ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 904/9402/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дельта Вілмар"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід21.07.2016у справі№904/9402/15Господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дельта Вілмар"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аграрій Придніпров'я"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Зернопром"простягнення сумиза участю

- позивача:Рябоконь К.Ю.(довіреність від 12.09.2016)- відповідача:Родін Р.В. (довіреність від 11.11.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дельта Вілмар" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аграрій Придніпров'я" (далі - відповідач) 788 290,14 грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе договірних зобов'язань щодо строків поставки товару, у зв'язку з чим на нього покладається відповідальність у вигляді штрафу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016 (суддя Соловйова А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відзиві представник відповідача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 11111 ч.2 п.4 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.04.2014 між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернопром" (далі-третя особа) укладено договір купівлі-продажу товару №14/04/14/1, відповідно до умов якого відповідач (продавець) зобов'язався передати у власність позивача (покупця), насіння соняшнику (далі-товар) або високо-олеїнове насіння соняшнику (далі - високо-олеїновий товар), який знаходиться на елеваторах, зазначених у п.5.1 договору (далі-елеватор), на вибір продавця, а покупець зобов'язався прийняти товар або високо-олеїновий товар і оплатити його вартість у відповідності до умов даного договору.

Згідно пункту 5.1 договору продавець здійснює поставку високо-олеїнового товару або товару у повному обсязі на умовах EXW Вільногірський елеватор (Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Привокзальна, 1а) у термін до 20.11.2014 включно. Строки поставки та місця поставки (елеватори) окремих партій високо-олеїнового товару або товару визначаються сторонами у додаткових угодах до договору. Датою поставки та переходу права власності на високо-олеїновий товар або товар від продавця до покупця вважається дата оформлення складської квитанції на високо-олеїновий товар або товар на ім'я покупця, що видається елеватором.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у разі недопоставки високо-олеїнового товару або товару у кількості та у строк, вказаний у договорі, продавець оплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого високо-олеїнового товару або товару, за кожний день прострочення, але не більше 10 % від вартості недопоставленого високо-олеїнового товару або товару.

Також судами встановлено, що 20.11.2014 сторони та третя особа уклали додаткову угоду № 1 до договору, згідно якої погодили, що: відповідно до пункту 3.1 договору ціна за одну тону товару звичайного (невисоко-олеїнового) соняшнику на партію товару у розмірі 207,960 тонн, складає 5 800,00 грн., у т.ч. ПДВ 966,67 грн.; загальна вартість товару за договором в об'ємі 207,960 тонн, розрахована на підставі ціни товару, встановленої у пункті 1 цієї додаткової угоди, зменшується відповідно до умов пунктів 3.3, 3.4 та складає 1 041 899,57 грн. у т.ч. ПДВ 173 649,93 грн.; остаточна ціна товару за якою покупець проводить розрахунок за соняшник врожаю 2014 року за договором в об'ємі 207,960 тонн складає 5 010,10 грн. у т.ч. ПДВ 835,02 грн. за одну метричну тонну залікової ваги товару.

Судами встановлено, що на виконання умов договору 18.04.2014 позивач перерахував відповідачу 1 149 998,90 грн., що підтверджується банківською випискою.

Також встановлено, що згідно видаткової накладної від 20.11.2014 № 47 відповідач поставив позивачу товар у кількості 207,96 тонн на загальну суму 1 041 899,57 грн., у т.ч. ПДВ 173 649,93 грн., що підтверджується складською квитанцією на зерно від 20.11.2014 № 923.

10.12.2014 укладено додаткову угоду №2 до договору, відповідно до умов якої сторони домовилися, що: відповідно до п.3.1 договору остаточна ціна за одну тонну товару на партію у розмірі 18,638 тонн. становить 5 800,00 грн. у т.ч. ПДВ 966,67 грн.; остаточна вартість товару за договором в об'ємі 18,638 тонн, розрахована на підставі ціни товару, встановленої у пункті 1 цієї додаткової угоди та складає 108 099,33 грн., у т.ч. ПДВ 18 016,55 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 10.12.2014 №49, відповідач поставив позивачу товар у кількості 18,638 тонн на загальну суму 108 099,33 грн., у т.ч. ПДВ 18 016,55 грн., що підтверджується складською квитанцією на зерно №939 від 10.12.2014.

Судами встановлено, що загальна кількість товару, яка була поставлена відповідачем позивачу за договором складає 226,598 тонн.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, свою постанову мотивував тим, що позивач не довів наявність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді неустойки.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відтак право на неустойку виникає у разі порушення зобов'язання виключно боржником.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що за умовами договору сторони встановили, що поставка товару здійснюється у термін до 20.11.2014 включно, але строки поставки та місця поставки окремих його партій визначаються сторонами в додаткових угодах до договору, в той же час судами встановлено, що п.3.1 договору сторони передбачили, що ціна однієї метричної тонни товару визначається в додаткових угодах до договору, і додаткова угода № 2 була укладена сторонами поза межами визначеного строку, після якого настає відповідальність.

Позивач наведених обставин не спростував.

Відтак висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції також застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, а визначальним у даній справі є те, що строки та місця поставки окремих партій товару визначаються сторонами в додаткових угодах до договору, і додаткова угода № 2 була укладена сторонами поза межами визначеного строку, після якого настає відповідальність, прострочення відповідача відсутнє, оскільки укладення додаткової угоди №2, а відтак і строки поставки, залежали не лише від волевиявлення відповідача, а також і позивача.

Відтак підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дельта Вілмар" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/9402/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук