ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 910/2467/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 20.04.2015у справі№910/2467/15-г господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпром ЛТД"доТовариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд"про стягнення 93 123,28 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача повідомлений, але не з'явився;

відповідача Добрянська Н.І.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2015 (суддя Головіна К.І.) у справі №910/2467/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 (судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А., Жук Г.А.), позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпром ЛТД" (надалі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" (надалі відповідач/скаржник) про стягнення 93 123,28 грн., задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у сумі 67 000 грн., пеню у сумі 8 608, 38 грн., інфляційну складову суму боргу у сумі 8 710 00 грн., 3 % річних у сумі 1 327,51 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову змінити та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 33 130,00 грн. та 1 207,00 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат.

Позивач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду даної справи, проте не скористався своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 67 000,00 грн., 8 608,38 грн. пені, 8 804,90 грн. 3 % річних, 8 710,00 грн. інфляційної складової боргу.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення виконання відповідачем договору постачання № 26 в частині здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 ЦК України також унормовано, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до приписів ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розгляд справи, керуючись, зокрема, вищенаведеними нормами, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що: 01.10.2012 між ТОВ "Інтерпром ЛТД" (постачальник за договором ) та ТОВ "БМБ Компаунд" (покупець за договором) був укладений договір № 26 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується приймати та оплачувати товар в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями; п. 1.3 договору сторони узгодили, що товар поставляється партіями в кількості та асортименті згідно з специфікаціями, які підписуються сторонами на кожну партію товару і є невід'ємними частинами цього договору; пунктами 3.1., 3.2. договору визначено, що постачальник поставляє товар покупцю на умовах Інкотермс-2000, за адресою: м. Бровари, пр. Тупой, 6. Поставка товару здійснюється протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами специфікації на партії товару; перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю та підписання сторонами відповідних накладних. Факт приймання-передачі товару по кількості підтверджується накладними (п. 3.4, 3.6.2. договору); пунктами 4.1., 4.4. договору унормовано, що вартість кожної одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару, яка поставляється за цим договором визначається сторонами у специфікаціях та вказується у видаткових накладних. Загальна сума цього договору визначається як сума вартостей усіх партій товару, поставленого протягом дії договору на підставі специфікацій та накладних; у пунктах 5.2, 5.4 договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплачувати кожну окрему партію товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (згідно накладної). Днем здійснення платежу, який є днем виконання платіжного зобов'язання покупцем вважається день, коли сума, що підлягає оплаті, списана з банківського рахунку покупця; строк дії договору визначений в п. 9.1 договору, де зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012. В подальшому сторони підписавши додаткову угоду №2 від 20.01.2014, продовжили дію договору до 31.12.2014; п. 7.2.1 договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.2 даного договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення; за рахунками - фактури №СФ-0000028 від 30.04.2014, №СФ-0000029 від 05.05.2014, №СФ-0000030 від 06.05.2014, №СФ-0000032 від 08.05.2014, №СФ-0000034 від 13.05.2014, №СФ-0000035 від 14.05.2014, та видатковими накладними №РН-0000032 від 30.04.2014, РН-0000033 від 06.05.2014, РН-0000035 від 07.05.2014, РН-0000036 від 08.05.2014, РН-0000038 від 13.05.2014, РН-0000039 від 14.05.2014, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 82 070,00 грн., проте, здійснено частковий розрахунок за товар, у зв'язку з чим у нього утворилася перед позивачем заборгованість у сумі 67 000,00 грн., яка, з урахуванням встановлених обставини справи, умов договору, правомірно була стягнута судами попередніх інстанцій з відповідача; здійснивши власний перерахунок розміру пені, інфляційної складової боргу та 3% річних, беручи до уваги те, що відповідачем не наведено та не додано доказів на підтвердження протилежного (відсутності заборгованості), суди попередніх інстанцій правомірно стягнули з боржника пеню у сумі 8 608, 38 грн., інфляційну складову суму боргу у сумі 8 710 00 грн. та 3 % річних у сумі 1 327,51 грн.

Колегія відхиляє необґрунтовані твердження скаржника про незастосування судами приписів ч. 4 ст. 612, ч. 1 ст. 613 ЦК України, з огляду на наступне.

По-перше, пунктом 5.2 договору від 01.10.2012 №26 обов'язок покупця щодо оплати партії товару поставлено у залежність від моменту його отримання за відповідною накладною, які (видаткові накладні), як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, є підписаними без зауважень, зокрема, щодо кількості поставленого товару.

По-друге, у разі виявлення будь яких недоліків товару (його кількості чи якості), відповідач мав право, згідно з п. 3.11.1, 3.11.2 договору скласти акт про розбіжності, який може бути підставою для відповідного корегування суми оплати за продукцію. Проте, покупцем відповідні акти про розбіжності по кожній партії продукції не складались та, відповідно, не надсилались постачальнику.

Відтак, у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів ч. 4 ст. 612 та ч. 1 ст. 613 ЦК України, якими врегульовано правові наслідки у вигляді ненастання прострочення боржника у разі прострочення вчинення кредитором дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, чим спростовуються посилання скаржника на вказані норми в обґрунтування своїх заперечень.

Інші твердження скаржника, викладені у касаційній скарзі, є ідентичними твердженням та доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі; судами попередніх інстанцій їм надано відповідну оцінку, вони є спростованими, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується із підставами їх відхилення та не вважає за необхідне їх спростовувати втретє; крім того, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про задоволення позову.

Отже, в силу наведеного, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі №910/2467/15-г залишити без змін.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере