ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 910/29805/14-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіБондаря С.В.,суддіВовка І.В.,за участю представників сторін від позивачаСелезньової О.О.,від відповідачаІщенко Д.А.,від третьої особиНауменко С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 рокуу справі№ 910/29805/14-г Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-70"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислюваний центр"простягнення 36528,27 грнВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - ПАТ "АК "Київводоканал", позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-70" (надалі - ЖБК "Ювілейний-70", відповідач) про стягнення 36528,27 грн заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 02973/4-09 від 22.08.2003 року, в тому числі 6599,24 грн основного богу за надані послуги з водопостачання та водовідведення по коду 9-195 з листопада 2011 року по липень 2014 року, 23502,82 грн основного богу за надані послуги з водопостачання та водовідведення по коду 9-50195 (холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення) з листопада 2011 року по липень 2014 року, а також 270,63 грн пені, 1505,10 грн штрафу, 1048,30 грн 3% річних, 3602,18 грн інфляційних витрат.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував, що за адресою: вул. Волгоградська, 17, але в окремій будівлі, розміщений тепловий пункт № 4 (далі - ТП 4), що не належить відповідачу та не перебуває у нього на балансі. Від цього теплопункту проведена теплотраса до чотирьох будинків, що розміщені поруч. Зокрема, до ТП 4 приєднані та отримують гарячу воду будинки за адресами: вул. Волгоградська, 17 (відповідач); вул. Волгоградська, 19 (ЖБК "Магістраль"); вул. Волгоградська, 25 (ЖЕК - 506); вул. Волгоградська, 27 (ЖБК "Зв'язківець"). ЖБК "Ювілейний-70" вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з нього плати за гарячу воду, яка використовується для підігріву, обсяг якої визначений за показами водолічильника, встановленого на груповому бойлері, за визначеною позивачем методикою (в процентному співвідношенні пропорційно кількості мешканців, які проживають у кожному будинку), оскільки, умовами договору, укладеного між сторонами, не врегульовані відносини щодо подачі та споживання холодної води, що йде не підігрів, і відповідач не є енергопостачальною організацією та виробником послуг з постачання гарячої води для себе та трьох сусідніх будинків, і така діяльність не передбачена статутом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року (суддя Домнічева І.О.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року (судді: Зубець Л.П. (доповідач), Мартюк А.І., Новікова М.М.), позов задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року скасовано частково, викладено його резолютивну частину в такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-70" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 16 530 (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять) гривень 23 коп. - основного боргу, 730 (сімсот тридцять) гривень 68 коп. - 3% річних, 2 261 (дві тисячі двісті шістдесят одну) гривню 05 коп. - інфляційних втрат, 175 (сто сімдесят п'ять) гривень 59 коп. - пені, 826 (вісімсот двадцять шість) гривень 51 коп. - штрафу та 1 026 (одну тисячу двадцять шість) гривень 59 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити".

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції порушив ст. 43, п.п. 7, 8 ст. 105 ГПК України, оскільки не навів у своєму рішенні правового обґрунтування відмови у стягненні з відповідача заборгованості за надану йому послугу з постачання питної води, яка в подальшому була використана для підгріву, та безпідставно не врахував, що обсяги наданих послуг визначено двосторонніми актами, тому, виконуючи своє зобов'язання щодо оплати поставленої і облікованої води, відповідач на виконання умов договору та на підставі актів зобов'язаний оплатити і ту кількість поставленої і облікованої води, яка в подальшому використовувалась на підігрів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон) визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Згідно із ст. цього 19 Закону укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України N 190 від 27.06.2008 року затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до абз. 2 п. 1.7, п. 3.13 цих Правил експлуатацію мереж холодного водопостачання в межах ТП та котелень здійснюють організації, на балансі (в управлінні) яких вони перебувають. Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, Правила передбачають, що розрахунки з виробником за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідача не перебувають на балансі, в повному господарському віданні (оперативному управлінні, користуванні, концесії, тощо) бойлери, теплові пункти чи котельні, і сторони, керуючись принципом свободи договору, не узгоджували в договорі порядок постачання та оплати питної холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води; розрахунковий спосіб застосований позивачем (за показами водолічильника, встановленого на груповому бойлері, в процентному співвідношенні пропорційно кількості мешканців, які проживають у кожному з чотирьох будинків) не передбачений умовами договору та нормами чинного законодавства, Вищий господарський суд України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача зобов'язань з оплати питної води, яка використовується іншою особою як теплоносій теплової енергії, та обґрунтовано відмовив в позові в цій частині, а тому підстав для скасування чи зміни прийнятої у справі постанови апеляційного господарського суду з мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерної компанії "Київводоканал" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року у справі за № 910/29805/14-г -без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Бондар С.В.СуддяВовк І.В.