ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року Справа № 902/186/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішеннягосподарського суду Вінницької області від 02.06.2015 р. (судді: Білоус В.В., Мельник П.А., Банасько О.О.) та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 р. (судді: Маціщук А.В., Гулова А.Г., Петухов М.Г.) у справі№902/186/15 господарського суду Вінницької області за позовомПублічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"доСлужби автомобільних доріг у Вінницькій області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство енергетики та вугільної промисловості Українитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1.Міністерство інфраструктури України; 2.Державне агентство автомобільних доріг України прозобов'язання укласти договір на експлуатацію єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними підприємствами) від 12.01.2015 р. №15010002209за участю представників від позивачаПопова Л.І., довіреність №2405 від 29.12.2014 р.від відповідачане з'явились від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачане з'явились від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаВолошина Я.Л., довіреність №10152/15/10-15 від 11.09.2015 р.від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.06.2015 р. у справі №902/186/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 р., відмовлено у позові Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства інфраструктури України та Державного агентства автомобільних доріг України про зобов'язання укласти договір на експлуатацію єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними підприємствами) №15010002209 від 12.01.2015 р.

Вказані судові рішення обґрунтовано недоведеністю факту перебування у власності відповідача частини газопроводу, про експлуатацію якої позивач вимагає укласти договір.

Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Скаржник, зокрема, зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про те, що відповідач не може набути цивільних прав та обов'язків, як замовник за спірним договором.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати №05-05/2136 від 11.11.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Карабаня В.Я., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "УКТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКТРАНСГАЗ" на рішення господарського суду Вінницької області від 02.06.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 р. у справі №902/186/15 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Ємельянов А.С. - головуючий, судді Грек Б.М., Ковтонюк Л.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2015 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКТРАНСГАЗ" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 23.11.2015 р.

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати №05-05/2294 від 20.11.2015 р., у зв'язку з виходом з відпустки судді Карабаня В.Я., для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "УКТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКТРАНСГАЗ" на рішення господарського суду Вінницької області від 02.06.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 р. у справі №902/186/15 сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в наступному складі: суддя Карабань В.Я. - головуючий, судді Ємельянов А.С., Ковтонюк Л.В.

В судове засідання 23.11.2015 р. з'явились представники позивача та третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представники відповідача, третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача, третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 02.06.2015 р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, при будівництві ділянки автомобільної дороги М-21 "Житомир - Могилів - Подільський" (через Вінницю) в обхід м. Калинівка Вінницької області Службою автомобільних доріг за погодженням Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" проведено перенесення (переустрій) ниток магістральних газопроводів, про що свідчить акт готовності об'єкта до експлуатації від 10.11.2010 р.

В подальшому, відбувалося листування сторін щодо безоплатної передачі відповідачем позивачеві перенесеної ділянки магістрального газопроводу. Однак, відповідна передача так і не відбулася.

За таких обставин, позивач звернувся до відповідача листом №38/3-01 від 12.01.2015 р., в якому виклав пропозицію укласти договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи на основі Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними підприємствами), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №228 від 07.03.2013 р.

До вказаного листа позивачем було додано два примірники проекту договору №1501000229 від 12.01.2015 р.

За умовами зазначеного проекту договору замовник має передати виконавцю в експлуатацію складові єдиної газотранспортної системи, які призначені для транзитного, міждержавного, міжрегіонального транспортування природного газу (надалі "об'єкт"). Під складовими (об'єктом) розуміється об'єкт газопостачання, наданий відповідачем для експлуатації позивачем, що перебуває у власності відповідача. Надання послуг з експлуатації об'єкта включає здійснення позивачем комплексу технічних заходів, необхідних для забезпечення транспортування природного газу, виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження та поточного ремонту. Надання послуг, робіт здійснюється за умови наявності у відповідача документів, що підтверджують право власності на об'єкт, а також виконавчо-технічної документації на об'єкт згідно з вимогами нормативно - правових актів, акта розмежування меж балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, відповідності об'єктів газопостачання Правилам технічної експлуатації та вимогам Правил безпеки. Вказані умови, зокрема, викладено в п.1.1, 1.2, 1.3, 1.5 проекту договору.

У відповідь на лист №38/3-01 від 12.01.2015 р. Служба автомобільних доріг у Вінницький області повідомила позивача, що згідно з Положенням про Службу автомобільних доріг у Вінницький області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України №12 від 02.11.2011 р., відповідач володіє, користується та розпоряджається майном за погодженням Державного агентства автомобільних доріг України. У зв'язку з цим, відповідач звернувся до Державного агентства автомобільних доріг України про надання дозволу на укладення договору відносно державного майна.

На думку позивача, дана позиція відповідача призвела до того, що з 2010 року і до цього часу не вирішено питання про передачу спірної ділянка газопроводу у власність, господарське відання чи користування газотранспортному підприємству, а відповідач не може самостійно забезпечити надійну і належну експлуатацію та технічне обслуговування об'єктів магістрального газопроводу.

Вказане стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" з позовною заявою, що розглядається в межах даної судової справи.

Приписами п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)" №228 від 07.03.2013 р. зобов'язано власників складових Єдиної газотранспортної системи України та газотранспортним і газорозподільним підприємствам, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) у місячний строк з дати набрання чинності цієї постанови.

Таким чином, відповідно до приписів чинного законодавства, укладення договорів на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами є обов'язковим. При цьому, такі договори мають укладатись на основі типового договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

В свою чергу, особливості укладення господарських договорів на основі типових договорів визначені в ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України, нормами якої передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей із підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у двадцятиденний строк розбіжності, що залишилися неврегульованими, до суду, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

З аналізу змісту наведених правових норм колегія суддів Вищого господарського суду України вбачає, що приймаючи судові рішення у справі №902/186/15, місцевий та апеляційний господарські суди повинні були встановити наявність обставин, які відповідно до приписів чинного законодавства є підставами для укладення договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України та визначити відповідність дій позивача та відповідача законодавчо встановленому порядку укладення даного договору на основі типового договору.

Згідно з п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)" №228 від 07.03.2013 р. замовником за вказаним договором має бути власник складових Єдиної газотранспортної системи України.

Однак, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що Служба автомобільних доріг у Вінницькій області не є і не може бути власником складової магістрального газопроводу. Вказане, зокрема, підтверджується Положенням про Службу автомобільних доріг у Вінницький області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України №12 від 02.11.2011 р., а також, копією обліку основних засобів відповідача, з якої вбачається відсутність в оперативному управлінні (власності) останнього складової магістрального газопроводу.

Зважаючи на вказані обставини, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для набуття Службою автомобільних доріг у Вінницькій області цивільних прав та обов'язків замовника за договором на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України.

Одночасно, місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено запропонований позивачем відповідачу проект договору, у зв'язку з чим встановлено, що в ньому відсутні будь-які визначення найменування об'єкту, його місцезнаходження, протяжність (км), вартість тощо. При цьому, відповідно до п. 1.2 типового договору, істотною умовою даного договору є об'єкт газопостачання - складова Єдиної газотранспортної системи, надана замовником для експлуатації виконавцем, що перебуває у власності замовника, - вказаний в додатку 1 до цього договору.

Таким чином, позивачем було надано на розгляд відповідача проект договору, що не містить всіх істотних умов, чим порушено порядок укладання господарських договорів, визначений ст. 179, 181, 184 Господарського кодексу України.

Вказана обставина вірно встановлена господарськими судами попередніх інстанцій та розцінена ними, як одна з підстав для відмови в позові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст. ст. 33, 34, 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, є непереконливими та такими, що спростовуються виключно переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень господарського суду касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 02.06.2015 р. у справі №902/186/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк