ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 904/566/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід13.09.2016за заявоюДержавного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект"провизнання наказу таким, що не підлягає виконаннюу справі№904/566/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхром"до1.Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна"простягнення суми

за участю

- позивача:Гордісова І.М. (довіреність від 17.10.2016)- відповідача-1:Наріжна К.С. (довіреність від 04.11.2016),

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (далі - боржник) звернулося у Господарський суд Дніпропетровської області із заявою про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/566/16 від 24.06.2016 про стягнення 554 688,96 грн. основного боргу, 42 125,96 грн. пені, 14 976,59 грн. інфляційних втрат, 2 872,22 грн. 3% річних, 9 230,46 грн. витрат по сплаті судового збору та 700 грн. боргу, стягнутого солідарно з відповідачів, таким, що не підлягає виконанню, та просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхром" (кредитора) безпідставно одержані 623 894,19 грн. за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №904/566/16 від 24.06.2016.

Заява мотивована тим, що між боржником та кредитором існують зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, в зв'язку з чим 23.06.2016, на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, боржником було направлено кредитору заяву № 17/1-5229 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 624 594,19 грн. Також в заяві вказано, що на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/566/16 від 24.06.2016, в межах виконавчого провадження № 51699076, боржником платіжним дорученням № 7161 від 25.07.2016 було перераховано 623 894,19 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2016 (суддя Рудь І.А.) вказану заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Науменко І.М., Вечірко І.О.) вищевказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви боржника відмовлено.

У касаційній скарзі боржник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідача-2 не використав наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи своєю ухвалою заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню на суму 624 594,19 грн. виходив з того, що перешкод для припинення зобов'язань на підставі статті 601 Цивільного кодексу України та частини 3-ї статті 203 Господарського кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, немає. Також стягуючи з кредитора безпідставно одержані 623 894,19 грн. за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №904/566/16 від 24.06.2016 місцевий суд дійшов висновків, що вказана сума коштів була одержана кредитором безпідставно.

Скасовуючи цю ухвалу місцевого господарського суду апеляційна інстанція свою постанову мотивувала тим, що підстави для визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/566/16 від 24.06.2016 таким, що не підлягає виконанню та для стягнення з кредитора безпідставно одержаних 623 894,19 грн. на підставі вказаного наказу суду, відсутні, оскільки боржником не надано доказів щодо вчинення дій, які б свідчили про повне виконання ним свого обов'язку перед кредитором за виконавчим документом у даній справі. Також апеляційним судом зазначено, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 904/602/16, яка в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для вирішення даного спору, встановлено відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою боржника.

Проте з такими висновками апеляційного господарського суду погодитися не можна виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" є боржником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхпром" в сумі 624 594,19 грн. за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №904/566/16 від 24.06.2016, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрніхпром" є боржником Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" в сумі 7 215 476,06 грн. за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №904/602/16 від 22.06.2016.

23.06.2016 Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхпром" заяву № 17/1-5229 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 624 594,19 грн.

Відповідно до приписів статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною першою статті 116 цього кодексу передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно зі статтею 117 вказаного кодексу господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Господарський суд ухвалою у разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Приписами статті 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо. Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). При цьому, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наслідком здійснення одностороннього правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Встановивши, що між Державним підприємством Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрніхпром" існують зустрічні однорідні вимоги на суму 624 594,19 грн., строк виконання яких настав, що вбачається із зазначених вище наказів суду про стягнення відповідних сум, суд першої інстанції правильно застосував положення статті 601 Цивільного кодексу України та виходив з того, що зобов'язання сторін на вказану суму боргу є припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Суд апеляційної інстанції цих висновків місцевого господарського суду не спростував.

При цьому чинне законодавство не містить обмежень для зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, стосовно будь-яких стадій судового процесу.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Моргуненко проти України" від 06.09.2007 наголошено, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.

Отже зарахування зустрічних однорідних вимог може бути здійснено як під час розгляду спору по суті, так і під час здійснення виконавчого провадження, тому висновки місцевого господарського суду про наявність правових підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, є правильними.

Разом з тим, не встановивши, що перераховані боржником у виконавчому провадженні кошти були отримані кредитором, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про стягнення ухвалою із Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхром" 623 894,19 грн. як безпідставно одержаних за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №904/566/16 від 24.06.2016, оскільки в платіжному дорученні №7161 від 25.07.2016 одержувачем коштів зазначено Ленінський відділ ДВС ММУЮ, а доказів отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрніхром" цих коштів, судом не наведено.

Посилання апеляційного суду на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 904/602/16, в якій встановлено відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою боржника та яка, як зазначено цим судом, в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для вирішення даного спору, є помилковими, оскільки у вказаній постанові були встановлені обставини відсутності підстав для проведення зарахування за іншою заявою боржника та на іншу суму коштів, а також судом було вказано про те, що сума вимог за заявою є спірною. При цьому судами не встановлено, що вказівка про спірність суми мала місце вже після видачі судових наказів на стягнення, що мало місце у даній справі.

Відповідно до приписів частини 1-ї статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції як така, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню в повному обсязі, а ухвала суду першої інстанції - в частині стягнення з кредитора на користь боржника 623 894,19 грн., як безпідставно одержаних за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №904/566/16 від 24.06.2016, а в решті ухвалу суду першої інстанції слід залишити в силі.

Як вже зазначалося вище, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Моргуненко проти України" від 06.09.2007 наголошено, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.

Таким чином оскільки, як вбачається із викладеного, спір, що розглянуто судами, виник внаслідок неправильних дій боржника, судові витрати із сплати судового збору, відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, належить покласти на боржника як на особу, внаслідок неправильних дій якої виник спір у справі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11110 ч.1, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі №904/566/16 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2016 у справі №904/566/16 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхром" на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" 623 894,19 грн. безпідставно одержаних за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №904/566/16 від 24.06.2016 скасувати і у задоволенні заяви у цій частині відмовити.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2016 у справі №904/566/16 залишити в силі.

Стягнути із Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрніхром" 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. витрат на сплату судового збору з апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.А. Кравчук