ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 910/8109/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.,суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги1. Київської міської ради 2. заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського судувід22.07.2015у справі№910/8109/15-гГосподарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СОУЛ"доКиївської міської радитретя особаДепартамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)за участюПрокуратури міста Києвапровизнання недійсним рішення та визнання договору укладеним

за участю

- позивача:Прокопенко Б.О. (довіреність від 25.02.215)- відповідача:Глобенко Л.В. (довіреність від 30.06.2015)- третьої особи:Масімова Е.Е. (довіреність від 11.06.2015)- прокурора:Романов Р.О. (посвідчення №014714 від 21.01.2013),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "СОУЛ" (далі - позивач) просило з урахуванням зміни предмету позову визнати недійсним рішення Київської міської ради (далі - відповідач) від 29.11.2012 №643/8927 "Про визнання такими, що втратили чинність, пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та рішення Київської міської ради від 23.04.2009 №415/1471", а також просило визнати укладеним договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №78-6-00268 від 01.04.2005, укладеного між позивачем та відповідачем, у редакції договору, виготовленого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) та підписаного керівником цього управління і позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач спірними рішеннями протиправно скасував свої попередні рішення і фактично припинив право користування земельною ділянкою позивача, що була надана йому раніше відповідачем, і на виконання якого між сторонами був укладений договір оренди, чим не дотримався позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009. Необхідність визнання укладеним договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки позивач мотивує тим, що рішенням відповідача, що скасовувалось спірним рішенням відповідача, строк оренди подовжувався і вказана в позові редакція договору була розроблена і підписана керівником Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради та позивачем, і передана на підпис Київському міському голові, який від виконання рішення ради щодо підписання договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ухилився.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді Іоннікова І.А., Хрипун О.О.), позов задоволено.

У касаційних скаргах відповідач та заступник прокурора міста Києва просять скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки та передано позивачу в короткострокову оренду на п'ять років земельну ділянку площею 0,94 га для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва.

28.03.2005 між позивачем та відповідачем строком на п'ять років укладено договір оренди цієї земельної ділянки, яка має наступні характеристики: місце розташування - просп. Героїв Сталінграду, 44-Б в Оболонському районі м. Києва; розмір - 9 376 м2; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою; кадастровий номер - 8000000000:78:028:0091.

Відповідно до п. 11.1. договору, всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням відповідача на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Договір оренди земельної ділянки від 28.03.2005 посвідчений приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В.З. за реєстровим №228 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчим органом. Київської міської ради згідно запису від 01.04.2005 за №78-6-00268 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 01.04.2005 позивач прийняв у користування від відповідача орендовану земельну ділянку.

03.10.2005 між позивачем та науково-виробничим підприємством «Джерело» був укладений договір №185/15, за умовами якого позивач доручив, а НВП «Джерело» прийняло на себе зобов'язання по розробці проекту будівництва артезіанського водозабору з чотирьох свердловин та ліквідаційного тампонажу свердловин існуючого водозабору міського водопостачання по просп. Героїв Сталінграда в Оболонському районі м. Києва.

На звернення позивача від 04.01.2006 з листом №1 до ВАТ «АК Київодоканал», останній 23.01.2006 погодив перенесення артезіанських свердловин із земельної ділянки по просп. Героїв Сталінграда, 44 на земельну ділянку по просп. Героїв Сталінграда, 52-54.

24.05.2007 рішенням відповідача №529/1190 «Про відміну пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» відмінено п.54 рішення відповідача від 15.07.2004р. №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", вирішено запропонувати позивачу надати згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 №78-6-00268, третю особу зобов'язано проінформувати позивача про прийняття цього рішення, у разі відмови від розірвання договору оренди земельної ділянки або у разі, якщо відповідь не надійде у встановлений законодавством термін, забезпечити підготовку та подання позову про розірвання договору оренди земельної ділянки до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2007 у справі №39/20, яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2007, та постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008, за позовом позивача визнано незаконним та скасовано це рішення відповідача від 24.05.2007 №529/1190.

24.03.2008 складено акт вибору та обстеження земельної ділянки під будівництво водозабору підземних вод для господарського-питного водопостачання міськгорводоканалу в Оболонському районі м. Києва замість існуючих свердловин №265, 266, 267, 268 за адресою: проспект Героїв Сталінграда, 44-б, відповідно до якого існуючі свердловини підлягають ліквідаційному санітарно-технічному тампонажу. Замість їх передбачено будівництво водозабору підземних вод. Майданчик під водозабір розташовується на частині ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача за вищевказаною адресою.

Рішенням Київської міської ради від 23.04.2009 №415/1471 було відмінене рішення Київської міської ради від 24.05.2007 №529/1190 "Про відміну пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та внесено зміни до абзацу 2 пункту 54 рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", а саме: слова та цифри "в короткострокову оренду на 5 років" замінено словами та цифрами "в довгострокову оренду на 15 років".

Також на позивача вказаним рішенням покладено обов'язок звернутися у місячний термін до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) із клопотанням щодо організації робіт по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 №78-6-00268.

На виконання цього рішення на підставі звернення позивача Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) було розроблено проект договору про внесення змін і доповнень до договору оренди земельної ділянки, цей проект підписано керівником Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) і директором позивача, проте договір не був підписаний Київським міським головою від імені відповідача.

29.11.2012 відповідач прийняв спірне рішення №643/8927 "Про визнання такими, що втратили чинність, пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829 та рішення Київської міської ради від 23.04.2009 №415/1471», яким визнано такими, що втратили чинність, п.54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та рішення Київської міської ради від 23.04.2009р. №415/1471 "Про відміну рішення Київської міської ради від 24.05.2007р. №529/1190 та внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004р. №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".

Ухвалюючи спірне рішення від 29.11.2012 №643/8927 відповідач керувався тим, що позивач з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 №78-6-00268 будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на земельній ділянці площею 0,94 га на просп. Героїв Сталінграда, 44-б не здійснив, земельна ділянка для забудови протягом 7 (семи) років не використана, а також положеннями статті 9 Земельного кодексу України, пункту 4 частини 1 статті 416 Цивільного кодексу України, пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" та Закону України "Про оренду землі".

При цьому судами встановлено і відповідачем не заперечується, що позивач своєчасно вносив орендну плату і заборгованості у позивача перед відповідачем не було, а неможливість забудови за призначенням земельної ділянки підтверджується перешкодами відповідача, що виражались у прийнятті рішень щодо припинення орендних правовідносин із їх оскарженням у судовому порядку.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що спірне рішення Київської міської ради від 29.11.2012 №643/8927 "Про визнання такими, що втратили чинність, пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829 та рішенням Київської міської ради від 23.04.2009 №415/1471", є таким, що винесене незаконно, з грубим порушенням прав позивача в формі неочікуваного припинення орендних правовідносин та з перевищенням повноважень, наданих законодавством. Також позивач вказує, що рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та рішення Київської міської ради від 23.04.2009 №415/1471 вичерпали свою дію фактом їх виконання та вчинення дій, направлених на виконання до прийняття оскаржуваних рішень відповідача, як ненормативно-правові акти одноразового застосування, а дії відповідача по винесенню спірного рішення суперечать абзацам 5 та 6 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що у сторін на підставі скасованих пізніше відповідачем своїх рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією ним права на оренду землі та укладення договору оренди земельної ділянки, тому відповідач неправомірно скасував свої попередні рішення; підстав припиняти право користування землею позивачем у відповідача не було, оскільки перелік таких підстав визначений законодавством, а не здійснення забудови не є нецільовим використанням земельної ділянки; крім того, не забудова територій позивачем була викликана здійсненням перешкод з боку відповідача щодо прийняття рішень про припиненню права користування, які позивач був змушений оскаржувати судах, а також об'єктивними обставинами, які полягали у вжитті заходів позивачем щодо перенесення міського водозабору з орендованої земельної ділянки; проект договору, викладений в позовній заяві, був розроблений Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, підписаний його керівником та директором позивача, відповідає вимогам ст.15 Закону України "Про оренду землі" та типовій формі договору оренди землі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220.

Апеляційним судом в постанові також було зазначено, що стаття 416 Цивільного кодексу України до спірних відносин не застосовується, оскільки вона розміщена в главі, що регулює правовідносини суперфіцію, і регулює, відповідно, вказані відносини.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до положень статті 59 Закону України від 21.05.1997 "Про місцеве самоврядування в Україні" у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1).

Згідно зі статтею 59 цього Закону у згаданій редакції, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10).

Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

У пункті 5 зазначеного вище рішення Конституційний Суд України також роз'яснив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивачем на підставі рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", яке в подальшому спірним рішенням відповідача було визнано таким, що втратило чинність, було укладено вищевказаний договір оренди і відповідач передав позивачу в оренду земельну ділянку.

Також встановлено, що на підставі рішення відповідача від 23.04.2009 №415/1471, яке також в подальшому спірним рішенням відповідача було визнано таким, що втратило чинність, позивач на його виконання звернувся до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), і останнім, за результатами такого звернення і на виконання рішення відповідача, було розроблено проект договору про внесення змін і доповнень до договору оренди земельної ділянки, цей проект підписано керівником Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) і позивачем, проте договір не був підписаний відповідачем.

При цьому також встановлено, що на підставі орендних правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі, за договором №185/15 від 03.10.2005, укладеним між позивачем та Науково-виробничим підприємством «Джерело», між останніми виникли правовідносини із розробки проекту будівництва артезіанського водозабору з чотирьох свердловин та ліквідаційного тампонажу свердловин існуючого водозабору міського водопостачання, а ВАТ «АК Київодоканал» погодив перенесення артезіанських свердловин в інше місце.

Отже відповідно до попередніх рішень відповідача, які в подальшому за його спірним рішенням визнано такими, що втратили чинність, виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо оренди і забудов земельної ділянки.

Крім того, із обставин справи вбачається, що суб'єкт цих правовідносин, яким є позивач, заперечував проти їх зміни чи припинення.

У зв'язку із наведеним відповідач не мав правових підстав скасовувати свої попередні рішення.

Також, як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24 липня 2003 року зі справи "Стретч проти Сполученого Королівства", якщо орган місцевої влади погодився на продовження договору оренди земельної ділянки, то заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.

Як вбачається із встановлених судами обставин справи на підставі орендних правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі, на орендованій земельній ділянці позивач розташував капітальні одноповерхові споруди, що підтверджено Актом обстеження земельної ділянки №01/05 від 03.06.2015, складеним третьою особою.

Таким чином відповідач не мав права визнавати прийняті ним рішення такими, що втратили чинність, оскільки такими діями порушено вказане право позивача, гарантоване положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а отже суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову у цій частині.

Судами також встановлено, що на підставі рішення відповідача від 23.04.2009 №415/1471, яке спірним рішенням відповідача було визнано таким, що втратило чинність, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) був розроблений проект договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 №78-6-00268, цей проект підписаний керівником Головного управління земельних ресурсів та позивачем, проте не був підписаний від імені відповідача.

Повноваження сільського, селищного, міського голови визначені у статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно пункту 12 частини четвертої цієї статті у редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин, міський голова забезпечує, зокрема, виконання рішень відповідної ради.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України у відповідній редакції, визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 статті 124 цього кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Як встановлено господарськими судами, проект договору оренди земельної ділянки, який був розроблений Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), підписаний його керівником та позивачем.

Судами також встановлено, що цей проект договору відповідає вимогам чинного законодавства і після його підписання вказаними особами згідно із протоколом №4 від 05.07.2012 засідання комісії відповідача, та до прийняття спірного рішення, знаходився у відповідача, але підписаний із його боку не був.

За таких обставин між сторонами виникли переддоговірні відносини, оскільки відповідачем на сесії прийнято відповідне рішення, яке повинно бути покладено в основу договору оренди земельної ділянки. Відтак, згідно ч. 1 статті 187 Господарського кодексу України переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду, якщо спір виник при укладенні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 25.09.2012 зі справи №19/074-11, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

Отже, враховуючи наведене, суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що у відповідача виник обов'язок укласти з позивачем договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, та дійшли обґрунтованого висновку, визнавши укладеним такий договір.

Така правова позиція узгоджується із висновками Європейського суду з прав людини, викладеними у рішенні від 24 липня 2003 року зі справи "Стретч проти Сполученого Королівства" щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому та обставина, що відповідач за наслідками незаконного скасування своїх попередніх рішень в подальшому вирішив змінити цільове використання земельної ділянки, виходячи із наведених вище правових норм не може бути підставою для скасування судових рішень, і на правильність останніх не впливає.

Таким чином підстави для скасування судових рішень, відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Київської міської ради та заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 у справі Господарського суду міста Києва №910/8109/15-г, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський