ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 904/2761/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року у справі № 904/2761/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 2 301 649,72 грн., 3% річних у сумі 395 069,66 грн. та 785 600,11 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого в січні 2013 року - червні 2015 року природного газу на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 року № 13/120-Б.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1 485 831,78 грн., 3% річних у сумі 314 215,68 грн. та 785 600,11 грн. інфляційних сум, а в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року (судді: Березкіна О.В., Дармін М.О., Чус О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права в частині стягнення пені, і тому просить прийняті ними рішення в цій частині скасувати, відмовивши у позові.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 23.11.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 04.01.2013 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Дніпрогаз" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-120-Б, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах договору (п.1.1. Договору з урахуванням додаткової угоди №8 від 22 грудня 2014 року).

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У пункті 3.4. договору сторони узгодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставною для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 4.1 договору купівлі-продажу природного газу кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця.

На виконання умов договору позивачем протягом січня - грудня 2013 року, січня - грудня 2014 року, січня - червня 2015 року було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 333 064 616,75 грн.

За умовами п.6.1. договору, в редакції додаткової угоди №3 від 28 квітня 2014 року, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу.

Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу виконав з порушенням строків.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1. договору умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі п.7.2. договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеня в розмірі 2 301 649,72 грн. за період з 20.02.2015 року по 17.08.2015 року.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 395 069,66 грн. за період з 20.02.2013 року по 17.08.2015 року та інфляційні втрати в розмірі 785600,11 грн. з лютого 2013 року по серпень 2015 року.

Відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення пені, інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з оплати одержаного природного газу.

Висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову мотивовано встановленням обставин прострочення виконання зобов'язання за договором в частині оплати поставленого газу, неправильним нарахуванням 3% річних та інфляційних сум, оскільки до розрахунку 3% річних було враховано дні оплати відповідачем заборгованості та нарахування інфляційних за кожний наступний місяць здійснено з урахуванням суми боргу, в яку вже включено інфляційні втрати за минулий місяць. До того ж, до вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних сум застосовано позовну давність.

За положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться в статі 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1. договору умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу виконав, але з простроченням строків оплати, передбачених умовами договору, а саме, п. 6.1.

При цьому посилання відповідача на прострочення кредитора в частині підписання акта приймання-передачі не приймаються до уваги, оскільки підписання актів є за своєю природою документальним оформленням (п. 3.3 Договору) юридичного факту приймання-передачі природного газу. Обов'язок відповідача оплатити поставлений природний газ виникає з факту приймання-передачі природного газу, а не з факту повернення підписаного акта.

На підставі п.7.2. договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеня в розмірі 2 301 649,72 грн. за період з 20 лютого 2015 року по 17 серпня 2015 року.

При вирішенні спору в частині стягнення пені суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач звернувся до суду із позовом 6 квітня 2016 року, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням строків позовної давності стягненню на користь позивача підлягає пеня в розмірі 1485831,78 грн. за період з 20 квітня 2015 року по 16 серпня 2015 року.

Проте з встановлених судами обставин вбачається, що у п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди №3 від 28.04.2014 сторони погодили здійснення покупцем поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки або ж у разі неповної оплати здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Оскільки під час розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставини зміни сторонами передбаченого вказаною умовою договору терміну виконання покупцем зобов'язання щодо поточної щомісячної оплати планових обсягів газу, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України воно підлягало виконанню саме у цей термін, відтак час прострочення оплати щодо окремих обсягів газу має обчислюватись з 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу.

Водночас за долученою до справи додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 року п. 7.2 договору викладено в іншій редакції, за якою у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (Розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 6.1 договору).

Однак, таку умову договору суди попередніх інстанцій не дослідили та ніякої правої оцінки їй не навели.

Зважаючи на те, що судові рішення у справі постановлені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що є порушенням вимог ст. ст. 43, 47 ГПК України, а передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, Вищий господарський суд України дійшов висновку про скасування оскаржених судових рішень в частині позову про стягнення пені та розподілу судових витрат з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

В решті оскаржені судові рішення, якими задоволено позов про стягнення 3% річних та інфляційних сум, грунтуються на всебічно та повно встановлених обставинах справи та вимогах закону.

Доводи касаційної скарги таких висновків судів обох інстанцій не спростовують.

Отже, рішення судів про задоволення позову про стягнення інфляційних сум та 3% річних є законними й обгрунтованими, і тому в цій частині підлягають залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року в частині позову про стягнення пені та розподілу судових витрат скасувати, і справу № 904/2761/16 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року залишити без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко