ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 904/259/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКСІ-Д"на постанову відДніпропетровського апеляційного господарського суду 24.06.2015у справі Господарського суду№ 904/259/15 Дніпропетровської областіза позовомКомунального підприємства "Конотопське трамвайне управління"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДІКСІ-Д"прозобов'язання вчинити дії у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Бобровник С.М.; Дубовик С.В.;- відповідача Крутовських С.В.;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Конотопське трамвайне управління" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКСІ-Д" про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 у справі № 904/259/15 (суддя Бєлік В.Г.) у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 904/259/15 (колегія суддів у складі: Чимбар Л.О. - головуючий суддя, судді Антонік С.Г., Чоха Л.В.) скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 у справі № 904/259/15; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІКСІ-Д" виконати на користь Комунального підприємства "Конотопське трамвайне управління" поставку рейки трамвайної Т-62, міра 12,5 м, код УКТВЕД 7302.10.40.90 в кількості 4,700 т по ціні 21 275, 00 грн. без ПДВ, всього з ПДВ - 119 991,00грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІКСІ-Д" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 904/259/15, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Комунальне підприємство "Конотопське трамвайне управління" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКСІ-Д" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 904/259/15 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача здійснити поставку приладів та механізмів довгострокового користування (згідно із специфікацією код 25.99.2) до рейкової колії на суму 119 991, 00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст. ст. 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладання господарських договорів, відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України, допускається у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а підпис шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Окремим видом зобов'язання є договір поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Судом апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, встановлено, що між Комунальним підприємством "Конотопське трамвайне управління" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІКСІ-Д" (постачальник) укладено у спрощений спосіб договір № ДК4 від 27.06.2014, (копія договору з підписами та печатками сторін наявна в матеріалах справи а. с. 16-17). Факт укладання даного договору підтверджується витребуваним апеляційним судом та залученим до матеріалів справи оригіналом податкової накладної від 18.08.2014, виданої відповідачем, та листом ТОВ "ДІКСІ-Д" (а.с. 119), в якому відповідач визнав факт укладення договору № ДК4, підтвердив предмет цього договору, ціну та вартість товару, який належить поставити.

Відповідно до умов даного договору постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує придбання приладів та механізмів довгострокового користування (згідно із специфікацією код 25.99.2 - 119 999 грн. 00 коп. з ПДВ) до рейкової колії на суму 119 991,00 грн. по асортименту, в кількості і за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 даного договору поставка товару здійснюються за письмовими заявками замовника, не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання письмової заявки постачальником.

Пунктом 6.3 договору поставки передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюється протягом 14-ти календарних днів за фактом постачання. Замовник здійснює оплату товару постачальнику на підставі виставленого рахунку фактури.

На виконання договору відповідач виставив рахунок-фактуру від 27.06.2014 № СГ-0000181 (а. с. 19) на суму 119 991, 00 грн., та з назвою товару відповідно до специфікації (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною договору, який сплачено позивачем 18.08.2014.

Однак, відповідач не поставив позивачу товар зазначений у специфікації до договору № ДК4 від 27.06.2014.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У справі, що розглядається, позивач обрав способом захисту свого порушеного права поставку товару, тобто виконання обов'язку в натурі.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити поставку приладів та механізмів довгострокового користування (згідно із специфікацією код 25.99.2) до рейкової колії на суму 119 991, 00 грн. та правомірно задовольнив позов.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що він, у розумінні ст. 645 ЦК України, звільняється від зобов'язань, з огляду на те, що рахунок-фактура, який на думку відповідача є офертою, та в якому було визначено істотні умови договору: ціна, асортимент, кількість та строк оплати, протягом 3-х днів не сплачений, як було у ньому зазначено, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки даний рахунок не є пропозицією укласти договір (офертою), а виставлений на виконання умов, вже укладеного між сторонами, договору № ДК4 від 27.06.2014.

Не приймаються також до уваги колегією суддів суду касаційної інстанції посилання скаржника на те, що він звернувся до банку з вимогою про повернення коштів позивачу, тобто здійснив дії щодо повернення покупцеві передоплати, оскільки дані дії відповідача щодо повернення передоплати за спірним договором є односторонньою відмовою від виконання зобов'язання, що є прямим порушенням зобов'язального права - ст. 525 ЦК України (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 904/5381/14).

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що позивачем до позовної заяви додано підроблений рахунок не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки як вбачається із матеріалів справи будь-яких доказів, в розумінні ст. ст. 32, 33 ГПК України, в підтвердження наведених тверджень ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду відповідачем не надано.

Доводи скаржника викладені у касаційній скарзі про те, що як у податковій накладній так і в рахунку-фактурі відсутні посилання на договір № ДК4 від 27.06.2014 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів, в розумінні ст. ст. 32, 33 ГПК України, щодо наявності між сторонами інших договірних відносин. В свою чергу, як в накладній так і в рахунку - фактурі зазначено кількість, асортимент і ціну товару аналогічну з погодженими сторонами у додатку № 1 до договору № ДК4 від 27.06.2014.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКСІ-Д".

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКСІ-Д" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 904/259/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ