ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 902/308/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Жукової Л.В., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 року (щодо кредиторських вимог ПАТ "Стрижавський кар'єр") у справі Господарського суду № 902/308/16 Вінницької областіза заявою доПриватного акціонерного товариства "Західукрвибухпром" Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрижавський граніт"провизнання банкрутом, В судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Стрижавський кар'єр"- Шитов О.С., Швидкий І.В.

ПАТ "Західвибухпром"- Орєхов Р.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2016 у справі № 902/308/16 (суддя Тісецький С.С.) приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" визнано по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю "Стрижавський граніт" кредитором із сумою вимог в розмірі 2 909 345,93 грн. основного боргу (четверта черга) та 2 756,00 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредитором (перша черга).

Постановою від 16 вересня 2016 року Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Юрчук М.І. - головуючий, Дужич С.П., Мамченко Ю.А.) ухвалу Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2016 року у справі № 902/308/16 щодо кредиторських вимог приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" скасував та прийняв нове рішення, яким кредиторські вимоги останнього відхилив.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" не підтверджуються у встановленому законом порядку відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Не погоджуючись з прийнятою у справі судом апеляційної інстанції постановою, скаржник приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2016 року, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2016 року щодо розгляду кредиторських вимог скаржника залишити в силі.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст.ст. 32, 36, 38, 39, 40, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про аудиторську діяльність".

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Стрижавський граніт" порушене Господарським судом Вінницької області ухвалою від 25 квітня 2016 року. Цією ж ухвалою суд увів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Шкоду Андрія Сергійовича.

Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Стрижавський граніт" здійснено 28 квітня 2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на виконання та в порядку встановленому ст. 23 Закону про банкрутство, в межах тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство звернулося з кредиторськими вимогами приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" на загальну суму 2 909 345,93 грн.

Свої вимоги до боржника приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" обґрунтовує наявністю заборгованості в сумі 2 909 345,93 грн. за неналежне виконання боржником договорів поставки гранітної продукції № 110212 від 03.02.2014, № 111114 від 30.11.2015 та договору купівлі-продажу № 167 від 24.10.2014.

На виконання вимог ст. 24 Закону про банкрутство, місцевий господарський суд зобов'язав заявника усунути порушення та подати документи в обґрунтування грошових вимог, а саме, первинну бухгалтерську документації (накладні, банківські виписки, тощо).

На вимогу суду кредитором ПАТ "Стрижавський кар'єр" були подані додаткові документи, які місцевий господарський суд визнав достатніми для підтвердження кредиторських вимог на заявлену кредитором суму та, відповідно, визнав останнього кредитором.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, вважає висновок суду першої інстанції щодо визнання кредиторських вимог ПАТ "Стрижавський кар'єр" передчасним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно з вказаною статтею грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

За правилами ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними та достатніми доказами, що їх підтверджують, а саме первинні документи, визначені законодавством про бухгалтерський облік, зокрема, договорами (угодами), накладними, рахунками, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт тощо, виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили. Непідтвердження грошових вимог кредитором належними та достатніми доказами може бути підставою для відмови господарським судом у визнанні грошових вимог такого кредитора.

В даному випадку, між кредитором та боржником виникли правовідносини, що випливають із договорів поставки та купівлі-продажу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, грошові вимоги кредиторів до боржника повинні бути підтверджені відповідними документами, які беззаперечно підтверджують існування відповідного грошового зобов'язання.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, кредитором не надано на підтвердження своїх вимог до боржника доказів існування грошового зобов'язання за зазначеними договорами у відповідності до чинного законодавства.

Зокрема, пунктом 4.13 договорів поставки сторони визначили, що товар, який поставляється за договорами, повинен супроводжуватися наступними документами: видаткова накладна, рахунок-фактура, залізнична накладна, сертифікат (паспорт якості), податкова накладна (крім випадків, коли постачальник виписує зведену податкову накладну).

Так до матеріалів справи надано кредитором лише видаткові накладні, в яких відсутнє посилання саме на виконання якого договору поставки вони видані, що не узгоджується з приписами закону та договорів.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, щодо порушення порядку укладення договору купівлі-продажу, оскільки кар'єрні дороги не можуть бути окремим предметом купівлі-продажу, а є невід'ємною частиною земель промисловості. Водночас, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про відсутність доказів у вигляді первинних бухгалтерських документів на підтвердження доводів скаржника про те, що предметом зазначеного договору купівлі-продажу є активи, до яких віднесені затрати на облаштування кар'єрних доріг.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. До того ж обов'язок щодо подання документів на підтвердження своїх вимог в силу норм ст. 23 Закону про банкрутство покладено на кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 34 та ч. 2 ст. 36 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з викладеного, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо відхилення вимог ПАТ "Стрижавський кар'єр".

Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене вище, оскаржувану постанову, якою відмовлено у визнанні кредиторських вимог приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2016 року у справі № 902/308/16 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді Л.В. Жукова

Б.М. Поляков