ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 911/1741/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"на постанову та на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 Господарського суду Київської області від 23.04.2015 (про розгляд скарги на дії державного виконавця)у справі № 911/1741/14 Господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Енергія Т"до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"простягнення 9 253 320, 97 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаАвгустинович Р.В.- - відповідачаСтаровойтова Ю.Ю.- ДВСне з'явився

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2015 року Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" звернулося до Господарського суду Київської області із скаргою на дії органів Державної виконавчої служби, в якій просило суд визнати незаконними та протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Черток О.Ф. щодо винесення постанов про арешт коштів боржника від 12.08.2014, від 12.12.2014, 13.03.2015, 25.03.2015, 08.04.2015 та 21.04.2015 ВП № 44372649 на поточні та спеціальні рахунки в установах банку; скасувати вказані постанови про арешт коштів боржника; визнати незаконними та протиправними дії державного виконавця щодо накладення арешту на поточні рахунки підприємства, відкриті в ПАТ "Приватбанк", та стягнення коштів згідно вимоги від 16.01.2015р. в сумі 198 161,75 грн., в сумі 339 430,58 грн. та в сумі 409,38 грн. з даних рахунків; визнати незаконними та протиправними дії державного виконавця щодо накладення арешту на рахунок зі спеціальним режимом призначення (розподіл коштів гарантованому постачальник природного газу), відкритий в "Ощадбанк", та стягнення коштів згідно вимоги від 16.01.2015р. в сумі 276 623,15 грн. з даного рахунку; визнати незаконними та протиправними дії державного виконавця щодо накладення арешту на поточний рахунок підприємства, відкритий в банку "Київська Русь", та стягнення коштів згідно вимоги від 16.01.2015 щодо перерахування коштів в сумі 241 058, 99 грн. з даного рахунку; визнати незаконними та протиправними дії державного виконавця щодо накладення арешту на рахунок зі спеціальним режимом призначення (Чорнобильський рахунок), відкритий в банку "Київська Русь", та стягнення коштів згідно вимоги від 16.01.2015р. в сумі 229 806, 03 грн. з даного рахунку; визнати незаконними та протиправними дії державного виконавця щодо накладення арешту на рахунок зі спеціальним режимом призначення (Чорнобильський рахунок), відкритий в ПАТ "Райфафайзен Банк Аваль" та в ПАТ "УкрСиббанк", та звернення стягнення на дані кошти; визнати незаконними та протиправними дії державного виконавця щодо накладення арешту на рахунок зі спеціальним режимом призначення (соціальний рахунок для отримання лікарняних), відкритий в ПАТ "Райфафайзен Банк Аваль" і в ПАТ "УкрСиббанк", та стягнення коштів зі спеціального рахунку в ПАТ "УкрСиббанк" згідно вимоги від 25.03.2015 в сумі 85 315, 37 грн.; визнати незаконними та протиправними дії державного виконавця щодо накладення арешту на поточні рахунки, відкриті в ПАТ "Райфафайзен Банк Аваль" та в ПАТ "УкрСиббанк", та стягнення коштів з рахунку в ПАТ "УкрСиббанк" згідно вимоги від 25.03.2015 в сумі 364 063, 88 грн. та в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 863 546, 77 грн.; визнати незаконними та протиправними дії державного виконавця щодо накладення арешту на поточні рахунки підприємства, відкриті в ПАТ "Укрінбанк", та звернення стягнення на кошти даних рахунків; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області вжити всіх вичерпних заходів (дій) для усунення допущених порушень (з урахуванням додаткових пояснень та уточнень до скарги, які прийняті та розглянуті судом; т.3, а.с. 82-83).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2015 (суддя Лилак Т.Д.) вказану скаргу відповідача задоволено частково. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області зняти арешт з коштів, що містяться на рахунках: АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, р/р № 2604061826, р/р №2604261828; АТ "УКРСИББАНК", МФО 353586, р/р № 26042034376400; ПАТ "УКРІНБАНК", МФО 300142, р/р № 26043005100009; ПАТ Банк "Київська Русь", МФО 319092, р/р № 260432617002, накладений постановами про арешт коштів боржника ВП № 44372649. В іншій частині скарги відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що арешт накладений на вищевказані рахунки відповідача, порушує соціальні права його працівників, на виплати яких призначені кошти із цього рахунку і працівники підприємства не повинні за рахунок власних коштів по зарплаті та прирівняних до неї платежах, оплачувати борги свого підприємства. В задоволенні решти вимог скарги відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю та непідтвердженістю належними доказами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 (головуючий Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Новіков М.М.) у даній справі вказану судову ухвалу змінено та викладено її резолютивну частину в наступній редакції: "1. Скаргу Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області задовольнити частково. 2. Визнати незаконними та протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області Черток Олександра Федоровича щодо винесення постанов про арешт коштів боржника від 12.08.2014, 25.03.2015, 08.04.2015, 21.04.2015 ВП № 44372649 в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках окремого цільового соціально-державного призначення, а саме: в AT "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, розрахунковий рахунок №2604061826, розрахунковий рахунок № 2604261828; в AT "УКРСИББАНК", МФО 353586, розрахунковий рахунок № 26042034376400; в ПАТ "УКРІНБАНК", МФО 300142, розрахунковий рахунок №26043005100009; в ПАТ Банк "Київська Русь", МФО 319092, розрахунковий рахунок № 2604326170002. 3. Скасувати постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області Черток Олександра Федоровича про арешт коштів боржника від 12.08.2014, 25.03.2015, 08.04.2015, 21.04.2015 ВП № 44372649 в частині накладення арешту на кошти, що містяться на наступних рахунках: в AT "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, розрахунковий рахунок № 2604061826, розрахунковий рахунок № 2604261828; в AT "УКРСИББАНК", МФО 353586, розрахунковий рахунок № 26042034376400; в ПАТ "УКРІНБАНК", МФО 300142, розрахунковий рахунок №26043005100009; в ПАТ Банк "Київська Русь", МФО 319092, розрахунковий рахунок №2604326170002. 4. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області зняти арешт з коштів, що містяться на рахунках: AT "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, розрахунковий рахунок № 2604061826, розрахунковий рахунок № 2604261828; AT "УКРСИББАНК", МФО 353586, розрахунковий рахунок № 26042034376400; ПАТ "УКРІНБАНК", МФО 300142, розрахунковий рахунок № 26043005100009; ПАТ Банк "Київська Русь", МФО 319092, розрахунковий рахунок №2604326170002, накладений постановами про арешт коштів боржника ВП №44372649 від 12.08.2014, 25.03.2015, 08.04.2015, 21.04.2015 5. В задоволенні решти вимог скарги Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (вх. № 34/15 від 10.02.2015) на дії органу ДВС відмовити.

Постанова мотивована тим, що судом першої інстанції при оформленні судової ухвали були допущені процесуальні порушення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції в частині відмови у визнанні незаконними дій державного виконавця з примусового стягнення коштів та відмови у скасуванні постанови державного виконавця від 12.12.2014 з визнанням дій по її винесенню незаконними, Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить резолютивну постанови доповнити відповідним змістом, в решті - залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелена Енергія Т" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Розпорядженням секретаря судової палати від 21.09.2015 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Данилова Т.Б. для розгляду даної справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2014 у справі № 911/1741/14 позовні вимоги було задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Енергія Т" 7 790 426, 07 грн. основного боргу, 328, 63 грн. 3 % річних, 222 486, 71 грн. інфляційних втрат, 73 072, 07 грн. судового збору (т. 1, а.с. 277-282).

На виконання зазначеного рішення Господарським судом Київської області видано наказ від 28.07.2013 (т. 1, а.с. 283), який було пред'явлено позивачем для примусового його виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

12.08.2014 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області було винесено постанову ВП №44372649 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/1741/14 від 28.06.2014 (т. 2, а.с. 103).

Постановами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 12.08.2014, від 12.12.2014, 13.03.2015, 25.03.2015, 08.04.2015 та 21.04.2015 ВП № 44372649 накладено арешт на кошти боржника, розміщені на його рахунках в установах банку.

Скарга на дії органів Державної виконавчої служби мотивована, серед іншого, неправомірністю дій державного виконавця щодо арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки вказані рахунки призначені для соціальних виплат та виплати заробітної плати. Арешт коштів на цих рахунках унеможливлює здійснення відповідних соціальних виплат, що є порушенням вимог діючого законодавства.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення скарги відповідача достатньо обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 116 названого кодексу передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України „Про виконавче провадження" (далі по тексту - Закон). Даний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пункту 1 частини другої статті 17 Закону відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вже зазначалось вище, 12.08.2014 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області було винесено постанову ВП № 44372649 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/1741/14 від 28.06.2014 (т. 2, а.с. 103).

В процесі здійснення виконавчого провадження ВП № 44372649 державною виконавчою службою було винесено постанови про накладення арешту на рахунки відповідача (боржника), а саме: від 12.08.2014., 12.12.2014, 13.03.2015, 25.03.2015, 08.04.2015, 21.04.2015 (т. 2, а.с. 104-105; т. 3, а.с. 22, 81, 84). При цьому деякі з рахунків, на які було накладено арешт, мають окреме цільове соціально-державне призначення, що не було враховано державним виконавцем при здійсненні ним виконавчих дій.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно зі статтею 2 якого законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Порядок фінансування Фондом соціального страхування України страхувальників визначений в статті 34 названого Закону, яка передбачає, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Національний банк України в своєму листі № 25-111/2972-22535 від 14.12.2010 "Щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків" надав роз'яснення порядку виконання положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", відповідно до якого банк відкриває страхувальнику-роботодавцю окремий рахунок за балансовим рахунком 2604 "Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання" та окремий рахунок приватному нотаріусу або адвокату, який відповідно до Закону є роботодавцем, за балансовим рахунком 2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб".

При здійсненні судового розгляду суди попередніх інстанцій встановили, що на вимогу відповідача (боржника) були відкриті поточні рахунки із спеціальним режимом використання "2604" в гривні в Славутицькому відділенні ПАТ "Райфафайзен Банк Аваль" та в Славутицькому відділенні ПАТ "УкрСиббанк" для зарахування страхових коштів (лікарняних) на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, а саме працівникам підприємства.

Окрім того, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" на вимогу відповідача був відкритий поточний рахунок із спеціальним режимом використання "2604" в гривні в Славутицькому відділенні ПАТ "Райфафайзен Банк Аваль" та в Славутицькому відділенні ПАТ "УкрСиббанк" для перерахування коштів Чорнобильського фонду та виплати щомісячної грошової допомоги (компенсаційних виплат) працівникам підприємства, що мають пільги відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В матеріалах справи наявні листи обслуговуючих відповідача банківських установ, в яких наведено перелік рахунків відповідача з окремим цільовим спеціальним призначенням (т. 2, а.с. 112-115, 142, 193, 194; т. 3, а.с. 60-62), а саме: р/р №2604061826, р/р №2604261828 в AT "Райффайзен Банк Аваль"; р/р №26042034376400 в AT "УКРСИББАНК"; р/р №26043005100009 в ПАТ "УКРІНБАНК"; р/р №2604326170002 в ПАТ Банк "Київська Русь".

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що кошти з вказаних рахунків відповідача (боржника) не можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів на стягнення на підставі виконавчих документів, а тому накладення арешту на кошти, які знаходяться на цих рахунках на підставі постанов ВП № 44372649 про арешт коштів боржника від 12.08.2014, 25.03.2015, 08.04.2015 та 21.04.2015 є неправомірним.

Оскільки до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що решта рахунків, на які було накладено арешт постановами про арешт коштів боржника від 12.08.2014, від 12.12.2014, від 13.03.2015, від 25.03.2015, від 08.04.2015 та від 21.04.2015 мають спеціальне призначення, суди визнали правомірним накладення арешту на ці рахунки.

В своїй скарзі на дії державної виконавчої служби відповідач, серед іншого, посилався на те, що постанови про арешт коштів боржника є заходом примусового виконання рішення, тоді як відповідач є підприємством, внесеним до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Названим Законом встановлено заборону на призупинення операцій на рахунках із спеціальним режимом використання, а також вказано про те, що не може бути звернено стягнення на кошти, які містяться на цих рахунках, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що в даному випадку норми Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не підлягають застосуванню, враховуючи наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії № 101/18 від 24.10.2013, яка виникла у період з листопада 2013 року по квітень 2014 року.

Відповідно до пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 01.01.2013, що підлягають виконанню в порядку, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 01.01.2011, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду.

Оскільки борг відповідача, про стягнення якого розглядався позов у даній справі, виник після 01.01.2013, то правові підстави для зупинення виконавчого провадження та скасування заходів примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2014 у справі № 911/1741/14 по стягненню з відповідача заборгованості на підставі статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", відсутні. Такий висновок судів є достатньо обґрунтованим.

Статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України про оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби, передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

В пункті 9.13 своєї постанови № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями) пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Встановивши, що постановами від 12.08.2014, 25.03.2015, 08.04.2015 та 21.04.2015 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області наклав арешт на кошти боржника, які містяться на рахунках з окремим соціально-державним призначенням (AT "Райффайзен Банк Аваль" р/р № 2604061826, № 2604261828; в AT "УКРСИББАНК" р/р №26042034376400; ПАТ "УКРІНБАНК" р/р №26043005100009; ПАТ Банк "Київська Русь" р/р №2604326170002), суд апеляційної інстанції кваліфікував відповідні дії державного виконавця як такі, що порушують вимоги діючого законодавства та соціальні права працівників відповідача, на виплати яких призначені кошти із цих рахунків.

Колегія вважає зазначені висновки правильними та достатньо обґрунтованими.

Пунктом 3 статті 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. Підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду визначені в частині першій статті 104 цього кодексу).

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно змінив ухвалу місцевого господарського суду, як таку, що оформлена з процесуальним порушенням.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 в частині розгляду скарги Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на дії державного виконавця у справі № 911/1741/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова