ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 5004/714/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Ірта", м. Луцькна постановувід 18.08.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5004/714/11 господарського суду Волинської областіпро банкрутствоприватного підприємства "Ірта"голова комітету кредиторів публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м. КиївліквідаторДуплика П.Г., м. Рівне

в судовому засіданні взяв участь представник

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"Семеняка В.В., довір.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 11.04.2011 порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Ірта" (далі - ПП "Ірта", боржник, скаржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Дуплику П.Г. та інше.

Постановою від 17.03.2015 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дуплику П.Г., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 25.08.2015 (суддя Слободян П.Р.) визнано поточну кредиторську вимогу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", кредитор) до боржника в сумі 9 294 625,04 грн. та конкурсну кредиторську вимогу до боржника в сумі 20 135 358,23 грн., як грошові вимоги четвертої черги задоволення, 1 218 грн. та 125 грн. витрати на оплату судового збору - перша черга задоволення.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 (судді: Крейбух О.Г. - головуючий, Демянчук Ю.Г., Тимошенко О.М.) у справі № 5004/714/11 за результатами розгляду апеляційної скарги директора ПП "Ірта" Кушнір Н.М. ухвалу від 25.08.2015 змінено в частині поточної кредиторської вимоги кредитора, а саме визнано поточні грошові вимоги кредитора до боржника в сумі 27 824 722,58 грн. як вимоги четвертої черги, 1218 грн. витрати на оплату судового збору, в решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, справу направити до апеляційного господарського суду для вирішення по суті.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство), ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначає, що судом не досліджувалися підстави виникнення заявленої кредитором поточної заборгованості до боржника, крім того заявлена сума поточних грошових вимог майже в два рази перевищує грошові вимоги, заявлені останнім на стадії розпорядження майном.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

З огляду на зміст абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство залучення судом до участі у справі інших осіб, які відсутні у визначеному Законом про банкрутство переліку, може мати місце тільки у випадках, передбачених цим Законом.

Разом з тим ч. 2 ст. 38 Закону про банкрутство визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута, власника майна банкрута, а керівник банкрута звільняється.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Як вбачається, постановою господарського суду Волинської області від 17.03.2015, ПП "Ірта" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дуплику П.Г. та зобов'язано його вчинити певні дії, а також встановлено, що з 17.03.2015 до останнього переходять права керівника (органів управління) банкрута.

Отже, в розумінні ч. 2 ст. 38 та п. 6 ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство директор боржника (заявник апеляційної та касаційної скарги) Кушнір Н.М. з моменту винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури втратив статус керівника боржника з 17.03.2015, а тому всі представницькі функції, у тому числі можливість вчинення процесуальних дії від імені боржника, перейшли до ліквідатора Дуплика П.Г., про що окремо зазначалося в постанові від 17.03.2015.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у директора боржника після визнання боржника банкрутом є лише право оскарження відповідної постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки остання безпосередньо стосується його прав та законних інтересів. Однак, в розумінні приписів ст.ст. 38, 41 Закону про банкрутство, директор боржника в межах ліквідаційної процедури позбавлений права вчиняти інші процесуальні дії з огляду на втрату статусу керівника боржника.

Як вбачається, у даній справі про банкрутство 19.11.2015 директором боржника Кушнір Н.М. до апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на ухвалу від 25.08.2015 про визнання поточних грошових вимог кредитора, при цьому оскаржуваною постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 вказану ухвалу розглянуто по суті в межах апеляційного провадження.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не встановлено жодних доказів у підтвердження статусу Кушнір Н.М. у даній справі про банкрутство, які б свідчили про те, що остання стосується його прав та законних інтересів, тоді як постановою від 17.03.2015, з поміж іншого, припинено повноваження органів управління боржника щодо управління ПП "Ірта" та розпорядження його майном, у тому числі припинено повноваження директора боржника Кушнір Н.М.

У зв'язку з чим, з моменту визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури Кушнір Н.М., в розумінні приписів ст. 1 Закону про банкрутство, не є учасником провадження у справі про банкрутство ПП "Ірта".

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що безпідставне, без належного обґрунтування та надання відповідного статусу, фактичне залучення особи до участі у справі про банкрутство, що відбулося у даному випадку, призводить до порушення прав боржника, кредиторів, а також інших учасників справи про банкрутство. Це пов'язано з тим, що, набувши статус учасника справи про банкрутство, відповідна особа згідно зі ст. 22 ГПК України отримує доступ до всіх матеріалів справи про банкрутство, у тому числі документів, які можуть містити комерційну таємницю.

Окрім іншого, така особа фактично набуває процесуальне право на оскарження як дій інших учасників справи про банкрутство, так і прийнятих у справі процесуальних документів, що і відбулося в межах цього провадження про банкрутство та як наслідок, призвело до істотного затягування розгляду цієї справи.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у скаржника процесуального права на оскарження судових рішень, як безпідставно залученої особи до участі у цій справі про банкрутство.

У зв'язку з чим судом апеляційної інстанції неправомірно здійснено перегляд ухвали суду першої інстанції за апеляційною скаргою директора ПП "Ірта" Кушнір Н.М.

Відтак, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржника - припиненню, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушене.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 1, 38, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 41, 80, 91, 106, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Ірта" задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 у справі № 5004/714/11 скасувати.

3. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства "Ірта" на ухвалу господарського суду Волинської області від 25.08.2015 у справі № 5004/714/11.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді Л.Й. Катеринчук В.Я. Погребняк