ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 905/1690/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на рішення Господарського суду Донецької області від 11.07.2016та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2016у справі№ 905/1690/16Господарського судуДонецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 3153,85 грнза участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Прохоров Ю.Г., дов. від 11.10.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.07.2016 у справі №905/1690/16 (суддя - Паляниця Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача вартість недостачі вантажу в сумі 1173,17 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Радіонова О.О., судді - Зубченко І.В., Попков Д.О.) рішення Господарського суду Донецької області від 11.07.2016 у справі №905/1690/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (Замовник) та ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (Виконавець) 31.12.2013 укладено договір №13-15/75-У, за умовами якого, Замовник зобов'язався передати (поставити) Виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги Виконавця, пов'язані з збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, здійснити його збагачення і передати (поставити) отриманий у результаті збагачення вугілля концентрат Замовнику, в строки і на умовах обумовлених даним договором і/або специфікаціями.

Додатковою угодою №13-15/75-У до договору сторони продовжили строк дії договору та прийшли згоди викласти п.10.1 договору у наступній редакції: "договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата початку дії договору). Сторони встановили, що дата закінчення строку дії договору визначається: при належному виконанні сторонами своїх зобов'язань, обумовлених договором, датою закінчення строку дії договору є 31.12.2015, а у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами своїх зобов'язань, датою закінчення строку дії договору є дата повного та належного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань за договором".

01.12.2015 за залізничною накладною №50358431 ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (Вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Сороче Донецької залізниці відвантажило в адресу Відокремленого підрозділу "Зуївська теплова електрична станція" ТОВ "ДТЕК Східенерго" (Вантажоодержувач) у вагонах №53501102, №53536355 вугілля кам'яне. Відповідно до накладної №50358431, маса нетто у вагоні №53501102 - 69000 кг, у вагоні №53536355 - 69000 кг.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Сороче Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена Вантажовідправником у накладній.

Так, з посиланням на складені зазначеною станцією акти загальної форми від 04.12.2015 №109, від 04.12.2015 №110, здійснено комісійне переваження вагонів №53501102, №53536355, про що складені комерційні акти від 04.12.2015 №БИ570958/65, від 04.12.2015 №БИ570959/66, відповідно до яких встановлено:

-вагон №53501102: брутто - 90100 кг, тара - 22400 кг, нетто - 67700 кг, що менше документу на 1300 кг;

-вагон №53536355: брутто - 88750 кг, тара - 21900 кг, нетто - 66850 кг, що менше документу на 2150 кг.

Крім того, комерційними актами також засвідчено завантаження у спірних вагонах на рівні бортів, маркування вантажу однією повздовжньою бороздою, катка ущільнювача; порушення маркування; відсутність течі вантажу.

У вагоні №53501102 спостерігалось поглиблення по ходу потяга довжиною сьомого люка по всій ширині вагона, поглиблення вантажу 1000 мм; у вагоні №53536355 спостерігалось поглиблення по ходу потяга довжиною першого люка по всій ширині вагона, поглиблення вантажу 900 мм.

Переваження вантажу здійснювалось на вагах вантажовідправника ВВЭТ-150-К №0056 (повірка 22.10.2015).

Суди з'ясували, що згідно довідки відправника ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", вартість 1 тони відвантаженого вугілля у вагонах №53501102, №53536355 по накладній №50358431 становить 1523 грн з урахуванням ПДВ.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що вартість недостачі, виявленої у вагонах №53501102, №53536355 з урахуванням норми природної втрати складає 3153,85 грн та просить зазначену суму стягнути з відповідача.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, Статуту залізниць України, Закону України "Про залізничний транспорт" та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в сумі 1173,17 грн. В іншій частині позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (абз. 1 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

За змістом ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача,псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно з ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Приписами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу,псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно з ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Частиною ст. 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

За приписами ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 №862/5083, встановлені норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто. Так, зазначеним пунктом передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена в накладній, засвідчена належними доказами (комерційними актами), в той час як відповідачем не надано доказів втрати вантажу не з його вини, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми з урахуванням вартості товару та норми природної втрати маси вантажу із застосуванням 2% маси, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правомірного висновку щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача 1173,17 грн вартості недостачі вантажу.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник вважає, що ПАТ "Українська залізниця" не стало правонаступником ДП "Донецька залізниця", а тому належним відповідачем у справі є ДП "Донецька залізниця", яке, як стверджує відповідач, на даний час, є самостійною юридичною особою.

Касаційна інстанція відхиляє зазначені доводи скаржника та вважає, що суди попередніх інстанцій, досліджуючи наведене питання, обґрунтовано виходили з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування (Товариство) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (надалі - підприємства залізничного транспорту).

Відповідно до ч. 6 ст. 2 вказаного Закону товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення ПАТ "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 вказаної Постанови визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця", до якого увійшло ДП "Донецька залізниця".

Відповідно до ст. 1 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015 ПАТ "Укрзалізниця" є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення ПАТ "Українська залізниця".

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до реєстру внесено інформацію щодо юридичної особи - ПАТ "Українська залізниця" (03680, м.Київ, Печерський район, вул.Тверська, буд.5; код ЄДРПОУ 40075815).

Таким чином, врахувавши положення ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також факт реєстрації ПАТ "Українська залізниця", положення статей 1, 2 Статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що всі права та обов'язки ДП "Донецька залізниця" перейшли до його правонаступника - ПАТ "Українська залізниця".

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій правомірно зазначено, що ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст. 104, 107 ЦК України, що вбачається з пункту 2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону. Зазначена норма не покладає факт правонаступництва створеного ПАТ "Українська залізниця" за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, в тому числі і ДП "Донецька залізниця".

Крім того, правомірним є висновок судів про те, що системний аналіз ч. 3, 9 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та послідовності дій зі створення ПАТ "Українська залізниця", визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ "Українська залізниця" (у тому числі: складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду) мало хронологічно передувати державній реєстрації їх правонаступника (ПАТ "Українська залізниця"), тобто, моменту набуття ним статусу суб'єкта правовідносин у розумінні ст. 91, 92 ЦК України.

Разом з тим, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", які презюмуються достовірними, ПАТ "Українська залізниця" визначене правонаступником у тому числі і Державного підприємства "Донецька залізниця", що узгоджується і зі змістом ч. 2 п. 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", які не були змінені чи скасовані у встановленому діючим законодавством порядку на підтвердження наведених апелянтом аргументів щодо відсутності правонаступництва.

Отже, враховуючи положення ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", факт реєстрації ПАТ "Українська залізниця", положення статей 1, 2 Статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що всі права та обов'язки ДП "Донецька залізниця" перейшли до його правонаступника - ПАТ "Українська залізниця".

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного господарського суду, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій у даній справі відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 11.07.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі №905/1690/16 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР