ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 910/5964/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Гребеник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015

та на рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015

у справі № 910/5964/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація"

до Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003"

про визнання недійсним рішення позачергових зборів акціонерів, оформлених протоколом від 27.04.2012

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" про визнання недійсним рішення позачергових зборів акціонерів ПАТ "Київське автотранспортне підприємство 13003", оформлених протоколом від 27.04.2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2015 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 (колегія суддів у складі: суддя Синиця О.Ф. - головуючий, судді Зеленін В.О., Сітайло Л.Г.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення у справі, господарські суди виходили з того, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами в чому саме полягає порушення його прав, оскільки ТОВ "Авто-Інновація" не є акціонером ПАТ "Київське автотранспортне підприємство 13003".

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 27.04.2015, постанову апеляційного суду від 08.07.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 22, 43 ГПК України, ст. 129 Конституції України, ст. 20 ГК України. Так, позивач стверджує, що господарські суди помилково розглянули спір як корпоративний та, визнавши відсутність корпоративних відносин сторін, відмовили у задоволенні позову, тоді як позивач звернувся до господарського суду на підставі ст. 20 ГК України, якою передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

У поясненнях на касаційну скаргу відповідач зазначає про те, що господарські суди попередніх інстанцій у відповідності до чинного законодавства встановили, що у позивача відсутнє право, яке б підлягало захисту, а позов по суті направлений на перегляд поза передбаченим процесуальним порядком результатів вирішення спору про витребування у позивача незаконно набутого майна.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 27.04.2012 відбулись позачергові загальні збори акціонерів ВАТ "Київське автотранспортне підприємство 13003", на яких у тому числі було вирішено обрати з 28.04.2012 виконавчий орган товариства (голову правління відповідно до статуту товариства в редакції від 20.01.1999) - Дячка Ігоря Олексійовича.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що позачергові загальні збори акціонерів від 27.04.2012 відбулись з порушенням вимог Закону України "Про акціонерні товариства", Господарського кодексу України, інших чинних нормативно-правових актів та Статуту відповідача. Відтак, позивач вважає неправомірним обрання Дячка І.О. керівником відповідача, що, в свою чергу, призвело до подання Дячком І.О. як неуповноваженою особою відповідних позовів до суду в тому числі до ТОВ "Авто-Інновація". Вказані обставини, на думку ТОВ "Авто-Інновація", порушують його права як суб'єкта господарювання. При цьому, позивач вказував на те, що в даному випадку даний спір не є корпоративним, оскільки він не є акціонером (учасником) відповідача, однак просив на підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 1 ГПК України та ст. 20 ГК України задовольнити його вимоги.

Переглядаючи в касаційному порядку прийняті господарськими судами рішення, Вищий господарський суд України дійшов наступних висновків:

Згідно з ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Як вірно зазначили господарські суди попередніх інстанцій, згідно з приписами п.п. 14 та 17 постанови Пленуму Верховного Суду України, рішення загальних зборів та установчі документи, зокрема, статут юридичної особи, є актами, підставами для визнання яких є невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Отже, є правомірним висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що даний спір про оскарження рішення загальних зборів не учасником (засновником, акціонером) господарського товариства, не відносяться до корпоративних спорів.

Водночас, як зазначалося вище, позивач, звертаючись до господарського суду з даним позовом, а також у своїй касаційній скарзі вказує на те, що даний спір не є корпоративним та в якості правового обґрунтування його підстав, послався на вимоги ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 1 ГПК України та ст. 20 ГК України, оскільки оспорюване рішення загальних зборів є актом іншого суб'єкта господарювання, що суперечать законодавству і ущемлює його права та законні інтереси як суб'єкта господарювання.

Вищий господарський суд України враховує вказані пояснення позивача та вважає за необхідне зазначити таке:

Частиною 1 ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч. 2 ст. 16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються у тому числі шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст. 16 ЦК України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

В той же час, Вищий господарський суд України погоджується з висновком обох судових інстанції про те, що позивач не довів в установленому законом порядку, в чому полягає в даному випадку порушення його прав.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори акціонерного товариства є вищим органом акціонерного товариства, до компетенції яких віднесено вирішення питань, котрі стосуються внутрішньої діяльності товариства. За таких обставин, рішення загальних зборів акціонерного товариства є обов'язковим лише для учасників товариства. В зв'язку з чим, відповідно до ч. 5 ст. 98 ЦК України право на оскарження рішень загальних зборів товариства належить лише учаснику товариства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.04.2008 у справі № 41/315-17/108.

Враховуючи викладене, прийняттям рішення загальними зборами акціонерів "Київське автотранспортне підприємство 13003" від 27.04.2012 ВАТ на яких у тому числі було вирішено обрати з 28.04.2012 виконавчий орган товариства, не можуть бути порушені права особи, яка не є учасником вказаного товариства, а тому, доводи касаційної скарги про невірне застосування судами попередніх інстанцій ст. 20 ГК України є необґрунтованими.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі № 910/5964/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере