ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 911/5529/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий),

Вовк І.В. (доповідач),

Нєсвєтова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року у справі № 911/5529/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" про стягнення пені, інфляційних сум та 3% річних,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення пені в сумі 63 752,50 грн., 3% річних в сумі 29 398,69 грн. та 122 501,54 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленого у січні-жовтні 2013 року природного газу за договором від 29.12.2012 року № 13/2005-ТЕ-17.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.05.2015 року (суддя Мальована Л.Я.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 63 752,50 грн., 3% річних в сумі 29 398,69 грн. та 122 501,54 грн. інфляційних сум.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року (судді Дикунська С.Я., Алданова С.О., Коршун Н.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною, і тому просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 29.12.2012 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2005-ТЕ-17, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця в 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах Договору.

За п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 795 тис. м3.

Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору передбачено, що ціна (граничний рівень цін) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ); ціна за 1000 м3 природного газу становить 1091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 м3 природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Пунктом 5.5 договору визначено, що загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 867 345 грн., крім того ПДВ - 173 469 грн., разом з ПДВ - 1 040 814 грн.

У відповідності до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставки газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав в 2013 році, а відповідач отримав природний газ на суму 873 092,37 грн., про що свідчать акти приймання-передачі природного газу.

Відповідач у порушення своїх зобов'язань не розрахувався за поставлений природний газ у строки, передбачені договором.

На виконання Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30 між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Управлінням фінансів Тетіївської райдержадміністрації, Тетіївською районною державною адміністрацією, КП КОР "Тетіївтепломережа" та НАК "Нафтогаз України" укладено договори про організацію взаєморозрахунків від 14.02.2014 року № 229/30 та від 09.10.2014 року та № 732/30.

На підставі п. 8 договорів КП КОР "Тетіївтепломережа" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 295 156,03 грн. та 577 936,34 грн. відповідно для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 29.12.2012 року № 13/2005-ТЕ-17 за 2013 рік.

Відповідно до п. 11 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язались, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно з п. 16 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

На виконання договорів про організацію взаєморозрахунків в рахунок погашення заборгованості за договором від 29.12.2012 року № 13/2005-ТЕ-17 відповідач перерахував 295 156,03 грн. згідно з платіжним дорученням від 01.04.2014 року № 19 та 577 936,34 грн. згідно з платіжним дорученням від 16.10.2014 року № 23, а всього 873 092,37 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних сум у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу за січень-жовтень 2013 року.

Суд першої інстанції дійшовши висновку про задоволення позову про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних сум, виходив з наявності правових підстав для їх стягнення, оскільки договорами про організацію взаєморозрахунків не змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу.

Висновок суду апеляційної інстанції про скасування рішення місцевого господарського суду та відмову в позові мотивовано відсутністю підстав для застосування штрафних санкцій у вигляді пені та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з проведенням розрахунків за поставлений природний газ у порядку та строки, визначені договорами про організацію взаєморозрахунків.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, укладенням договорів про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 29.12.2012 року № 13/2005-ТЕ-17.

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених 7.2 договору купівлі-продажу природного газу та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків і відповідно до п. 16 яких сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору (наведену правову позицію у подібних правовідносинах викладено в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 16.09.2014 року у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23.09.2014 року у справі № 5011-35/1271-2012, від 30.09.2014 року від 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 30.09.2014 року у справі № 922/2339/13, від 01.07.2015 року у справі № 924/1230/14).

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини проведення остаточного розрахунку за поставлений у 2013 році природний газ за договором від 29.12.2012 року № 13/2005-ТЕ-17 у порядку та строки, визначені договорами про організацію взаєморозрахунків від 14.02.2014 року № 229/30 та від 09.10.2014 року та № 732/30, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для стягнення пені, передбаченої договором поставки природного газу, та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

До того ж, позивачем не наведено, які оплати було здійснено поза межами проведених взаєморозрахунків за прострочення яких мало бути нараховано пеню, 3% річних та інфляційні суми.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року - без змін.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова