ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 910/24267/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКС"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.04.2015у справі№ 910/24267/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКС"доПублічного акціонерного товариства "Універсал Банк"простягнення 1 535 161, 87 грн.в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаНестеров Ю.О.- - відповідачаВасилевський О.А.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АКС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 1 535 161, 87 грн. неодержаного доходу за період з 15.11.2011 по 30.09.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 (головуючий Отрюх Б.В., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) в позові відмовлено. Судові рішення мотивовані недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АКС" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В запереченні на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 12.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД АКС", як орендодавцем, та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк", як орендарем, укладено договір оренди приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає приміщення загальною площею 71,9 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Горького 150 (далі по тексту - договір) (а.с.12-15).

Факт передачі в оренду вказаного приміщення засвідчено підписаним сторонами актом приймання-передачі від 17.03.2008 (а.с.19).

Відповідно до пункту 4.1 договору орендодавець погоджується з тим, що орендар може за власний рахунок, без зарахування у рахунок орендної плати переплановувати, вдосконалювати та іншим чином переробляти приміщення для цілей оренди, аби приміщення влаштовували орендаря, включаючи встановлення в приміщеннях об'єктів, необхідних для отримання банківської ліцензії та будь-яких погоджень від Національного банку України. При цьому орендар зобов'язаний усі перебудови, які пов'язані із зміною несучих конструкцій, зміною фасаду будівлі, де розташовані приміщення, зміною схем опалення, водопостачання та газопостачання (у разі наявності) приміщень, належним чином погоджувати з відповідними органами та зареєструвати у БТІ.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що після закінчення строку оренди або у разі дострокового припинення орендних правовідносин орендар повертає орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі (повернення) приміщень, складеним за формою, зазначеною у додатку 3 до цього договору, у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату отримання їх у користування орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди та з урахуванням змін, що здійснені орендарем за згодою орендодавця. Орендодавець та орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного внаслідок нормального зносу. Стан приміщень на дату їх отримання орендарем у користування фіксується сторонами в акті приймання-передачі приміщень, який складається та підписується повноважними представниками.

В межах іншого судового провадження господарськими судами розглядався спір між тими ж сторонами за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АКС" про зобов'язання останнього прийняти з орендованого користування приміщення, шляхом підписання двостороннього акту здачі-приймання нерухомого майна.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2012 у справі № 30/139пн, яка набрала законної сили, у задоволенні позову відмовлено. Підставою для прийняття постанови стало те, що стан приміщення розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, 150, в цокольному поверсі житлового будинку літ.А-4 не відповідає стану, в якому воно було одержано позивачем 17.03.2008 з урахуванням нормального зносу, у зв'язку з чим відмова відповідача від підписання акту здачі-приймання спірного приміщення визнана судом обґрунтованою.

Звертаючись з позовом у даній справі про стягнення з відповідача неодержаного доходу в розмірі 1 535 161, 87 грн., позивач послався на те, що відповідач без достатніх правових підстав не повертає йому з оренди приміщення в належному стані. Така поведінка відповідача, на думку позивача, завдала йому збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) за період з 15.11.2011 по 30.09.2014 у вказаному розмірі, оскільки позивач втратив можливість здавати це приміщення в оренду іншим особам. Позивач зазначає, що орендоване відповідачем приміщення не відповідає стану, в якому воно було передано останньому в оренду. Ця обставина виникла у зв'язку з проведенням реконструкції, внаслідок якої було змінено планування орендованого приміщення.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 названого кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі № 42/266-6/492).

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Оскільки предметом спору є стягнення неодержаного доходу (упущеної вигоди) внаслідок протиправної поведінки відповідачів, то позивачу необхідно було відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, довести склад цивільного правопорушення та розмір неодержаних доходів.

Звертаючись з даним позовом в листопаді 2014 року до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АКС" послалось на те, що у зв'язку з тим, що відповідач не повернув йому з оренди приміщення в належному стані позивач втратив можливість здавати це приміщення в оренду іншим особам та отримувати доходи.

Для розрахунку суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач використав середньомісячну орендну плату за оренду приміщення, запропоновану йому потенційними орендарями. Відповідні листи залучені до матеріалів справи (а.с. 47, 50).

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що сума збитків, яку позивач просив стягнути, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання доходу позивачем, тоді як теоретична можливість одержання доходів не може бути підставою для стягнення збитків чи майнової шкоди.

До матеріалів справи позивачем не надано доказів того, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Відповідних обставин судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи не встановлено.

Господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивачем не доведено в установленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування, наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для настання такої відповідальності як відшкодування збитків (неодержаного доходу або упущеної вигоди).

Викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а також пов'язані із додатковою їх перевіркою, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вважає, що судами вірно застосовані до спірних відносин норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 у справі № 910/24267/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова