ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 921/155/15-г/8 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду Тернопільської

області від 22.04.2015 року

та постанову Львівського апеляційного господарського

суду від 06.07.2015 року

у справі № 921/155/15-г/8

господарського суду Тернопільської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

Комерційний банк "ПриватБанк"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача - ОСОБА_6

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 26 000 грн. заборгованості за кредитом, 11 907,41 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 5 602,11 грн. пені, 2 604,38 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору банківського обслуговування б/н від 22.10.2013 року, що виникла станом на 01.12.2014 року.

В подальшому позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені на 300 грн. у зв"язку з частковим погашенням її останнім.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.04.2015 року (суддя Гирила І.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року (судді: Давид Л.Л., Гриців В.М., Кордюк Г.Т.), позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 26 000 грн. заборгованості за кредитом, 11 907,41 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 5 302,11 грн. пені, 2 604,38 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору.

В касаційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові акти попередніх інстанцій.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 22.10.2013 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (відповідачем) підписано з ПАТ КБ "Приватбанк" (позивачем) заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та заяву на відкриття рахунку, відповідно до яких банк відкрив відповідачу в національній валюті поточний рахунок № НОМЕР_2. Підписавши вказані документи, відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua), Тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Також відповідач засвідчив згоду на ведення з ПАТ КБ "ПриватБанк" документообігу, у тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг. Своїм підписом клієнт приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Сторони погодили, що відносини між банком та відповідачем можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/погодженням по банківському обслуговуванню з останнім через wеb-сайт банку (www.pb.ua, або інший інтернет - / SMS - ресурс, вказаний банком). Крім того, даною заявою погоджено, що при укладенні договорів і додаткових угод до них банк і клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори й угоди до них від імені банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання.

Умови кредитування рахунку передбачені п. 3.2.1. Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, якими, зокрема, встановлено вид та мету надання кредиту, порядок його видачі та погашення (підпункти 3.2.1.1.3, 3.2.1.4.7., 3.2.1.4.8), умови щодо визначення кредитного ліміту (підпункти 3.2.1.1.5-3.2.1.1.7), строк користування кредитом (пп. 3.2.1.1.11, 3.2.1.6.1.), строк повернення кредиту (пп.3.2.1.1.8.), розмір, порядок розрахунку та сплати процентів за користування кредитом ( пп.3.2.1.1.12, 3.2.1.4.1 - 3.2.1.4.3, 3.2.1.4.9), права й обов"язки сторін (пп.3.2.1.2), відповідальність сторін (пп.3.2.1.5).

Відповідно до пп. 3.18.1.1., 3.18.1.3 Умов і Правил, в редакції чинній на момент підписання заяви, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди. Аналогічні положення містяться у п.п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.3 Умов і Правил, чинних з 01.07.2014 р.

Пунктом 3.18.1.6. Умов і Правил, в редакції чинній до 01.07.2014 р., та п.3.2.1.1.6 Умов і Правил, в редакції чинній з 01.07.2014 р., передбачено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно п. 3.18.1.8 Умов і Правил, в редакції чинній до 01.07.2014 р., та п.3.2.1.1.8 Умов і Правил, в редакції чинній з 01.07.2014 р., проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відтиском печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк / інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", банк на власний розсуд має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному використанні клієнтом обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", проведення платежів клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той же строк.

Пунктом 3.18.1.11. Умов і Правил, в редакції чинній до 01.07.2014 р., та п.3.2.1.1.11 Умов і Правил, в редакції чинній з 01.07.2014 р., встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку).

Відповідно до пп. 3.18.2.2.2, 3.18.2.2.3 та 3.18.2.2.5 Правил, чинних на момент підписання заяви, клієнт зобов'язався проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Правилами.

Згідно пп.3.2.1.4.1.3 Умов і Правил, чинних з 01.07.2014 р., у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

На виконання вимог договору Умов та Правил надання банківських послуг банком на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_2 встановлено кредитний ліміт в сумі 24 000 грн. - з 23.10.2013 р., 26 000 грн. - з 05.12.2013 р. та 26 000 грн. - з 01.03.2014 р., про що свідчать довідка банку №08.7.0.0.0/411212134549 від 12.12.2014 р. та банківська виписка.

За період з 02.10.2013 р. по 01.12.2014 р. відповідач користувався кредитним лімітом, однак належним чином свої зобов'язання за договором не виконував, кредит не погашав, у зв'язку з чим з станом на 04.03.2014 р. борг склав 26 000 грн.

Претензія банку про наявність заборгованості станом на 29.09.2014 р., а саме: 26 000 грн. - за кредитом, 9 359,41 грн. - за відсотками, 1 902,38 грн. - по комісії за користування кредитом та 3 856,20 грн. - пені, залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов договору щодо сплати кредиту, відсотків за ним, комісії за користування та пені.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав на відсутність правових підстав для стягнення заявленої суми боргу по кредиту, процентах, пені, комісії, посилаючись на відсутність укладеного між ним та ПАТ КБ "Приватбанк" кредитного договору і банківського поточного рахунку. Також відповідач заперечував підписання ним Умов та Правил надання банківських послуг, зазначивши, що надана позивачем копія "Умов та правил надання банківських послуг" не може вважатися складовою частиною договору банківського обслуговування б/н від 22.10.2013 року. Крім того, у заяві на відкриття поточного рахунку відсутня домовленість сторін щодо суми кредитного ліміту, розміру процентної ставки, порядку надання кредиту, порядку/строки погашення кредиту та сплати процентів, мети кредиту.

ПАТ КБ Приватбанк", в свою чергу, спростував доводи відповідача, посилаючись на те, що, підписавши заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в порядку діючого законодавства, клієнт засвідчив згоду на ведення з банком документообігу, у тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг. Підписавши Умови і Правила надання банківських послуг, клієнт приєднався та зобов"язався виконувати викладені в них умови.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, обгрунтовано вказав на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів, процентів та комісії за ними та обов"язок останнього, передбачений приписами цивільного законодавства, сплатити банківській установі заявлену суму боргу.

При цьому, суди першої й апеляційної інстанцій, погоджуючись з наявністю факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, правильно вказали на порушення останнім норм ст.ст. 525, 526, 1048, 1054, 1067 ЦК України.

За приписами статті 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

У статті 181 цього ж Кодексу визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що відповідач після підписання заяви від 22.10.2013 року приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів Банку", суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що між сторонами у справі укладено договір банківського обслуговування від 22.10.2013 року, який є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, у тому числі щодо встановлення кредитного ліміту.

Відповідно до розділу 1 Умов та Правил, розміщених на web-сайті банку www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Як зазначалось вище, позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 26 000 грн.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За приписами статті 1069 цього ж Кодексу, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 1049 цього ж Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містяться в статті 193 ГК України.

Згідно статті 530 цього ж Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Також стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов"язковість виконання сторонами умов договору.

Разом з тим, в порушення вищезазначених норм, відповідачем не виконано обов"язку щодо перерахування коштів позивачу у встановлений строк.

Відтак, суди першої й апеляційної інстанцій, встановивши факт безпідставного невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо повернення кредитних коштів, правильно застосували положення вищевказаних статей цивільного законодавства та дійшли вірного висновку про відсутність обставин, за яких можливе звільнення відповідача від обов"язку виконання договірних зобов"язань.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування від 22.10.2013 року, з урахуванням Умов та Правил надання банківських послуг, здійснив прострочення повернення кредитних коштів і сплату процентів та комісії за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 26 000 грн., 11 907,41 грн. - заборгованість за процентами, 2 604,38 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом.

Вказані обставини відповідачем під час розгляду справи в місцевому та апеляційному судах не спростовані належними і допустимими доказами.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 цього ж Кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 3.18.5.1., п. 3.2.1.5.1 та п. 3.18.4.1.3 Умов і правил, в редакції чинній з 01.07.2014 р., при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту винагороди (комісії) клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

П. 3.18.5.4 Умов і Правил, в редакції чинній до 01.07.2014 р. та п. 3.2.1.5.4 Умов і правил в редакції чинній з 01.07.2014 р., визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Врахувавши викладене та встановивши факт порушення відповідачем зобов'язань з повернення кредиту і процентів за користування кредитними коштами згідно з договором про банківське обслуговування від 22.10.2013 року, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку суми пені, з урахуванням її часткового погашення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 302,11 грн. є обґрунтованою.

Доводи касаційної скарги про те, що даний договір не підписувався ОСОБА_4, як суб"єктом підприємницької діяльності, спростовуються заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, засвідченою відтиском печатки із зазначенням: "фізична особа - підприємець ОСОБА_4 НОМЕР_1".

Крім того, посилаючись на неодноразове користування відповідачем цим кредитом судом першої й апеляційної інстанцій правильно спростовані твердження скаржника про те, що Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 не було відомо про суму встановленого ліміту.

Таким чином, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року у справі № 921/155/15-г/8 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко