ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 922/4963/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Енергооблік" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. у справі господарського суду№922/4963/14 Харківської області за позовомдержавного підприємства "Криворізька теплоцентраль"доприватного акціонерного товариства "Енергооблік" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 1 594 148,56 грн. Бібленко І.В. дов.№1527/01 від 06.04.2015 Середенко Р.В. дов. б/н від 17.09.2015В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Енергооблік" про стягнення 1594148,56грн. з яких: сума попередньої оплати у розмірі 1248100,01грн., 99848,00грн. 8 % штрафу за прострочення поставки, 149772,00грн. пені, штрафні санкції за користування чужими коштами у сумі 96428,55грн. та судовий збір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.01.2015 (суддя Жиляєв Е.М.) позов задоволено частково: стягнуто з ПрАТ "Енергооблік" на користь державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" 99848,00грн. штрафу, 1996,96грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не заявлені вимоги про повернення отриманої передоплати, договір поставки є діючим, право позивача на повернення суми попередньої оплати відповідачем не порушувалося. В частині стягнення штрафу за порушення умов договору щодо строку поставки товару позовні вимоги є обґрунтованими, а пеня та штрафні санкції за користування чужими грошовими коштами умовами Договору не передбачені, тому не підлягають задоволенню.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 (судді Могілевкін Ю.А., Пушай В.І., Істоміна О.А.) за апеляційною скаргою державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2015 частково скасоване в частині відмови від стягнення основного боргу попередньої оплати та стягнуто з ПрАТ "Енергооблік" на користь ДП "Криворізька теплоцентраль" 1248100,01грн. попередньої оплати на підставі ч.2 ст.693 ЦК України, яка передбачає право покупця вимагати від продавця, який одержав попередню оплату та не передав товар у встановлений строк, вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Енергооблік" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить частково скасувати оскаржувану постанову та припинити провадження по справі в частині стягнення 1248100,01 грн. попередньої оплати. В частині стягнення 99848,00 грн. штрафу за прострочення поставки судові рішення касатором не оскаржуються.

Касаційна скарга вмотивована тим, що на стадії апеляційного провадження боржник ПрАТ "Енергооблік", а саме 18.05.2015 виконав свої зобов'язання по договору та поставив товар повністю, а позивач ДП "Криворізька теплоцентраль" прийняв виконання, що не було враховано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Криворізька теплоцентраль" підтверджує поставку 18.05.2015 відповідачем та приймання позивачем-покупцем всього товару, повідомляє, що у відповідача не залишилось невиконаних зобов'язань по договору, не заперечує проти доводів касаційної скарги в частині припинення провадження у справі щодо стягнення суми попередньої оплати 1248100,01грн.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 18.03.2014 між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Енергооблік" (постачальник) укладений договір поставки №44, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця обладнання у відповідності до специфікації (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до договору покупець зобов'язався від дати підписання договору на протязі 30 банківських днів здійснити 100% попередню оплату вартості товару, перерахувати 2226600,01грн.

Пунктом 1.4. договору передбачено зобов'язання постачальника здійснити поставку товару протягом 75 днів з моменту отримання попередньої оплати.

Згідно з п.7.1 договору, у разі якщо у сторін на момент закінчення дії договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання і не задоволенні законні вимоги, дія договору продовжується у відношенні таких зобов'язань до задоволення законних вимог.

На виконання умов договору покупець ДП "Криворізька теплоцентраль" перерахувало продавцю ПрАТ "Енергооблік" грошові кошти на загальну суму 2226600,01грн. у встановлений договором термін.

Згідно з умовами договору постачальник зобов'язався здійснити поставку товару у термін до 16.06.2014, проте постачальник-відповідач частково здійснив поставку товару на суму 978500,00грн., що підтверджується видатковими накладними №149 від 08.06.2014 та №175 від 04.08.2014, тобто частково після настання строку поставки, передбаченого договором.

Таким чином вартість недопоставленого товару складала 1248100,01грн.

Згідно з п.6.3.1 Договору в разі порушення постачальником строку поставки товару, визначеного в п.1.4 договору, постачальник сплачує покупцю від вартості непоставленого або не своєчасно поставленого товару штраф в розмірі 8 % від вартості не поставленого товару.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення попередньої плати у розмірі 1248100,01грн., 99848,00грн. 8 % штрафу, 149772,00грн. пені та штрафних санкції за користування чужими коштами у сумі 96428,55грн.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не заявлені вимоги про повернення отриманої передоплати, договір поставки є діючим, відповідно, право позивача на повернення суми попередньої оплати відповідачем не порушувалося, матеріали справи свідчать про те, що обираючи з передбачених ч.2 ст.693 ЦК України вимог, а саме передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, позивач заявляв вимоги передання оплаченого товару.

В частині стягнення 99848,00грн. штрафу за порушення умов договору щодо строку поставки товару позовні вимоги є обґрунтованими, а пеня та штрафні санкції за користування чужими грошовими коштами умовами Договору не передбачені, тому не підлягають задоволенню.

З таким висновком частково не погодився суд апеляційної інстанції, який у відповідності із ст.101 ГПК України повторно розглядав справу за наявними у справі і додатково поданими доказами.

При цьому апеляційний суд підставно виходив з приписів ст.712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вказана норма кореспондується із ст.265 Господарського кодексу України.

Судами встановлено, що ДП "Криворізька теплоцентраль" повністю виконало свої зобов'язання за договором, а саме від дати підписання договору на протязі 30 банківських днів здійснило 100% попередню оплату вартості товару.

Проте, відповідач ПрАТ "Енергооблік" частково здійснило поставку товару лише на суму 978500,00грн., до того ж з порушенням строків поставки, передбачених договором. Передбачене п.1.4 Договору зобов'язання постачальника здійснити поставку товару протягом 75 днів з моменту отримання попередньої оплати згідно з п.2.3.1 договору відповідачем порушено.

Остаточна поставка товару відповідно до умов договору повинна була відбутися у строк до 16.06.2014р.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що доказів поставки товару матеріали справи не містять, і зазначений факт відповідачем не спростовано, тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми попередньої оплати в розмірі 1248100,01грн. підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України таку постанову суду апеляційної інстанції вважає помилковою, винесеною 08.06.2015 без врахування того, що на стадії апеляційного провадження, а саме того, що боржник ПрАТ "Енергооблік" 18.05.2015 виконав свої зобов'язання по договору та поставив товар повністю, а позивач ДП "Криворізька теплоцентраль" прийняв виконання (т.1 а.с.175-178, а.с.187), тобто на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції фактично був відсутній предмет спору в частині стягнення суми 1248100,01грн. попередньої оплати.

Про фактичне врегулювання спору між сторонами зазначено ПрАТ "Енергооблік" в касаційній скарзі, а у відзиві на касаційну скаргу ДП "Криворізька теплоцентраль" підтвердило поставку 18.05.2015 продавцем-відповідачем та приймання покупцем-позивачем всього товару, та не заперечує проти доводів касаційної скарги в частині припинення провадження у справі щодо стягнення суми попередньої оплати 1248100,01грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду, керуючись приписами ст.3 ЦК України щодо справедливості, добросовісності і розумності та правами, наданими суду касаційної інстанції пунктом 4 статті 1119 ГПК України, вважає за можливе частково скасувати Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 в частині стягнення суми 1248100,01грн. попередньої оплати та в цій частині припинити провадження по справі у зв'язку із відсутністю предмета спору.

В частині задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог про стягнення 99848,00грн. штрафу за порушення умов договору щодо строку поставки товару та відмови у стягненні пені та штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами, які умовами Договору не передбачені, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується та зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення санкцій вирішені у цілковитій відповідності із нормами матеріального та процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то стаття 49 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача ПрАТ "Енергооблік", який несвоєчасно виконав постачання продукції в повному обсязі за договором, тому у відповідності із ст.49 ГПК України незалежно від результатів розгляду справи судовий збір покладається на відповідача.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Енергооблік" та скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення суми 1248100,01грн. і припинення провадження в скасованій частині.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Енергооблік" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 у справі № 922/4963/14 господарського суду Харківської області скасувати в частині стягнення з ПрАТ "Енергооблік" на користь державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" 1248100,01грн. попередньої оплати і припинити провадження по справі в скасованій частині.

В іншій частині Рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2015 та Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 у справі № 922/4963/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова