ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 910/28941/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача відповідачаДорошенко А.О. (дов. від 09.07.2015 р.) Дунаєвський Р.А. (наказ №009-004/14-к від 18.03.2014, голова правління т-ва) Барибіна К.Б. (дов. від 05.01.2015 р. №001/15)третьої особине з'явилась (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.06.2015у справі № 910/28941/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Доріус"до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавна організація "Державне управління справами" простягнення 1 041 200,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріус" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" про стягнення 1 041 200,00 грн., посилаючись на приписи ст. ст. 989, 991 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 9, 16, 21 Закону України "Про страхування".

В своїй позовній заяві позивач вказує на те, що дії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" щодо відмови у виплаті страхового відшкодування у відповідності до п.п. 15.1.5 п. 15.1 розділу 15 договору, п.п. 14.2.7 п. 14.2 розділу 14 договору та п.п. 19.1.5 п. 19.1 розділу 19 договору добровільного комплексного страхування наземного транспорту є неправомірними.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріус" зазначає про те, що несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку, не позбавляє можливості для встановлення подій, обставин, характеру і розміру збитків, а також можливості встановити чи є ця подія страховим випадком .

У відзиві на позовну заяву Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Здорово" просило у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, вказуючи на те, що відмова у виплаті страхового відшкодування є цілком правомірною, відповідає нормам чинного законодавства, зокрема ст. 991 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про страхування", п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України, умовам укладеного між сторонами договору, п.п. 15.1.5 п. 15.1 розділу 15 договору, п.п. 14.2.7 п. 14.2 розділу 14 договору та п.п. 19.1.5 п. 19.1 розділу 19 договору.

Державна організація "Державне управління справами" надала свої пояснення по суті справи в яких зазначалось про всі обставини, які їй були відомі на той час та долучила в їх підтвердження наявні документи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Доріус" до місцевого господарського суду додатково надано пояснення в яких зазначалось про те, що позивач усвідомлює формальний пропуск ним строку на повідомлення та строку звернення до страхової компанії, однак наголошує, що правове значення має повідомлення страховика у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку та дійти висновку про визнання його страховим випадком.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р. у даній справі (колегія суддів у складі головуючого судді Домнічевої І.О., суддів Трофименко Т.Ю., Літвінової М.Є.), у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки позивачем були порушені строки передбачені договором для повідомлення про настання страхового випадку.

Також зауважив про те, що договором передбачено, що при настанні події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник або водій застрахованого ТЗ зобов'язаний надати оригінал письмової заяви-повідомлення за формою встановленою страховиком, із визначенням всіх обставин подій, не пізніше 3 робочих днів із дня настання події, що може бути визначена страховим випадком.

В своєму рішенні суд першої інстанції керувався умовами договору укладеного між сторонами, приписами ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 8, п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування", а також ст. 979, 991 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріус" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій зазначило про порушення судом п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування" та п. 5 ч. 1 ст. 989, п. 5 ч. 1 ст. 991 Цивільного кодексу України.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріус", Київський апеляційний господарський суд постановою від 30.06.2015 р. у даній справі (колегія суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Баранця О.М., Чорної Л.В.), рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р. скасував, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріус" задовольнив. Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріус" 1 041 200,00 грн.

Свою постанову суд апеляційної інстанцій обґрунтував тим, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником, перешкоджає страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Також зауважив, що несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхової події може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому випадку, коли неможливо буде встановити обставини, які свідчать про настання страхового випадку.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи містяться всі докази, які підтверджують обставини настання страхового випадку.

Постанову суд апеляційної інстанції обґрунтовує приписами ч. 2 ст. 8, ст. 26 Закону України "Про страхування", ст.ст. 979, 991, п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України, а також умовами укладеного між сторонами договору страхування.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Здорово" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р. залишити в силі, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного господарського суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В своїй касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Здорово" посилається на ст. 991 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про страхування", п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України, умови укладеного договору страхування.

Додатково скаржником до касаційної скарги були додані копія витягу з кримінального провадження №12015100100007977, копія полісу з єдиної централізованої бази даних (ЦБД) МТСБУ від 15.07.2015 р., згідно якого страхувальником автомобіля Mersedes Benz GL 500 4MATIC, д.р.н. НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1 є ОСОБА_7, копія витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 03.07.2015 р. №47345390.

Також, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Здорово" зверталось до Вищого господарського суду з клопотаннями, в яких просило зупинити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Дані клопотання колегією суддів касаційної інстанції задоволені не були.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що господарський процесуальний кодекс України не зобов'язує суд касаційної інстанції задовольняти заяву про зупинення виконання оскаржуваного рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.09.2015 р. касаційну скаргу у справі №910/28941/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 23.09.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Доріус" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Здорово" укладено договір № 1303533 добровільного комплексного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки Mersedes Benz GL 500 4MATIC, д.р.н. НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1.

Згідно з п.п. 11.1 розділу 11 договору №1303553 від 08.10.2013 р. страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування (страхову виплату) в порядку і на умовах визначених договором, Правилами та чинним законодавством України, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж у визначений договором строк та виконувати умови договору.

Відповідно до п.п.13.1. розділу 13 договору, за секцією А "Добровільне страхування наземного транспорту (КАСКО)" страховим випадком за договором є пошкодження, знищення або втрата застрахованого ТЗ, внаслідок настання страхових ризиків, визначених п. 6.2. договору, що відбулися під час дії строку договору, у зв'язку з чим виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Згідно п.6 договору добровільного комплексного страхування наземного транспорту, страховим випадком є, зокрема, незаконне заволодіння транспортним засобом, а згідно з п.п.13.2.1 розділу13 незаконне заволодіння - вчинене умисно, з будь-якою метою, будь яким способом, протиправне вилучення застрахованого ТЗ, а також пошкодження або знищення ТЗ при незаконному заволодінні у будь-якому місці знаходження, у власника чи користувача всупереч їх волі.

Підпунктом 15.1.5. розділу 15 договору передбачено, що при настанні події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник або водій застрахованого ТЗ зобов'язаний, зокрема, надати оригінал письмової заяви-повідомлення за формою, встановленою страховиком, із визначенням всіх обставин події, страховику не пізніше 3 робочих днів з дня настання події, що може бути визначене страховим випадком. Якщо з поважних причин страхувальник (його довірена особа), водій застрахованого ТЗ не могли повідомити страховика про настання страхового випадку у встановлений строк, вони повинні підтвердити це документально.

Відповідно до п.п. 21.1. розділу 21 договір набуває чинності із дати, вказаної в договорі, але не раніше наступного дня за днем надходження першого страхового платежу.

Як встановлено судами, перший платіж був здійснений страховиком 25.10.2013 р. у розмірі 13 700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 196, отже, договір набув чинності з 26.10.2013 р.; наступний платіж здійснений 10.01.2014 р. у розмірі 13 700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 240.

Таким чином, згідно п. 9.1.1., договір діяв з 26.10.2013 р. по квітень 2014 р.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Доріус" та ДО "Автобаза Державного управління справами" 01.01.2014 р. укладеного договір позички № 14/5/14, відповідно до якого позикодавець передає користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений договором ТЗ - автомобіль марки Mersedes Benz GL 500 4MATIC, д.р.н. НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1 (автомобіль), 2011 року випуску, колір чорний.

Строк дії позички з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

Факт передачі автомобіля підтверджується актом прийому-передачі від 01.01.2014 р.

Звертаючись з позовними вимогами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріус" зазначило про те, що на початку березня 2014 року невстановлені особи, перебуваючи на території ДО "Автобаза Державного управління справами" незаконно заволоділи вищевказаним автомобілем.

Даний факт зафіксовано працівниками органів внутрішніх справ та підтверджується довідкою слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07.03.2014 р.

25.11.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріус" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" із заявою про виплату страхового відшкодування.

04.12.2014 р. відповідач листом № 1019001/14 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на порушення п. 19.1.5. розділу 19 договору.

Спір у даній справі виник у зв'язку із відмовою відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування, на підставі пропуску 3-денного строку зазначеного в договорі страхування.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Отже, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Так, судами попередніх інстанцій не було враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Такі ж положення зазначені і в ст. 979 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З огляду на матеріали справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Здорово" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Доріус" було укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого було застраховано майнові інтереси позивача, пов'язані з володіння, користування та розпорядження транспортним засобом-автомобілем марки MERSEDES-BENZ GL 500 4MATIC з державним номером НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий ризик це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. А страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Отже, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов'язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України та п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2014 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування з додатками вказаними у розділі 16 договору (заява про виплату страхового відшкодування, копія договору добровільного комплексного страхування наземного транспорту, копія довідки правоохоронних органів про внесення інформації до єдиного реєстру про злочин, копії правовстановлюючих документів ТОВ "Доріус").

В свою чергу, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи довідки з органів досудового розслідування, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 25, а.с. 128, т. 3 а.с. 31, 32, 87) належним чином не дослідили, адже, з даних довідок вбачається, що вони суперечать одна одній, оскільки мають різні відомості.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій, взагалі, не були витребувані належні відомості з правоохоронних органів, які свідчать про незаконне заволодіння транспортним засобом.

При цьому, суди попередніх інстанцій не витребували відомості та не встановили на підставі якого документа автомобіль MERSEDES-BENZ GL 500 4MATIC з державним номером НОМЕР_2 був виставлений в категорію "Угон" БД "Армор".

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних (ЦБД) МТСБУ станом на 15.07.2015 р. страхувальником автомобіля (за полісом) MERSEDES BENZ з державним номером НОМЕР_2, номером кузова № НОМЕР_1 є ОСОБА_7.

З викладеного вбачається, що суди попередніх інстанцій взагалі не з'ясували відомості, що свідчать про настання події, не з'ясували чи є ця подія страховим випадком, а також не з'ясували чи підлягає ця подія страховому відшкодуванню.

У відповідь на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріус", листом №1019001/14 від 04.12.2014 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Здорово" відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на порушення п.п. 19.1.5 п.19.1 розділу 19 договору.

Підставою для відмови Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" здійснити виплату страхового відшкодування стало те, що страхувальник несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на те причин, що перешкоджає для визнання обставин, характеру та розміру збитків.

Приписами статей ст. 991 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про страхування" передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування

Так, відповідно до ч. 1 ст. 991 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про страхування" страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Частина 2 ст. 991 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про страхування" встановлює, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

У листі Верхового Суду України від 19.07.2011 р. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" по спірних питаннях стосовно застосування вимог п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України щодо неповідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, і створення йому в такий спосіб перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, наслідком невиконання чого є відмова страховика від здійснення страхової виплати відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 Цивільного кодексу України, зазначено: відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку; у системному зв'язку з п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому.

Виходячи зі змісту вказаних норм, коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і що несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що ні місцевий суд, ні суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення у даній справі, взагалі не з'ясували, що несвоєчасне повідомлення позивача про настання страхової події, позбавило відповідача можливості дізнатись, чи є незаконне заволодіння транспортним засобом - MERSEDES-BENZ GL 500 4MATIC з державним номером НОМЕР_2 - страховим випадком.

Також, ні місцевий суд, ні суд апеляційної інстанції, взагалі не дослідили, чи є пропуск позивачем 3-денного строку повідомлення про настання страхового випадку поважним, та не встановили причини пропуску цього строку.

Таким чином, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово", дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. у справі №910/28941/14 та рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р. у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова