ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 904/10264/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представників сторін: позивача - Русанової В.В. дов. № 2043 від 25 жовтня 2016 року, відповідача - Матвєєвої Т.В. дов. № 52-16/65 від 24 грудня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2016 року у справі Господарського суду Дніпропетровської області за позовом ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до ПАТ "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 30 269 гривень 40 коп. плати за користування вагонами та 36 804 гривень 72 коп. збору за зберігання вантажу.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що з вини відповідача, яким несвоєчасно забиралися вагони на свою під'їзну колію, відбулася затримка вагонів на шляху прямування.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року позов задоволено повністю.

З ПАТ "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат" стягнуто на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 30 269 гривень 40 коп. плати за користування вагонами та 36 804 гривень 72 коп. збору за зберігання вантажу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року - без зміни.

У касаційній скарзі ПАТ "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2016 року, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заявник вважає, що позивачем не доведена наявність вини відповідача у затримці вагонів.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 28 листопада 2013 року між сторонами укладено договір №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (зі змінами, внесеними додатковими угодами), п. 1 якого сторони погодили, що згідно зі Статутом залізниць України, Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить відповідачу (власнику), що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Судами досліджений п. 5 договору, згідно якого передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу - 1,5 год.; маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу - 5,0 год.; маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу - 4,5 год.; передача розбірних поїздів - за повідомленнями. Повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим, прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Відповідно до п. 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг. Повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (п. 8 договору).

Пунктом 11 договору сторони погодили, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до пункту 15 договору власник колії сплачує залізниці плату, зокрема, за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

Строк дії договору - з 11 грудня 2013 року по 10 грудня 2018 року (п.20 договору).

Судами з'ясовано, що у липні 2015 року за накладною №47772033 залізницею прийнято до перевезення у власних вагонах вантаж (руда залізна огломераційна) на адресу одержувача - ПАТ "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат".

За наказом №304 від 4 липня 2015 року на шляху прямування вагони, що перевозились за накладною №47772033, було затримано через зайнятість колій станції призначення Кривий Ріг у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем на свою під'їзну колію.

Встановлено, що за цим фактом станцією затримки Кривий Ріг - Головний у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, п. 9 Правил зберігання вантажів складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №9 від 4 липня 2015 року, акт загальної форми ГУ-23 №3103 від 4 липня 2015 року.

За час затримки згідно відомостей ф. ГУ-46 №№ 20079202, 16079200, 12079192, 13079194, 13079193, 11079183, 11079182 позивачем нараховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 №09079030, які підписані відповідачем із запереченням: "З нарахованою сумою не згодні. Колії приймання були вільні прийняти поїзд".

ПАТ "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат" плату за користування вагонами у розмірі 30 269 гривень 40 коп. та збір за зберігання вантажу у сумі 36 804 гривень 72 коп. не сплатило.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до абзацу 3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Згідно п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до абз. 2 п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Згідно п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до п.п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вантажовласником вноситься плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Судами встановлений факт затримки вагонів на станції підходу до станції призначення через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - ПАТ "Південний Гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу та, у зв'язку з цим, правомірність нарахування відповідачу плати за користування вагонами і збір за зберігання вантажу.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що відповідачем не надано доказів на підтвердження повідомлення позивача про готовність забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення, не надано доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили всі істотні для справи обставини та прийшли до юридично вірного висновку про стягнення з відповідача 30 269 гривень 40 коп. плати за користування вагонами та 36 804 гривень 72 коп. збору за зберігання вантажу.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що акти загальної форми ф.ГУ-23 складені з порушенням вимог пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами спростовуються матеріалами справи, судом апеляційної інстанції досліджено, що вказані акти підписані відповідачем без заперечень.

Крім того, судом апеляційної інстанції підстано зазначено, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Тимчасової угоди та ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Щодо доводів заявника касаційної скарги про відсутність підстав для заміни ДП "Придніпровська залізниця" на його правонаступника ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" слід зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 утворено ПАТ "Українська залізниця". Додатком 1 до названої постанови затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено ПАТ "Українська залізниця". До нього, зокрема, увійшло ДП "Придніпровська залізниця"

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджений Статут ПАТ "Укрзалізниця", відповідно до п. 2 якого товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200. Пунктом 12 Статуту закріплено, що товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року відбулась державна реєстрація публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". До даних "про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" увійшло й ДП "Придніпровська залізниця". Регіональна філія "Придніпровська залізниця" значиться як відокремлений підрозділ юридичної особи ПАТ "Укрзалізниця".

Згідно витягу з протоколу №1 засідання ПАТ "Укрзалізниця" від 21 жовтня 2015 року датою початку фінансово-господарської діяльності ПАТ "Укрзалізниця" визначено 1 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

18 серпня 2015 року Міністерством інфраструктури України затверджений передавальний акт ДП "Придніпровська залізниця", відповідно до якого правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП "Придніпровська залізниця" після його реорганізації шляхом злиття переходить до ПАТ "Укрзалізниця".

1 грудня 2015 року комісією з реорганізації ДП "Придніпровська залізниця" та виконуючим обов'язки голови правління ПАТ "Укрзалізниця" складено заключний передавальний акт, в якому зазначено, що правонаступництво усіх прав та обов'язків переходять до ПАТ "Українська залізниця".

Відповідно до п. 2.1 Положення про регіональну філію "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" філія є відокремленим підрозділом товариства, яка не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені товариства та в його інтересах, здійснює делеговані товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства. Межі філії затверджуються рішенням правління товариства.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про заміну Державного підприємства "Придніпровська залізниця" його правонаступником ПАТ "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, а тому не можуть бути прийняті до уваги з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені ст. ст. 111-5 - 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7 - 111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова