ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року Справа № 910/28356/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 р. (судді: Кропивна Л.В., Пашкіна С.А., Чорна Л.В.) у справі№910/28356/14 господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз"; 2. Публічного акціонерного товариства "ДОК-3"третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Київ"провизнання недійсним договоруза участю представників: від позивача Ковтун Т.О., довіреність №136 від 02.11.2015 р.від відповідача 1 Ткаченко В.М., довіреність б/н від 22.09.2015 р.від відповідача 2не з'явилисьвід третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз", Публічного акціонерного товариства "ДОК-3", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Київ" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги б/н від 27.11.2009 р.

Заявлені позовні вимоги вмотивовано тим, що в ухвалі Дарницького районного суду від 11.11.2013 р. у справі №753/17749/13-к встановлено факти, що свідчать про фіктивність вказаного правочину.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2015 р. у справі №910/28356/14 провадження у справі припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що спір, який розглядається в межах даної судової справи, за своїм предметом, підставами та сторонами тотожний із спором, який вирішено в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "ДОК-3" №910/12281/13.

Апеляційний господарський суд не погодився із наведеною позицією господарського суду першої інстанції щодо ідентичності вказаних спорів, а також вказав, що спір про визнання недійсним договору в межах справи №910/12281/13 ще не вирішено.

У зв'язку з цим, постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 р. у справі №910/28356/14 скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2015 р. та передано справу на розгляд до місцевого господарського суду.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду, Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі ухвалу господарського суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що, по-перше, на думку скаржника, його не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, в якому було прийнято оскаржувану постанову, а, по-друге, господарським судом апеляційної інстанції не враховано приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими передбачено, що всі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України №08.03-04/1057 від 06.11.2015 р., у зв'язку з перебуванням судді Круглікової К.С. на лікарняному, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №910/28356/14.

За результатами даного автоматизованого розподілу справу №910/28356/14 передано судді-доповідачу Ємельянову А.С.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати №05-05/2135 від 11.11.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Карабаня В.Я., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 р. у справі №910/28356/14 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Ємельянов А.С. - головуючий, судді Грек Б.М., Ковтонюк Л.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2015 р., касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 23.11.2015 р.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати №05-05/2295 від 20.11.2015 р., у зв'язку з виходом з відпустки судді Карабаня В.Я., для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 р. у справі №910/28356/14 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Карабань В.Я. - головуючий, судді Ємельянов А.С., Ковтонюк Л.В.

В судове засідання 23.11.2015 р. з'явились представники позивача та відповідача 1.

Представники відповідача 2 та третьої особи у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача 2 та третьої особи.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 р. та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити без змін оскаржувану постанову.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача 1, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. Вказане, зокрема, роз'яснено в п. 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р.

Таким чином, припиняючи провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд мав встановити наявність рішення господарського суду або іншого органу, прийнятого у справі:

- між тими ж сторонами;

- про той же предмет;

- з тих же підстав.

Крім того, дане рішення має бути таким, що не змінено і не скасовано, а набрало законної сили.

Одночасно, ст. 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі.

В свою чергу, в п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, припиняючи провадження у даній справі, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2015р. у справі №910/12281/13, тобто в межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "ДОК-3", вирішено спір між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

Проте, апеляційний господарський суд не погодився з наведеним висновком господарського суду першої інстанції, у зв'язку з чим скасував ухвалу господарського суду міста Києва від 11.06.2015 р. у справі №910/28356/14 та передав справу на розгляд місцевого господарського суду.

Так, апеляційним господарським судом встановлено, що в межах справи №910/12281/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "ДОК-3" ліквідатор боржника звернувся до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги б/н від 27.11.2009 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "ДОК-3" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз".

Отже, предмети спору у справі №910/12281/13 та у справі №910/28356/14 є ідентичними - визнання недійсним договору про відступлення права вимоги б/н від 27.11.2009 р.

Однак, як вірно визначено господарським судом апеляційної інстанції, склад сторін та підстави позову у вказаних справах є різними.

Сторонами у справі №910/12281/13 є: позивач - Публічне акціонерне товариство "ДОК-3" та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз". В свою чергу, позивачем у справі №910/28356/14 є Комунальне підприємство "Київський метрополітен", а відповідачами - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" та Публічне акціонерне товариство "ДОК-3".

Разом з цим, підставою недійсності договору у справі №910/12281/13 позивачем визначено його підписання з боку Відкритого акціонерного товариства "ДОК-3" головою правління без погодження із спостережною радою товариства, тобто з перевищенням своїх повноважень.

У даній судовій справі позов заявлено позивачем на підставі того, що оспорюваний договір є фіктивним, що встановлено в ухвалі Дарницького районного суду у справі №753/17749/13-к від 11.11.2013 р.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції про помилковість застосування місцевим господарськими судом приписів п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як вірно зауважено апеляційним господарським судом, постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015 р. у справі №910/12281/13 скасовано судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд.

При цьому, не спростовують законності та обґрунтованості прийнятої апеляційним господарським судом постанови і посилання скаржника на те, що відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Справа №910/12281/13 про визнання банкрутом Публічного акціонерного товариства "ДОК-3", як і справа №910/28356/14 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги б/н від 27.11.2009 р., мають бути розглянуті одним господарським судом, а саме господарським судом міста Києва.

В свою чергу, судовою колегією господарського суду касаційної інстанції відхиляються твердження заявника про неповідомлення його належним чином про час і місце судового засідання, в якому було винесено оскаржувану постанову, як такі, що не підтверджуються наявними матеріалами справи, з яких вбачається, що відповідна ухвала була вчасно направлена господарським судом на належну адресу відповідачу 1.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, господарський суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята при повному з'ясуванні фактичних обставин справи, у відповідності з нормам процесуального права, у зв'язку з чим не вбачається підстав для її зміни чи скасування. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що не спростовуються правомірності оскаржуваного судового акту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 р. у справі №910/28356/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк