ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 904/1808/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г.- головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний Фонд"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року

у справі № 904/1808/15

господарського суду Дніпропетровського області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний Фонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон"

про стягнення коштів

за участю представників :

позивача - Проніна О.А.

відповідача - Богушка О.В.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Аграрний Фонд" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" про стягнення штрафу за неналежне виконання біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року №1214 Ф від 03.12.2013 року в розмірі 491 702,83 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015 року (суддя О.Ю. Васильєв) позов задоволено у повному обсязі, а саме, стягнуто з ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" на користь ПАТ "Аграрний Фонд" 491 702,83 грн. штрафу та 9834,06 грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року (судді: І.А. Сизько, І.М. Герасименко, І.Л. Кузнецова ) рішення місцевого господарського суду змінено; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний Фонд" штраф у розмірі 73 755,42 грн. та 9 834,06 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з ПАТ "Аграрний Фонд" на користь ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" 4 179,47 грн. судового збору.

В касаційній скарзі ПАТ "Аграрний Фонд", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у даній справі, а рішення першої інстанції залишити в силі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 03.12.2013 року між ПАТ "Аграрний фонд" та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 1214 Ф, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язався передати покупцю у власність товар - ячмінь 3 класу у кількості 1 623,000 тонн, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Пунктами 1.2 та 1.3 договору узгоджено термін поставки до 01.10.2014 року включно та поставка вважається здійсненою у момент підписання акта(ів) передавання-приймання на всю кількість товару на базисі поставки відповідно до умов договору.

Згідно п. 3.1 договору сума попередньої оплати складає 50% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 1 271 620,50 грн., у тому числі ПДВ 211 936,75 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що покупець протягом 5 робочих днів з дня надходження на його адресу документів, визначених п. 2.5 договору перераховує на поточний рахунок постачальника попередню оплату у сумі визначеній п. 3.1 договору.

Відповідно до п. 7.5 договору якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

У разі пред'явлення покупцем вимоги про повернення попередньої оплати постачальник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату у сумі, визначеній п. 3.1 договору та додатково сплатити на користь покупця проценти у розмірі 24% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця та штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати.

Згідно п. 9.5 договору він діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

10.04.2014 року сторонами укладено додатковий договір № 1 до біржового договору № 1214Ф від 03.12.2013 року, яким: п. 3.1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої сума попередньої оплати за договором складає 70% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 1 780 268,70 грн., у тому числі ПДВ 296711,45 грн.; попередня оплата здійснюється покупцем в два етапи згідно п. 4.1 договору; п. 4.1 договору викладено у новій редакції, згідно якого покупець перераховує на поточний рахунок постачальника першу частину попередньої оплати, яка дорівнює 50% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 1 271 620,50 грн., у тому числі ПДВ 211 936,75 грн., а після надання постачальником актів огляду посівів сільськогосподарських культур, які підтверджують прийняття на страхування посівів після початку вегетації, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника другу частину попередньої оплати, яка дорівнює 20% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору, і становить 508 648,20 грн., у тому числі ПДВ 84 774,70 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору з урахуванням додаткового договору № 1 до нього ПАТ "Аграрний фонд" перерахувало відповідачу попередню оплату у загальній сумі 1 780 268,70 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 06.12.2013 року та від 06.05.2014 року.

Місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" зобов'язання з поставки товару у встановлений договором строк не виконало, в зв'язку з чим повернуло покупцю попередню оплату у розмірі 983 405,65 грн. та 24% річних за користування коштами, про що свідчить виписка з рахунку за 21.11.2014 року.

26.12.2014 року та 16.01.2015 року позивач, керуючись п. 7.5 договору, у зв'язку з невиконанням постачальником договору, звернулось до відповідача з вимогами № 3408 та № 03/67 про повернення суми попередньої оплати за товар, сплати процентів у розмірі 24% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця та штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати.

Звертаючись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" про зобов'язання останнього сплатити штраф за неналежне виконання біржового договору поставки зерна, Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" вказало на безпідставність відмови відповідача від сплати штрафу, що є порушенням п.7.5. біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1214 Ф, оскільки попередня оплата була перерахована вчасно та в належному розмірі, що підтверджується виписками з рахунку.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти вимог позивача з тих підстав, що, повернув самостійно до пред'явлення вимоги суму попередньої оплати та 24% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця, послався на безпідставність звернення покупця до постачальника з вимогою про сплату штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на невиконання відповідачем у повному обсязі зобов'язання поставки ячменю 3 класу у встановлений строк та, як наслідок, право позивача вимагати, крім повернення суми попередньої оплати, додатково сплатити на користь позивача штраф у розмірі 50 % від суми попередньої оплати. Також, погоджуючись з наявністю факту несвоєчасного виконання відповідачем договірних зобов'язань, наслідком чого є стягнення штрафу, перевірив суму заявлених до стягнення грошових коштів та дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд, посилаючись на ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано змінив рішення місцевого господарського суду в частині стягнення штрафу, зменшивши цю суму до 15%, тобто до 73 755,42 грн.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано майновий стан позивача та відповідача, інтереси сторін, що заслуговують на увагу, доводи позивача та відповідача, ступінь виконання зобов'язання відповідачем (поставка частини продукції, повернення попередньої оплати в сумі 983 405, 65 грн. та компенсація позивачу відсотків за користування коштами в сумі 226 318, 01 грн. до пред'явлення вимоги), відсутність доказів понесення позивачем витрат та збитків.

Судова колегія вважає такі висновки апеляційного господарського суду правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст. ст. 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що відповідач, повернувши попередню оплату без вимоги покупця за спірним договором, вчинив односторонню відмову від виконання зобов'язання, що є прямим порушенням зобов'язального права (ст. 525 ЦК України) та підставою для застосування господарських санкцій.

В силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, взявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи зазначене та, зменшивши розмір штрафу до 15%, апеляційний господарський суд прийняв до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, важливість збереження господарської діяльності відповідача, як вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника, та понесені позивачем витрати та збитки неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Відтак, апеляційний господарський суд повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України та дійшов вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення суми штрафу до 15%.

Доводи касаційної скарги щодо обґрунтованості позовних вимог та безпідставного зменшення суми штрафу судом апеляційної інстанції не заслуговують на увагу, оскільки спростовується вищевикладеним.

За таких обставин, постанова апеляційної інстанцій відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний Фонд" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року у справі № 904/1808/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.Г. Дунаєвська

Судді Н.І. Мележик

С.В. Владимиренко