ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 904/8242/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розгляднувши касаційну скаргуАсоціації "Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Олімпік-2"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2015та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2014у справі№ 904/8242/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомАсоціації "Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Олімпік-2"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перший Проспект"про стягнення 115 352,25 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився, - відповідача Непорада А.Г.,ВСТАНОВИВ:

Асоціація "Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Олімпік-2" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Проспект" про стягнення заборгованості у сумі 115 352, 25 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2014 у справі № 904/8242/14 (суддя Ярошенко В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 (судді: Дмитренко Г.К., Прокопенко А.Є., Величко Н.Л.), у задоволенні позову відмовлено.

Асоціація "Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Олімпік-2", не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на навий розгляд до місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Проспект" заборгованості щодо оплати послуг з утримання та ремонту приміщень та іншого майна в сумі 115 352,25 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що 10.09.2010 будинки №№ 9-А, 9-Б, 9-В по вул. 8 Марта, смт. Ювілейне, Дніпропетровська область передані на баланс асоціації "Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Олімпік-2". Відповідно до статуту предметом діяльності асоціації є управління неподільним та загальним майном житлового комплексу "Олімпік-2" за дорученням співвласників будинків №№ 9-А, 9-Б та 9-В, забезпечення його належної експлуатації та представництво спільних інтересів об'єднань ОСББ "Олімпік-2". Згідно з договорами № 20/10/07 від 16.10.2007 та від 04.12.2008 № 04/11/08 про участь у фінансуванні житлового будівництва, відповідач є власником нежитлових приміщень №85, 87, 88 в буд. 9-А по вул. 8 Марта смт. Ювілейне, Дніпропетровська область та № 97, 98, 99, 100 у буд. № 9-Б по вул. 8 Марта смт. Ювілейне, Дніпропетровська область, а тому є також співвласником загального та неподільного майна даних будинків. З квітня 2011 року відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює оплату на утримання та ремонт приміщень та іншого майна, його заборгованість складає 115 352, 25 грн., чим порушує приписи ст.ст. 20, 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, встановили, що відповідачу на праві приватної власності належить наступне нерухоме майно:

- нежитлове приміщення №87 загальною площею - 177,3 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Ювілейне, вул. 8 Марта, буд. 9-А, право власності на яке виникло у відповідача на підставі Свідоцтва про право власності на майно серії САС №841878 від 06.11.2012;

- нежитлове приміщення №88, загальною площею - 216,8 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Ювілейне, вул. 8 Марта, буд. 9-А, право власності на яке виникло у відповідача на підставі Свідоцтва про право власності на майно серії САС №841879 від 06.11.2012;

- нежитлове приміщення №90, загальною площею - 164,8 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Ювілейне, вул. 8 Марта, буд. 9-А, право власності на яке виникло у відповідача на підставі Свідоцтва про право власності на майно серії САС №841880 від 06.11.2012;

- нежитлове приміщення №97, загальною площею - 290,4 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Ювілейне, вул. 8 Марта, буд. 9-Б, право власності на яке виникло у відповідача на підставі Свідоцтва про право власності на майно серії САС №841881 від 06.11.2012;

- нежитлове приміщення №98, загальною площею - 328,2 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Ювілейне, вул. 8 Марта, буд. 9-Б, право власності на яке виникло у відповідача на підставі Свідоцтва про право власності на майно серії САС №841882 від 07.11.2012;

- нежитлове приміщення №99, загальною площею - 177,1 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Ювілейне, вул. 8 Марта, буд. 9-Б, право власності на яке виникло у відповідача на підставі Свідоцтва про право власності на майно серії САС №841883 від 07.11.2012;

- нежитлове приміщення №100, загальною площею - 216,1 кв.м., що знаходиться за адресою: смт. Ювілейне, вул. 8 Марта, буд. 9-Б, право власності на яке виникло у відповідача на підставі Свідоцтва про право власності на майно серії САС №841884 від 07.11.2012.

Будівництво багатоповерхового житлового комплексу "Олімпік-2" за адресою: Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. 8 Марта було закінчено 22.12.2009, що підтверджується актом готовності об'єкту до експлуатації № 1/761 від 22.12.2009.

Багатоповерховий житловий комплекс "Олімпік-2" введений в експлуатацію 23.12.2009, відповідно до свідоцтва № 0400000581.

Згідно з твердженням позивача, 10.09.2010 будинки №№ 9-А, 9-Б та 9-В по вул. 8 Марта, смт. Ювілейне, Дніпропетровська область передано з балансу ТОВ "Будівельна компанія "Дніпроцентрбуд" на баланс Асоціації об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Олімпік-2" згідно з актом приймання житлового комплексу з балансу на баланс.

Відповідно до протоколу № 1 від 30.05.2010 учасників зборів Асоціації "Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Олімпік-2" було прийнято рішення про делегування повноважень по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу будинків № 9-А, 9-Б та 9-В по вул. 8 Марта, смт. Ювілейне, Дніпропетровська область Асоціації "ОСББ "Олімпік-2".

12.12.2010 на загальних зборах Об'єднання асоціації співвласників багатоквартирних будинків "Олімпік-2" був затверджений тариф для житлових та нежитлових приміщень.

28.06.2012 на засіданні правління Асоціації "ОСББ "Оліипік-2" був затверджений кошторис на друге півріччя 2012 року в сумі 85 413,94 грн. в місяць, а також тариф на друге півріччя 2012 року.

24.07.2013 на загальних зборах членів асоціації "ОСББ "Олімпік-2" був затверджений тариф на друге півріччя 2013 року у розмірі 1, 99 грн/м2.

Позивач, на підставі затверджених тарифів, з квітня 2011 року по квітень 2014 року здійснював нарахування відповідачу плати за послуги з утримання будинків, яка за весь вказаний період склала 115 352, 25 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача вимоги від 21.01.2014 вих. №12, від 30.07.2014 вих. № 30 щодо сплати заборгованості за послуги з обслуговування будинків. Відповідач залишив дані вимоги без відповіді.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 115 352, 25 грн.

Відмовляючи в заявлених позовних вимогах, суди попередніх інстанцій відзначили, що позивачем не доведено факт надання та/або споживання відповідачем послуг на спірну суму заборгованості.

При цьому, апеляційний господарський суд не прийняв надані позивачем під час апеляційного провадження нові докази у справі, оскільки скаржником не було наведено жодного обґрунтування причини неможливості їх подання суду першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав неналежним доказом приймання спірного житлового комплексу на баланс позивача - акт, копію якого було долучено до матеріалів справи, звернувши увагу на те, що він не містить дати його складання та дати підписання уповноваженими особами, а також, що за його змістом комісія в певному складі 10.09.2010 лише провела обстеження активів житлового комплексу за адресою: смт. Ювілейне, вул. 8 Марта, 9-А, 9-Б та 9-В, що передаються з балансу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроцентрбуд» на баланс асоціації «Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік - 2».

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції визнав не доведеним факт передачі на баланс позивача спірного житлового комплексу, а відповідно й наявності у нього права вимагати у відповідача відшкодування відповідних витрат на утримання такого майна.

Вищий господарський суд України вважає прийняті у справі рішення та постанову законними з огляду на таке.

Відповідно до преамбули Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" цей закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" асоціація власників жилих будинків - юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об'єднань.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Управитель - юридична особа, яка здійснює управління неподільним та загальним майном житлового комплексу за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання після набуття статусу юридичної особи може, зокрема, прийняти на власний баланс весь житловий комплекс.

Статтею 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою.

У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: робити членам об'єднання попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних неподільному та загальному майну об'єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів; звертатися до суду з позовом про звернення стягнення на майно власників приміщень, які відмовляються відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання платежі, збори і внески, а також відрахування до резервного і ремонтного фондів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 30.10.2013 № 6-59цс13 споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Разом з тим, як вірно відзначив суд першої інстанції, на позивача покладається обов'язок довести факт надання таких послуг.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не надав доказів, які б свідчили про реальність наданих послуг, на які він посилався у своїх поясненнях.

У свою чергу, апеляційний господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги нові докази у справі, оскільки позивач не навів жодних поважних причин неможливості їх надання до суду першої інстанції.

Крім того, апеляційний господарський суд правомірно звернув увагу на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій починаючи з квітня 2011 року, в той час як право приватної власності відповідача на відповідні нежитлові приміщення було зареєстровано органом державної реєстрації прав лише у листопаді 2012 року, що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Вказаним спростовуються доводи скаржника стосовно можливості стягнення з відповідача витрат на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до моменту набуття ним права власності на відповідні приміщення.

Таким чином, беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення та постанова відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи скаржника про те, що наявна в матеріалах справи копія акта (т.1 а.с. 24-27) є належним доказом передачі житлового комплексу на баланс позивача, не приймаються судом до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів, в той час як відповідно до положень ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші твердження скаржника, викладені у касаційній скарзі, є ідентичними твердженням та доводам, викладеним в апеляційній скарзі; судом апеляційної інстанції їм надано відповідну оцінку, вони є спростованими, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується із підставами їх відхилення та не вважає за необхідне їх спростовувати; крім того, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про задоволення позову.

Отже, в силу наведеного, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Асоціації "Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Олімпік-2" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2014 у справі №904/8242/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ