ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 906/445/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"на постановуРівненського апеляційного господарського судувід06.09.2016у справі№906/445/16Господарського судуЖитомирської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Айс Тім"третя особаПублічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"провизнання договору укладенимза участю

- позивача:Богдан С.В. (довіреність від 01.02.2016)- відповідача:Шахрай В.В. (довіреність від 15.02.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (далі - позивач) просило визнати укладеним з 01.07.2015 договір № 2015/ТП-КП-700574 від 01.07.2015 на постачання природного газу за регульованим тарифом з додатками № 1, 2, 3, у редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно ухиляється від укладання наведеного договору та додатків до нього, у редакції запропонованій позивачем, оскільки необхідність укладання таких правочинів викликана змінами у законодавстві.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.07.2016 (суддя Маріщенко Л.О.) позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Савченко Г.І., судді Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) вказане рішення суду першої інстанції скасоване, провадження у справі припинено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами, на виконання вимог статті 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", згідно якої передбачено відокремлення функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі - третя особа) припинило свою діяльність в частині постачання природного газу, у зв'язку з чим було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут".

Позивач на підставі ліцензії від 05.06.2015, яка видана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснює постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом в період з 01.07.2015 по 30.06.2020.

Положеннями статті 1 пункту 28 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється на підставі укладених договорів.

З метою врегулювання відносин із споживачами природного газу позивач листом від 09.09.2016 №296/5 направив відповідачу три примірники договору від 01.07.2015 № 2015/ТП-КП-700574 на постачання природного газу за регульованим тарифом з додатками № 1, 2, 3, для їх підписання та повернення позивачу та третій особі.

Пунктом 2.3 договору, у редакції запропонованій позивачем, передбачено, що обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об'єктів споживача за даними комерційних вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. У разі розташування комерційного вузла обліку до межі балансової належності об'єктів споживача витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до межі балансової належності, віднімаються від обсягу споживання (транспортування) природного газу визначеного за допомогою комерційного вузла обліку. У разі розташування комерційного вузла обліку після межі балансової належності об'єктів споживача витрати і втрати газу, які виникають від межі балансової належності до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до обсягу споживання (транспортування) газу визначеного за допомогою комерційного вузла обліку. Розрахунки втрат і витрат проводяться відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 570/7891, та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 № 571/7892 (далі - Методика), та оформлюються згідно з додатком 2 до Договору.

Згідно додатку № 2 до договору, відповідачу встановлений тип обладнання: регулювальні клапани, які не потребують для своєї роботи стороннього джерела енергії і розміщені в ШРП, допустимі витрати якого становить 15,4 м3 газу за добу.

Проте відповідач направив позивачу додаток № 2 до договору у своїй редакції, а саме ВТВ на шафний газорегуляторний пункт відсутні, яку позивач вважав недопустимою, так як вона суперечить вимогам Методики.

Протоколом № 2 від 03.09.2015 засідання постійно діючої інвентаризаційної комісії по нарахуванню третьою особою вирішено, що у зв'язку з ненаданням відповідачем підтверджуючих розрахунків з обґрунтуванням вказаних в акті на предмет визначення фактичних виробничо-технологічних втрат природного газу, що виникають під час транспортування газорозподільними мережами, обсягів ВТВ нарахування проводити згідно з Методикою визначення питомих виробничо- технологічних витрат та втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та через незгоду представника відповідача з обсягами ВТВ, встановлених комісією, надано рекомендації щодо зменшення ВТВ методом реконструкції системи газопостачання. Проте відповідач реконструкції не провів.

Суд першої інстанції своє рішення про задоволення позовних вимог мотивував тим, що запропонований позивачем проект договору з додатками відповідно до вимог чинного законодавства є обов'язковим до укладення. При цьому суд зазначив, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні правочинів, полягають в намаганні відповідача зменшити обсяг ВТВ природного газу.

Скасовуючи вказане рішення суду та припиняючи провадження зі справи, апеляційний суд виходив з того, що позивач не подав суду належних доказів надіслання відповідачу проекту договору разом з додатками, оскільки доданий до позовної заяви проект договору з додатками не містить підписів та печатки позивача, а тому дані правочини не є пропозицією у розумінні вимог статті 181 Господарського кодексу України та статті 641 Цивільного кодексу України. Разом з цим, суд апеляційної інстанції послався на те, що відповідач неодноразово надсилав позивачу та третій особі договір від 01.07.2015 № 2015/ТП-КП-700574 на постачання природного газу за регульованим тарифом з додатками № 1, 2, 3, але вони їх не повернули відповідачу, та водночас здійснювали постачання та розподіл природного газу на об'єкти відповідача, які він оплачував, відтак договір з додатками є укладеним у запропонованій відповідачем редакції та фактично виконаний сторонами, у зв'язку з чим спір у даній справі відсутній.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Положеннями частини першої статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 638 цього кодексу передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2).

Частиною першою статті 640 наведеного кодексу встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 641 зазначеного кодексу визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч.1), а відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами (ч.1). Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч.2). Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч.3). За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч.4). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч.8).

Апеляційний суд пославшись на відсутність доказів надсилання позивачем проектів договору з додатками відповідачу, одночасно взяв до уваги супровідний лист позивача від 09.09.2015 № 296/5, зі змісту якого вбачається, що позивач скерував відповідачу три примірника договору з додатками шляхом долучення до нього відповідних поштових документів.

Проте суд апеляційної інстанції не спростував висновки місцевого господарського суду про те, що запропонований позивачем проект договору з додатками відповідно до вимог чинного законодавства є обов'язковим до укладення та надсилався відповідачу, про що у справі є докази, а та обставина, що доданий до позовної заяви проект договору з додатками не містить підписів та печатки позивача, за встановлених судами обставин вказує лише на те, що підписані позивачем примірники договору відповідач не повернув, а натомість надсилав позивачу та третій особі свій проект договору, який суд апеляційної інстанції визнав укладеним у запропонованій відповідачем редакції.

За вказаних обставин висновки суду апеляційної інстанції є безпідставними.

Із судових рішень не вбачається, що судами залишились не дослідженими докази, які б підлягали дослідженню.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд встановлених судом першої інстанції обставин справи не спростував і прийняв незаконне рішення, яке не може бути залишене в силі.

Витрати із сплати судового збору із касаційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі Господарського суду Житомирської області №906/445/16, скасувати, а рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2016, залишити в силі.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Тім" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" 1653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. витрат на сплату судового збору з касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Житомирської області видати наказ.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук