п. 6.2 договорів поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі письмових заявок замовника встановленої форми (додаток №5 до договору) протягом одного дня з моменту їх отримання будь-яким способом (листом, факсом) постачальником. Наданням постачальнику заявки на відвантаження окремої партії товару замовник підтверджує наявність фінансування.

Пунктом 7.1.1 договорів сторони погодили, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати товар, а відповідно до п. 7.4.1 договорів постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

Згідно з п. 8.4 договорів за несвоєчасну оплату у строк, встановлений п.5.1 цих договорів замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати до повного розрахунку за поставлений товар.

Ці договори набирають чинності з дня їх підписання сторонами і діють до 31.12.2012 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цим договорам. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час його дії (п.11.1 договорів).

Як зазначає позивач, він свої зобов'язання за договорами виконував своєчасно та у повному обсязі, однак відповідач в порушення умов п. 5.1 договорів не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар.

10.06.2013 року сторонами договорів підписаний акт звірки взаємних розрахунків №06/13-12-12, за яким сторони підтвердили наявність у відповідача заборгованості у розмірі 114 085,83 грн. за договорами.

Матеріали справи містять претензію позивача від 11.12.2013 року №639 про сплату суми боргу за договорами у розмірі 114 085,83 грн., направлення якої підтверджується копією поштової квитанції.

Крім того, позивачем на адресу відповідача було повторно надіслано претензію від 23.10.2015 року №534, що підтверджується копією поштової квитанції, в якій окрім вимоги про сплату суми основного боргу у розмірі 114 085,83 грн. зазначено про нарахування 3% річних та інфляційних втрат станом на 23.10.2015 року.

Також сума основної заборгованості у розмірі 114 085,83 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 16.11.2015 року, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками товариств.

Оскільки відповідач в повному обсязі не оплатив отриманий товар, позивач у січні 2016 року звернувся до суду з відповідним позовом

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за одержаний товар за договорами про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких № № 06/11-12, 06/12-12,06/13-12 та 06/14-12 від 16.02.2012 року, пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, а відмову в частині стягнення пені мотивовано спливом строку позовної давності.

У відповідності до ст. ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно до 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, та те, що позивачем виконані свої зобов'язання у повному обсязі з поставки ПММ, а відповідачем свої зобов'язання не виконані в частині розрахунку, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 114 085,83 грн. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 10.06.2013 року та від 16.11.2015 року, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками товариств.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 89 215,12 грн. суми інфляційних втрат та 8 612,32 грн. - 3% річних є правомірними, а їх розрахунок обґрунтованим.

Згідно із п. 5.1, 5.3 договорів замовник проводить оплату за фактично отриманий товар протягом 30-ти банківських днів. За договорами 1, 2, 3 строк для сплати настав 03.07.2013 року, а тому відповідач є таким, що прострочив з 04.07.2013 року, а за договором-4 - з 20.06.2014 року відповідно.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України та частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п. 8.4 договорів за несвоєчасну оплату у строк, встановлений п. 5.1 цих договорів замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати до повного розрахунку за поставлений товар.

Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

Тобто, сторонами в договорі погоджено не позовну давність, а період часу за який нараховується пеня та який за погодженням сторін збільшено. При цьому, під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності в частині пені.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем даний позов було подано до суду по пошті 27.01.2016 року про що свідчить поштовий конверт, що міститься в матеріалах справи (а.с. 75). Тобто, розрахунок пені необхідно проводити саме з 28.01.2015 року по 21.12.2015 року за усіма договорами, а не з 30.01.2015 року як помилково зазначив суд першої інстанції.

Так, суд касаційної інстанції погоджується з тим, що за перерахунком судом апеляційної інстанції пені у даній справі саме з 28.01.2016 року, пеня підлягає задоволенню за договором-1 у розмірі 13,76 грн., за договором-2 у розмірі 6,04 грн., за договором-3 у розмірі 43 644,16 грн., за договором-4 у розмірі 10 315,77 грн., а всього у розмірі 53 979,73 грн.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, оскаржені рішення та постанова є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко