ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 10-18/5218 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області на постановувід 02.06.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 10-18/5218 господарського суду Черкаської областіпро банкрутство державного підприємства "Приладобудівний завод "Райдуга", м. Сміла Черкаської областіголова комітету кредиторів Смілянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області арбітражний керуючий Новосельцев В.П., (ліквідатор), с. Червона Слобода Черкаської області представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського Черкаської області від 24.11.2008 порушено справу №10-18/5218 про банкрутство державного підприємства "Приладобудівний завод "Райдуга" (далі - ДП "Приладобудівний завод "Райдуга", боржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

Ухвалою від 09.09.2014 введено процедуру санації, призначено керуючим санацією керівника боржника Ромашову Л.С., а розпорядником майна арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

Постановою господарського Черкаської області від 25.03.2015 (суддя Гура І.І.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Новосельцева В.П. та інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (судді: Верховець А.А. - головуючий, Пантелієнко В.О., Шипко В.В.) за результатами розгляду апеляційної скарги Смілянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області вказану постанову залишено без змін у цілому.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області (далі - кредитор, УПФУ в м. Смілі) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом виключно норм процесуального права, а саме ст.ст. 98, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначає, що справа переглянута судом апеляційної інстанції без участі УПФУ в м. Смілі, якого не було повідомлено належним чином про час та місце засідання суду.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 2 та ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство правом надання суду кандидатури ліквідатора наділені комітет кредиторів та державний орган з питань банкрутства (коли справа про банкрутство порушена стосовно державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків).

Отже, згідно з порядком, встановленим Законом про банкрутство, кандидатура ліквідатора може бути запропонована суду комітетом кредиторів та державним органом з питань банкрутства, а право вибору кандидатури належить виключно суду.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону про банкрутство господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією.

Отже, під час призначення ліквідатора господарський суд не зв'язаний виключно кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів та державним органом з питань банкрутства, а має альтернативу - самостійно призначити арбітражного керуючого, який виконував повноваження розпорядника майна.

Як вбачається, суд першої інстанції розглядав три кандидатури арбітражних керуючих, а саме: Ноговського І.Л., кандидатура якого була запропонована комітетом кредитором; Новосельцева В.П., який виконував повноваження розпорядника майна боржника та Іванюка О.М., який самостійно подав заяву на участь у справі.

При цьому судом не встановлено будь-яких порушень в діяльності арбітражного керуючого Новосельцева В.П. під час виконання ним обов'язків розпорядника майна боржника, а також інших передбачених Законом про банкрутство підстав для відхилення цієї кандидатури. Більше того, кандидатура арбітражного керуючого Новосельцева В.П. має переваги перед кандидатурою арбітражного керуючого Ноговського І.Л., зокрема, обізнаність з даною справою про банкрутство, 5 (найвищий) рівень кваліфікації, який передбачає участь у справах про банкрутство державних підприємств.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з дотриманням порядку, встановленого Законом про банкрутство, призначив ліквідатором арбітражного керуючого Новосельцева В.П., який виконував повноваження розпорядника майна і кандидатура якого відповідає приписам ст. 31 Закону про банкрутство.

Порушення порядку призначення ліквідатора могло мати місце лише у випадку призначення судом на власний розсуд особи (арбітражного керуючого), яка не виконувала повноваження розпорядника майна, а самостійно, без відповідного погодження з боку комітету кредиторів, подала заяву на участь у справі про банкрутство.

У той же час суди попередніх інстанції при призначенні ліквідатора помилково керувалися нормами Закону про банкрутство у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, тоді як відповідно до п.п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону банкрутство у названій редакції положення цього Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону про банкрутство здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону (до 19.01.2013), а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.

Таким чином, при вирішенні питання про призначення ліквідатора застосуванню підлягали норми Закону про банкрутство у редакції, чинній до 19.01.2013. Проте у даному випадку допущене судами неправильне застосування приписів Закону про банкрутство не призвело до прийняття неправильного рішення.

Посилання кредитора в касаційній скарзі на неналежне повідомлення його судом апеляційної інстанції про час і місце судового засідання, в якому прийнято оскаржувану постанову, спростовується відміткою канцелярії суду про надсилання учасникам провадження відповідної копії ухвали суду від 19.05.2015 про відкладення розгляду справи на 02.06.2015. У порушення вимог ст. 33 ГПК України жодних доказів неотримання такої ухвали суду (зокрема, довідки поштового відділення про ненадходження кореспонденції на адресу) кредитором не надано. Більше того, в матеріалах апеляційного провадження міститься відзив кредитора на апеляційну скаргу від 08.05.2015 № 5324/08 (а.с. 104, том 7), в якому він просить розглянути справу за відсутності його представника.

Відтак, доводи касаційної скарги є безпідставними.

Разом з тим, Смілянська ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області в апеляційному порядку оскаржувала постанову суду першої інстанції виключно в частині призначення ліквідатора. Проте суд апеляційної інстанції, здійснивши перегляд постанови суду тільки в частині призначення ліквідатора, в резолютивній частині своєї постанови помилково зазначив про залишення постанови суду першої інстанції без змін у цілому, чим позбавив інших учасників провадження у справі на оскарження постанови суду першої інстанції у відповідній частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність корегування резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції з метою приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом зазначення про залишення без змін постанови суду першої інстанції тільки в частині призначення ліквідатора боржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 31, 16, 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № 10-18/5218 змінити, виклавши пункт другий її резолютивної частини в наступній редакції: "Постанову господарського суду Черкаської області від 25.03.2015 у справі № 10-18/5218 в частині призначення ліквідатора боржника залишити без змін."

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич